1 квітня 1809 року в селі Сорочинці на Полтавщині народився Микола Гоголь — один з найвидатніших українців у світі. Гоголь писав російською мовою, але походив з відомого українського козацького роду Гоголів-Яновських, серед яких був і Остап Гоголь, гетьман Правобережної України в ХVII сторіччі.
“3 Україною Гоголь пов’язаний не тільки серцем, його синівською любов’ю і бажанням добра, а й усією творчістю, більшою часткою безпосередньо, меншою — опосередковано, — пише у своєму дослідженні відомий український літературознавець, професор Василь Яременко. — Шевченко, Куліш, а пізніше й Драгоманов послідовно вважали його українським письменником, що писав російською мовою. Всупереч офіційним ідеологам Росії Гоголь каже про українців і росіян як про два різні народи, зі своїм побутом, своєю історією, окремими характерами й психологією, і веде мову про них, як про рівних”.
Реклама
Микола Гоголь виріс на Полтавщині. У Ніжині закінчив гімназію, де грав на сцені гімназійського театру; там же написав свої перші літературні твори. У 20 років поїхав до Санкт-Петербурга, бо мріяв публікуватися в журналах. У 1840-ві роки Гоголь багато подорожував — відвідав Францію, Швейцарію, Італію. В Італії написав “Мертві душі”. У доробку геніального письменника — відомі на весь світ п’єси та повісті, що перекладені майже на всі мови світу, їх ставлять у театрах та екранізують сучасні режисери. Мудрість і незрівнянний гумор, вміння бачити людей, філософське ставлення до життя, іронічність і колоритна, емоційна, точна мова — все це робить і робитиме Гоголя актуальним упродовж століть.
Тим, хто, можливо, ще сумнівається в українськості Гоголя, якого російська культура привласнювала понад 200 років, як і багатьох інших українських митців, варто прочитати книгу “Козацьке коріння Миколи Гоголя”. Її автор Тарас Чухліб знається на цьому питанні — він доктор історичних наук, співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва імені Степана Бандери. У своєму дослідженні 2013 року Чухліб досліджує родинне древо Гоголя: пише про гетьмана Євстафія Гоголя, писаря Миргородського полку Опанаса Гоголя, письменника Василя Гоголя-Яновського, а також про інших родичів Миколи Гоголя — козацьких старшин Лизогубів, Забіл, Танських, Трощинських та Косяровських. У своїй роботі Тарас Чухліб розповідає, що в родині Гоголя завжди велика увага надавалася українській історії та культурі, а сам Гоголь усе життя досліджував українську історію, збирав народні пісні, приказки та знався на традиціях.
У день народження письменника згадуємо найяскравіші цитати з його відомих творів і листів.
"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніш. Божественна ніч! Чарівлива ніч!" ("Травнева ніч, або Утоплена")
"Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Наша жінка люлька, та гостра шабля!" ("Страшна помста")
"Киньте, нарешті, цю Кацапію і їдьте в Гетьманщину. Я сам думаю це зробити… Якщо добре помислити, то які ж ми дурні єсьмо!" (З листів до М. Максимовича)
"Чому смієтеся? Над собою смієтесь!" (З п’єси “Ревізор”)
“Туди! Туди! До Києва! До древнього, прекрасного Києва! Він наш, він не їх — чи неправда?” (З листів до М. Максимовича)
“Ех, російський народ! Не любить помирати своєю смертю!” ("Мертві душі")
"Терпи, козаче, — отаманом будеш!" (З повісті "Тарас Бульба")
"Як не дурні слова дурня, а іноді бувають вони достатні, щоб збентежити розумну людину" ("Мертві душі")
"Я тебе породив, я тебе і вб’ю!" ("Тарас Бульба")
“Вже бачу все миле серцю — бачу вас, бачу милу батьківщину, бачу тихий Псел, мерехтливий крізь легкі покривала, які я скину, насолоджуючись дійсним щастям, забувши жаль, що минув швидко" (З листів "ніжинського періоду" до батька)