
Реклама одного з закладів Дмитра Борисова в Словенії – Doll to door, від якого йому довелося відмовитися. Фото взято з Facebook
Видатний український ресторатор Дмитро Борисов, колишній співвласник мережі GastroFamily, повністю припинив свою діяльність на ринку Словенії.
Про це він повідомив в інтерв’ю виданню Delo.ua.
Раніше ресторатор мав наміри активно розширювати свої концепції в Словенії та країнах ЄС, плануючи до кінця 2025 року відкрити від 3 до 5 нових закладів харчування та барів у різних населених пунктах. Однак на сьогоднішній день у країні не залишилося жодного його підприємства.
Загалом за цей період Борисов запустив і згодом продав два підприємства у столиці Словенії, Любляні: суші-бар під назвою Roll to Door та бар Bubbles Dogs, створений за зразком “Білого Наливу”. Загальні фінансові збитки від цих спроб бізнесмен оцінює у сотні тисяч євро.
Чому суші в Любляні виявилися “золотими”
Перший заклад, Roll to Door, який на 80% був орієнтований на доставку ролів та боулів, ресторатор відкрив у березні 2025 року, але вже через шість місяців його продав. Основними проблемами виявилися витрати та складність логістичних ланцюжків.
“Необхідно мати значний запас продуктів для різноманітних ролів або суші-бургерів. А в Словенії, на жаль, відсутня навіть мережа Metro, де можна придбати все необхідне. Найближчий Metro знаходиться в Італії”, – зазначає Дмитро Борисов.
Пастка європейських витрат на оплату праці, або бізнес “для майстрів”
Другим критичним фактором для суші-формату стала висока заробітна плата.
“На зміні мало б працювати 4–5 осіб, і основна частина витрат припадає на фонд оплати праці та пов’язані з ним податки, — каже ресторатор. — Для підтримки високої якості потрібні кваліфіковані фахівці, але через величезні виплати прибуток відсутній. Тому я вирішив, що потрібні простіші бізнес-моделі”.
Якщо в Україні середня заробітна плата становить приблизно 590 євро, то в Словенії вона майже втричі вища, досягаючи 1 660 євро.
Ресторатор підкреслює, що модель, до якої він звик в Україні, де власник лише загалом керує процесами, в ЄС у його випадку не спрацювала.
“Один окремий заклад тут — це історія для “ремісників”, які особисто контролюють усі процеси щодня та таким чином заробляють на життя”, – ділиться Борисов.
Для тих, хто планує виходити на європейський ринок з інвестиційним підходом, Борисов бачить лише один шлях — відкривати не один ресторан, а одразу будувати мережу з 5–10 точок. Тільки за таких масштабів бізнес-економіка починає генерувати відчутний прибуток.
“Маленька” Любляна та недостатній український трафік
Восени 2025 року ресторатор спробував запустити інший концепт — відкрив бар Bubbles Dogs, де також продавалися хот-доги, устриці та алкогольні “бульбашки” на розлив (просеко, апероль- та хуго-шприци). Проте згодом Борисов продав і цей бізнес.
“Кількість відвідувачів, які приходили до такого закладу в Любляні, мене не влаштувала. Я звик до українських реалій: черги на вулиці, 500–700 чеків на день. Тут, на жаль, такого не сталося. Я зрозумів, що такі формати з невисоким середнім чеком доцільніше відкривати у великих мегаполісах, а не в таких невеликих містах, як Любляна, де проживає всього 300 тисяч осіб”, — пояснює він.
Скільки коштує “вхід” на ринок Словенії?
За словами Дмитра Борисова, запуск одного закладу (площею 100–150 кв. м) у Словенії обходиться в середньому в 150 тисяч євро, а період окупності становить щонайменше 4 роки.
“Левова частка витрат припадає навіть не на облаштування, а на викуп права оренди, так званий “відступний” бізнес. Оскільки нових комерційних площ в історичних центрах європейських міст практично не будують, єдиний шлях — придбати чинне кафе, щоб отримати договір оренди”, — розповідає Борисов.
Він додав, що лише право зайняти приміщення коштує від 50 до 100 тисяч євро, після чого ще близько 1 000 євро на квадратний метр доводиться вкладати в ремонт, заміну меблів та обладнання відповідно до власного бренду.
Фокус на Польщу, Німеччину та фудтраки
Попри невдалий досвід у Словенії, Борисов не планує запускати нові проєкти в Україні — там бізнесом зараз керує його колишня дружина Олена Борисова. Сам ресторатор нині зосереджується на європейському консультуванні для українців, а також розвиває формат фаст-кежуал, який є “золотою серединою” між фастфудом та класичним кафе в Польщі.
“Ми створюємо мережу фудтраків із куркою-гриль, — повідомляє Дмитро Борисов. — Це мобільні конструкції на колесах площею 15–20 квадратних метрів, які ми розміщуємо в місцях з високою прохідністю або біля торгових центрів. Вони потребують значно менших інвестицій — близько 50 тисяч євро. Чотири такі точки вже функціонують, а до кінця року ми плануємо відкрити десять”.
Крім того, ресторатор готує до запуску дві франшизи Bubbles Dogs — наразі спільно з партнером активно вивчається локація в Німеччині.
Як український бізнес освоює Словенію
Словенія є відносно невеликим ринком з населенням близько 2 мільйонів осіб, тому великі українські рітейлери чи традиційні ресторани зазвичай уникають цього регіону. Однак країна стала привабливим майданчиком для вітчизняної логістики, B2B-сектору та нішевого франчайзингу.
Зокрема, у травні 2024 року компанія “Нова пошта” офіційно вийшла на словенський ринок, відкривши своє перше відділення в Любляні для доставки посилок та комерційних вантажів.
Інший приклад — наприкінці 2024 року міжнародний бренд української мережі Multi Cook відкрив свій перший фірмовий магазин у Любляні.
Нагадаємо, відомий український ресторатор Дмитро Борисов, співвласник мережі GastroFamily, у 2025 році у столиці Словенії, Любляні, відкрив перший суші-бар Roll to Door. За словами Борисова, проєкт розроблений для масштабування: плановий річний виторг одного закладу становить €1–1,1 млн при рентабельності близько 20%.
