Визначення методів лікування бронхіальної астми залежить від ступеня тяжкості захворювання, яке поділяють на 3 групи.
1. Легка астма. Загострення не частіше двох разів на рік, для усунення симптомів не потрібно парентерального (підшкірного, внутрішньом'язового або внутрішньовенного) введення лікарських препаратів, а достатньо інгаляцій певних лікарських засобів. У період загострення короткочасні складнощі дихання бувають не частіше двох разів на тиждень.
При легкій астмі максимально допустимі рівні показників функції зовнішнього дихання – об'єм фіксованого видиху за секунду (ОФВ) та піковий об'єм швидкості видиху (ПОС) становлять не менше ніж 80%, добова мінливість – до 20%.
2. Астма середньої тяжкості. Загострення спостерігаються 3-5 разів на рік, можливі астматичні стани, усунення яких потребує парентерального введення препаратів. У фазу ремісії можливі складнощі дихання частіше двох разів на тиждень.
Максимально досяжні рівні ПІС та ОФВ – від 60 до 80%, добова мінливість – від 20 до 30%.
3. Тяжка астма. Для хвороби характерна безперервна рецидивна течія. У періоди загострення потрібне парентеральне введення препаратів та спеціальні види терапії.
Максимально досяжні рівні ПІС та ОФВ не перевищують 60%, добова мінливість може перевищувати 30%.
Залежно від походження та ступеня тяжкості хвороби визначаються методи лікування бронхіальної астми. Людина, у якої з'явилися симптоми захворювання, характерні для бронхіальної астми, не повинна експериментувати зі своїм здоров'ям та самостійно обирати методи лікування та лікарські препарати, вони призначаються лише лікарем.
Лікування астми – не просто застосування низки медикаментозних та фізіотерапевтичних засобів та методів, це ціла стратегія. Бажано, щоб хворий постійно перебував під наглядом одного лікаря, періодично приходив до нього для оглядів та консультацій, а не лише звертався за допомогою у періоди загострення хвороби. Це дозволить лікарю постійно спостерігати хворого, краще дізнатися про особливості перебігу хвороби і вибрати найбільш ефективні методи її лікування.
Важливо зрозуміти, що щоденне лікування здійснюватиме не лікар, а сам пацієнт за допомогою рідних та близьких. Завданням лікаря є підбір необхідних препаратів та підготовка індивідуальних програм лікування для хворого. Особливо важливо допомогти і хворим, і їх близьким зрозуміти причини та сутність захворювання, принципи та порядок його лікування та те, як правильно реагувати на будь-які зміни у клінічному стані.
Лікування за персональною програмою починається після остаточного визначення діагнозу, основою її є скоординовані дії лікаря та хворого. Насамперед хворий повинен навчитися користуватися інгаляторами зі спеціальними препаратами і пікфлоуметрами – портативними пристроями для визначення пікової швидкості видиху, зрозуміти різницю між медикаментами для зняття симптомів при нападі і профілактичними засобами, що застосовуються поза періодами загострення, знати основні ознаки появі.
Корисно вести щоденник пацієнта, щодня відзначаючи самопочуття, препарати, що застосовуються, і показання пікфлоуметра. Самому хворому та його рідним особливо важливо враховувати психологічні фактори, які можуть завадити об'єктивному контролю перебігу захворювання. Астма, як і будь-яка хронічна хвороба, може серйозно впливати на психічний стан хворого і породжувати неврози. В основі їх лежить страх задихнутися і померти, який людина відчуває під час нападів ядухи. Згодом, при багаторазовому прояві нападів та його успішному купіруванні, рівень страху істотно знижується, але у підсвідомому рівні він продовжує існувати. Тому у комплексі лікування бронхіальної астми доцільно передбачати заходи психотерапії.
Бронхіальна астма – хвороба розвинених країн. За всіма прогнозами, кількість людей з таким діагнозом ще довго збільшуватиметься. При цьому необхідно враховувати, що в більшості випадків правильний спосіб життя та використання підібраних лікарем медикаментозних засобів дозволяє людині з таким діагнозом активно працювати, займатися спортом, вести звичайне повноцінне життя.