В Україні зростає кількість тварин з інвалідністю, що є наслідком війни, обстрілів, а також людської недбалості та жорстокості. Про це розповідає Дар’я Щербина, зооволонтерка та генеральна менеджерка центру реабілітації тварин «Безпритульний світ» у Білій Церкві. Центр займається евакуацією тварин із прифронтових територій, надає їм допомогу та шукає нові домівки.
Що робить центр реабілітації в Білій Церкві
Центр порятунку, евакуації та реабілітації тварин з інвалідністю «Безпритульний світ» функціонує в Білій Церкві вже п’ять років. Олексій Журба, керівник центру, організовує евакуацію поранених тварин із зон бойових дій, зокрема з селища Кізомис на Херсонщині, ризикуючи власним життям. Команда центру рятує тварин, які отримали тяжкі фізичні та психічні травми внаслідок обстрілів, вибухів або жорстокого поводження. Після лікування та реабілітації частина тварин знаходить нові сім’ї, а інші залишаються в центрі під довічною опікою.
Наразі в центрі перебуває понад 700 тварин з інвалідністю, серед яких коти, собаки, свині, птахи та навіть два єноти. Кількість підопічних постійно змінюється. Центр також опікується тваринами з Білої Церкви, які постраждали від нападів машин чи були поранені під час стрілянини. Через переповненість центр наразі не приймає нових тварин.
Що варто знати перед тим, як узяти тварину з інвалідністю
Важливо використовувати коректну термінологію: не «інвалід» чи «покалічена тварина», а «тварина з інвалідністю». Так само, замість «власник», краще вживати «петперент», оскільки тварина — це не майно. Дар’я Щербина зазначає, що з початком повномасштабної війни ставлення до тварин з інвалідністю змінюється, особливо серед людей, які самі пережили травми.
Перед тим, як забрати тварину з інвалідністю, майбутній петперент підписує договір із центром. Документ передбачає обов’язок дбати про тварину, стерилізувати її, надсилати фотозвіти та гарантувати гуманне ставлення. Волонтери також з’ясовують фінансову спроможність та житлові умови потенційних власників. Важливо продумати, що станеться з твариною у разі розлучення пари.
Слід бути готовим до того, що тварина з інвалідністю часто потребує більше уваги та регулярних візитів до ветеринара. Це залежить від стану здоров’я: наприклад, тварині на візку може знадобитися допомога в базових потребах, як-от спорожнення сечового міхура вручну двічі на день та масажі для запобігання запаленням і ускладненням із нирками.
Важлива також психологічна готовність. У центрах реабілітації радять спочатку познайомитися з тваринами, спостерігати за ними. Після адопції волонтери залишаються на зв’язку, допомагаючи з адаптацією, лікуванням, вибором корму. Люди, які мають тварин з інвалідністю, часто об’єднуються, ділячись досвідом і контактами фахівців. Якщо людина не справляється, тварину можуть прийняти назад.
Як облаштувати дім для тварини з інвалідністю
Дім для тварини з інвалідністю потребує пристосування до її індивідуальних потреб. Універсальні рекомендації включають уникнення слизьких поверхонь, різких перепадів температур, забезпечення комфортного місця для відпочинку та належного гігієнічного догляду.
Якщо у тварини порушення рухливості:
- Використовуйте ортопедичний матрац для запобігання пролежнів.
- Застеліть підлогу килимами, щоб уникнути травм.
- Уникайте сходів, високих порогів і вузьких проходів.
- За потреби придбайте візок, корсет, бандаж або спеціальну підтримку.
- Слідкуйте, щоб місце відпочинку було теплим і сухим.
- Забезпечте зручний доступ до води, їжі та туалету.
- Регулярно перевіряйте стан шкіри, підтримуйте чистоту.
- За потреби робіть масажі та вправи за рекомендацією ветеринара.
Якщо у тварини порушення зору:
- Не переставляйте меблі занадто часто.
- Уникайте меблів із гострими кутами.
- Не лякайте тварину різкими звуками.
- Дозвольте тварині адаптуватися через нюх і дотик.
Якщо у тварини порушення слуху:
- Уникайте раптового контакту, дайте тварині вас побачити або відчути запах.
- Використовуйте жести або візуальні сигнали.
- Не будіть різко й несподівано.
- Уникайте різких рухів.
Якщо у тварини психічні порушення:
- Організуйте затишне місце для відпочинку.
- Увімкніть фонові звуки (телевізор, музика на мінімумі) для зменшення стресу під час тривог або вибухів.
- Мінімізуйте різкі звуки, уникайте тиску й нав’язливого контакту.
- Дотримуйтеся стабільного розпорядку.
- Проявляйте терпіння й чуйність.
Що варто знати про реабілітацію тварин з інвалідністю
Якщо тварина має порушення руху або втратила кінцівки
Необхідна консультація ветеринара або реабілітолога. Фахівець оцінить стан тварини та визначить, чи потрібна реабілітація, яка може допомогти краще користуватися лапами, адаптуватися до протезів або візка, відновити здатність ходити. Реабілітація особливо важлива після операцій і травм.
Лікар складає індивідуальний план, який може включати масажі, вправи, заняття на біговій доріжці чи в басейні. Частину процедур можна виконувати вдома.
У разі ампутації кінцівки можливе встановлення протеза. При пошкодженні хребта іноді використовують візок. Для захисту шкіри застосовують спеціальні мішечки на лапи. Протези виготовляють у ветклініках, вони коштують дорого, і найкращий результат досягається при встановленні якомога раніше. Після цього тварина проходить реабілітацію.
Вибір візка має здійснюватися разом із фахівцем. Іноді замість візка використовують шлейку з підтримкою. Додатково можуть знадобитися миски на підставці, підгузки, протипролежневі матраци, фіксатори для лап – усе підбирається індивідуально з лікарем.
Перед початком реабілітації перевіряють чутливість лап і хвоста. Якщо чутливість є, шанс на відновлення вищий. Якщо рух є, але чутливості немає, це може бути рефлекс. Реабілітолог визначає прогноз та необхідні вправи.
У притулках часто надають тварин уже з візками, протезами, засобами догляду та рекомендаціями. Обстеження зазвичай проводять раз на пів року.
Якщо у тварини порушення зору або слуху
У таких випадках класична реабілітація зазвичай не потрібна. Тварини добре адаптуються до втрати зору чи слуху, особливо якщо це сталося в ранньому віці. Найважливіше – встановити контакт і навчитися взаємодіяти, враховуючи особливості сприйняття.
Тварин із порушенням слуху навчають реагувати на жести, можна використовувати повідець. При порушенні зору важливо не змінювати обстановку раптово та уникати потенційної небезпеки.
Якщо у тварини психічна травма
Це один із найскладніших випадків, який часто вимагає допомоги зоопсихолога. Ці фахівці допомагають тваринам адаптуватися до нормального життя, зменшувати тривожність і долати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), для лікування якого можуть застосовуватися антидепресанти.
Робота з тваринами з психічними травмами базується на принципах гуманної кінології, без застосування насильства.
Якщо реабілітація неможлива
У випадках старих травм із мінімальними шансами на відновлення важливо прийняти тварину такою, як вона є, та подбати про її комфорт. Найбільше шансів на відновлення – коли реабілітація починається одразу після травми.
Ось історії петперентів тварин з інвалідністю
Наталія Трохимець, петперент собаки з інвалідністю на ім’я Нюша
Наталія стала петмамою собаки з інвалідністю на ім’я Нюша. Нюшу знайшли в селі зі зламаним хребтом, вона не відчувала задніх лап і пересувалася на передніх. Наталія, яка вже мала чотирьох собак та вісім котів, вирішила зайнятися лікуванням Нюші, хоча досвіду з такими тваринами не мала. Після консультацій з ветеринарами та іншими власниками тварин з інвалідністю, Наталія подолала труднощі з доглядом. Нюша, попри травму, виявилася контактною і доброю собакою. Були складні моменти, як-от самотравмування лап, що призвело до ампутації двох пальців. Наталія не здавалася, пробувала різні методи захисту та лікування. Завдяки спільним зусиллям і допомозі волонтерів, Нюша отримала спеціальний візок, що дозволяє їй пересуватися. Життя Нюші кардинально змінилося на краще: вона отримує повноцінне харчування, має безпечне місце, а головне – живе в люблячій родині.
Олександра Тарасенко, петперент собаки з інвалідністю на ім’я Алтай
Олександра завжди хотіла собаку з притулку. Після переїзду до Києва та облаштування життя, вона почала шукати нового друга. Увагу Олександри одразу привернув Алтай. Її попередили, що пес має інвалідність, оскільки його збила машина, і він пройшов складну операцію на тазостегновій частині. Це не злякало Олександру, яка одразу відчула зв’язок із Алтаєм. Після знайомства вона забрала його додому. Алтай швидко адаптувався, виявився дуже слухняним і вихованим. Він живе з Олександрою вже шість років і став для неї найкращим другом. Пес спокійно залишається вдома, не гризе речі, активний і здоровий, харчується натуральною їжею.
Валерія Меньшова, петперент кота з інвалідністю на ім’я Локі
Валерія, яка раніше працювала з тваринами, що мали проблеми зі здоров’ям, вирішила взяти кошеня з травмованою лапкою. Локі був знайдений на вулиці після того, як його побили і прищемили лапу дверима. Він потрапив під опіку центру «Безпритульний світ», де йому встановили металевий апарат на лапу. Валерія забрала Локі додому. Кіт пройшов курс лікування та реабілітації, хоча лапа іноді ще болить. Локі став повноцінним членом родини, яка вже мала інших тварин, зокрема собаку з онкологією та котів з інвалідністю. Незважаючи на минулі травми, Локі живе повноцінним і щасливим життям, грається, муркоче і дарує радість своїм людям.
Надія Шатковська, петперент собаки з інвалідністю на ім’я Джекі
Надія, яка звикла доглядати за тваринами з дитинства, познайомилася з Джекі через соціальні мережі. Собака з непропорційною щелепою та слідами жорстокого поводження привернув її увагу. Незважаючи на складну історію Джекі, якого били по голові, зламали кістки черепа та пошкодили зуби, Надія вирішила взяти його під свою опіку. Спочатку Джекі мав проблеми з поведінкою, зокрема з туалетом, але завдяки терпінню та любові Надії він адаптувався. Пес виявився дуже розумним, вивчає команди українською та шведською мовами. Він активно проводить час, гуляє, грається і спілкується з іншими тваринами. Перші тижні життя з Джекі були складними через його страхи та недовіру, але згодом він розслабився і став щасливим членом родини, яка живе у Швеції.
Ніка Федосєєва, петперент собаки з інвалідністю на ім’я Джессі
Ніка, ветеринар за професією, давно стежила за історією Джессі, маленької собаки на візку. Вона вирішила запропонувати свою допомогу, адже розуміла, як сприяти реабілітації. Незважаючи на наявність інших тварин вдома, Ніка наважилася взяти Джессі. Родина спочатку вагалася, але згодом усі звикли до нового члена сім’ї. Джессі, яка мала перелом хребта та брак чутливості в задніх лапах, пройшла складний шлях реабілітації. Після перенесеного парвовірусу та самостійного загоєння хребта, Джессі змогла навчитися ходити в туалет за графіком, відмовитися від підгузків, почала самостійно пересуватися, плавати та гратися. Зараз вона є активною та щасливою собакою, яка стала важливою частиною родини.
