Марія Артеменко та Сашко Тодорчук спільно трудяться в PR-агенції Gres Todorchuk. Крім того, Марія керує благодійним фондом «Клуб Добродіїв», а Сашко є ініціатором зоозахисної кампанії UAnimals.
Ми очікуємо на Марію та Сашка в кафе Альтруїст. Це один з закладів столиці, який радо приймає відвідувачів з домашніми улюбленцями. Коли вони втрьох заходять до приміщення – Ганді вітається з усіма присутніми: когось облизує, комусь намагається застрибнути на руки. За словами Сашка, дружба з Ганді подібна до товариства з компаньйоном, який заходить до місця зустрічі та з порога вигукує: «Привіт усім, я тут, давайте влаштуємо веселощі!».
The Village Україна презентує історію Ганді, якого Марічка та Сашко забрали з притулку завдяки проєкту Хочу Собаку.
фото: Женя Люлько
Євгенія Драч
фотограф проєкту «Хочу собаку»:
Наш проєкт діє від квітня 2017 року. Ми допомагаємо найкращим собакам та найдобрішим людям знайти одне одного. Усі тварини, представлені на наших сторінках, потрапили в складні обставини та шукають прихисток.
Кожен, хто забирає собаку через наше оголошення, не тільки здобуває вірного друга, але й рятує життя чотирилапої істоти. За час існування проєкту 89 собак знайшли своїх люблячих господарів.
Марічка: Ми побачили світлину Ганді на сторінці проєкту. Дізнавшись, де він мешкає – вирушили туди. Це невеликий притулок у приватному житловому секторі в Солом’янському районі.
Сашко: Там утримується 22 собаки.
Марічка: Ми прибули туди дуже втомленими, приблизно о 21:30. Переживали, що через це можемо ухвалити якесь поспішне емоційне рішення або, навпаки, виявимося байдужими. Ми зустріли Ганді – він заліз до нас на руки. Тепер ми усвідомлюємо, що він так само приязно ставиться до всіх. Але тоді ми його побачили і вирішили – він наш.
Сашко є засновником ініціативи UAnimals. Він вирішив спільно з фестивалем Molodiya організувати показ соціальної реклами. Я вийшла з кінозалу вся в сльозах після першого показу і тоді, напевно, усвідомила, що надзвичайно хочу собаку. Я зростала з собаками – у мене в дитинстві було троє, у нас склалися дуже теплі стосунки.
Ця думка не полишала мене. Я така людина – спочатку мушу все ретельно обдумати. А вже потім повідомила про своє рішення Сашку.
Сашко: «Обміркувати» – це зайняло час, поки ми спускалися з кінотеатру на парковку (сміємося).
На фестивалі демонструвалося багато соціальної реклами про безпритульних тварин. Тоді ми почали цю тему обговорювати. Для мене це питання відповідальності, тому я вагався не стільки щодо того, чи варто брати собаку, скільки щодо того, як їй буде комфортно, і так далі.
Ми проводили ці покази в різних містах, а Марічка бачила ролики разом зі мною в кожному окремому місті, тому це було вже виважене рішення. Ми зрозуміли, що все ж таки прагнемо взяти собаку. У нас насправді не залишалося інших варіантів. Рішення взяти собаку вже було рішенням взяти собаку саме з притулку.
Що зміниться у вашому житті з появою собаки
1. Вам доведеться активно спілкуватися з людьми. Жодна дитина, чи навіть дорослий, не зможе пройти повз вас на вулиці. Усі захочуть познайомитися, погладити собаку та перекинутися кількома словами.
2. Ви перестанете бути самотнім. Навіть якщо ви живете на самоті, тепер вас будуть очікувати ввечері, зустрічати з палаючими очима та обдаровувати любов’ю.
Марічка: Ми проживаємо в однокімнатній квартирі: у нас студія та спальня. Ми приділяємо Ганді дуже багато уваги та ніжності, Сашко навіть інколи докоряє мені, що я надто часто беру його на руки. Але ми вирішили, що до нашої спальні він не заходитиме.
Сашко: Ми не те, щоб щось приховували від Ганді, адже він супроводжує нас навіть у душ. Але він – надзвичайно ніжна тварина. Якщо ти сидиш на дивані – він лягає поруч. І тоді ти усвідомлюєш, що спати він теж буде біля тебе. А ночувати з Ганді – це не та ситуація, коли собака спокійно спить біля твоїх ніг. Він постійно буде перебувати біля твого обличчя. Тому ми ухвалили таке рішення.
У першу ніч трапилася сльозова істерика. Зараз я розумію, що це був справжній спектакль (сміємося). Зрештою, ми взяли подушки та постіль і перемістилися до студії, розклали там диван і спали всі разом. А потім він звик до того, що ми спимо окремо.
Ганді – невеликий, місця йому більш ніж достатньо. Він повний енергії, гасає від куща до куща. Сьогодні, наприклад, ми відвідали батьків Марічки за містом. То він там закопав свою іграшку, ми навіть не змогли її знайти.
Люди часто порушують питання вільного простору в помешканні. Якщо мова йде про якусь величезну собаку, яка мешкатиме в однокімнатній квартирі – то з цим можуть виникнути труднощі. Але тут все залежить від порівняння. Навіть для Ганді, з його скромними габаритами, ідеальним був би простір, де він міг би побігати по полю. Але якщо порівнювати з притулком, де перебуває щонайменше 20 собак, чи з вулицею, де він провів частину свого життя, то все стає зрозумілим. Питання скоріше не в тому, чи вистачає йому місця, а в тому, чи отримує він достатньо ніжності та любові, так, щоб цей обмін відбувався.
Стосовно імені – ми вирішили, що назвемо собаку Ганді приблизно на етапі вибору. Ми подумали, що це дуже зручно, тому що, не знаючи статі собаки, Ганді може бути як Махатма, так і Індіра.
Потім ми відстежували сторінку «Хочу собаку», надсилали одне одному світлини. Мовляв, подивись, чи ця кандидатка підходить. І в якийсь момент ми побачили його фотографію і вирішили їхати. Прибули до цього невеликого притулку – там переважно були собаки більшого розміру. А Ганді – він справді такий кон’юнктурник. Складається враження, що він все робить виключно для тебе. Ганді відразу пішов до нас на руки, почав гратися, і ми усвідомили, що ця шалена енергійність – це те, що є в нас – це наш формат.
Марічка: У нього трохи травмована задня лапа. Його або хтось вдарив ногою, або просто зачепив. Там навіть є невелика припухлість, але, здається, все гаразд. Його знайшла жінка, яка тримала цей притулок.
Сашко: Зважаючи на його зовнішній вигляд, найімовірніше – це перше покоління вуличних собак. Мається на увазі, що його батьки могли загуляти.
Щодо соціалізації: уявіть, що у вас є друг, який товаришує з усіма. Якщо ви не прагнете спілкуватися, хочете побути на самоті – це проблема. Це ніби мати компаньйона, який заходить до закладу та з порогу вигукує: «Привіт, я тут, давайте всі радіти!». Люди дуже приязно до нього ставляться та готові гратися.
Марічка: З Ганді завжди можна знайти спільну мову. Ми намагаємося щодня заїжджати до нього – вигулювати. Він дуже любить людей, ця ніжність – це насправді перевага. Коли ти повертаєшся додому, а на тебе вилітає Ганді, стрибає тобі просто на голову, інколи навіть перевертається та падає на підлогу.
Він дуже переживає, виє, коли ми йдемо. Часом намагаємося його брати з собою, він спокійно почувається в автомобілі. У перші дні йому було вкрай важливо, щоб ми були поруч. Якщо його гладжу я, він підходить до Сашка та лапою сигналізує: «погладь і мене». Якщо його гладить Сашко, то Ганді потім іде до мене.
У перший день літа Ганді був на морі, в Одесі. Ми жартували, що можемо надсилати друзям: «Ще місяць тому він був у притулку, а в перший день літа – на морі. А ти що?». Ми їздили до Одеси у справах – взяли його з собою. Кажуть, що собаки погано переносять поїздки в автомобілі. Але він заліз собі під сидіння та спав. В Одесі на морі гуляв, такий компанійський пес, вже багато чого побачив.
3. Вам доведеться багато обійматися. Якщо ви не переносите обійми, не заводьте собаку з притулку. Серйозно! У вас виникне постійне бажання обійматися та притискатися.
4. Усі захочуть завітати до вас у гості. Ваші друзі будуть усіляко проситися до вас на чай, і причиною цьому буде не ваш чудовий характер, а собака, з якою всі захочуть провести час.
Сашко: Є ще така особливість: Ганді не усвідомлює, що він – собака. Сидиш увечері, дивишся «Теорію великого вибуху», собака лежить на спині, животом догори. Ми вирішили, що треба його обережно підвести до усвідомлення того, що він собака, щоб у нього не виникло стресу (сміємося).
Коли ми забрали його, зайшли до ліфта з дзеркалом на всю висоту. Він побачив своє відображення – це був найзапекліший двобій у його житті (сміємося). Ми переживали, що це надовго. Зайшли до квартири і тоді усвідомили, що в нас шафа з величезним дзеркалом у коридорі. Він спочатку гавкав на себе, але ми пояснювали йому, що це він сам. Ганді з часом якось це зрозумів.
Марічка: З пари ми перетворилися на сім’ю. Ганді вже є частиною нас, ми часто про нього говоримо. З появою Ганді ми почали більше гуляти. Часто, коли ти повертаєшся з роботи втомленим, це допомагає перемкнутися. Іноді можемо навіть о третій ночі з ним гуляти.
5. Вам доведеться звикнути до публічності. Якщо раніше ваші публікації в соціальних мережах набирали кілька лайків, то тепер їх буде сотня. Причиною тому буде не глибока аналітика чи політичні огляди, а фотографії вашої собаки з притулку.
5 порад, якщо ви вирішили взяти собаку з притулку
1. Предмети першої необхідності
Вам не потрібно готуватися заздалегідь або купувати щось особливе. Нашийник, повідець, миска та корм – це речі першої потреби, які ви зможете придбати навіть у магазині вночі, як це сталося з нами, коли ми забирали Ганді.
2. Перевірте наявність алергії.
Щоб уникнути ситуації, яку буде досить складно вирішити, запитайте, чи немає алергії у ваших близьких, а ще краще – проведіть тест і для себе, якщо не впевнені.
Сашко: Київ стає більш дружнім до людей із собаками. Це дуже людяне місто. Звісно, тут немає спеціальних місць для вигулу собак. Щодо закладів, то порівняно зі світовим досвідом, у Києві це скоріше відкритість самих працівників. Ми забрали його навесні, коли погода була сприятливою і було багато літніх майданчиків. Часто зустрічалися ситуації, коли перебування з тваринами в закладі не є офіційною політикою, але може бути дозволено окремим офіціантом. Ти усвідомлюєш, що їм може за це бути неприємності. Те саме стосується води, яку пропонують для домашніх улюбленців. Якщо в Європі є навіть одноразові миски для собак, то в Києві це: «Зачекайте, ми зараз пошукаємо, куди налити воду». Це все свідчить про відкритість людей, Київ поступово змінюється. Мені здається, більше труднощів виникає у власників великих собак.
Марічка: Звісно, це також відповідальність самих власників. Прибирати за собакою, мати з собою пакетики. Власники собак мають бути готові дбати про чистоту місця, де вони перебувають.
Сашко: Ганді вже відвідав 5 ресторанів, був на морі в Одесі, в нас на роботі, відвідував лекції. Лише кілька разів траплялося, що нас не пускали до певного закладу. В Одесі хотіли зайти до грузинського ресторану неподалік від орендованого нами житла. Вони занепокоїлися, попросили зачекати, поки дізнаються. Потім вибачилися та повідомили, що це неможливо.
Тут справа не в бажанні боротися за права чи погрожувати публікацією в Facebook. Треба просто власникам собак демонструвати свою відповідальність, щоб власники закладів побачили, що жодних проблем у цьому немає, ніхто нікого не збирається кусати.
3. Попередьте сусідів
Собака може скиглити, коли вас немає вдома, або гавкати, якщо почує підозрілий звук у коридорі. Щоб це не стало несподіванкою для ваших сусідів – краще їх попередити. Обміняйтеся контактами, познайомте їх з вашим чотирилапим другом.
Марічка: Одна з перших порад для тих, хто бажає взяти собаку з притулку – це не повинно бути імпульсивне рішення. Коли ти ухвалюєш таке рішення, ти приймаєш разом з ним усі труднощі, які можуть виникнути. Звісно, в нашій квартирі з’явився специфічний запах.
Сашко: Але з іншого боку, ніхто не дорікає мені, коли я розкидаю речі. Можна завжди звалити на собаку.
Насправді, тут питання більше стосується людей, які ніколи не мали собаки. Якщо ви берете її з притулку, звісно, можуть виникнути дрібні проблеми, але вони будуть пов’язані з самою собакою, а не з тим, що вона з притулку.
Існують індивідуальні особливості собаки, але немає особливостей собаки саме з притулку. Про це слід пам’ятати. Це схоже на те, коли люди, що беруть дитину з дитячого будинку, стверджують, що їх дитина в 14 років поводиться зухвало, тому що вона з дитячого будинку. Але це некоректно, адже багато підлітків у 14 років схильні до зухвалої поведінки. Тут аналогічна ситуація. Усі собаки, коли маленькі, можуть погризти взуття або залишити калюжу.
Марічка: Ганді любить лазити по столах. Ми все прибираємо. Навіть квіти, які стояли у вазі, він перекинув. Одну книжку з’їв. Але то була не надто важлива для мене книга. У нас є велика бібліотека, я збираю книги, бо читаю лише друковану літературу.
Сашко: Поруч ще були твори Жадана і Ліни Костенко, але він їх не чіпав. Напевно, вирішив, що не варто псувати цінні книжки.
Марічка: Ми товаришуємо з собаками, дітьми та дорослими. Він підходить, обнюхує, якщо на нього починають гарчати, то він захищається – гавкає. Якщо це хтось адекватний, вони починають гратися. Маленьких він намагається не турбувати, щоб їм не нашкодити. Ми зустрілися з коргі о 10-ій вечора біля будинку, і вони там таке витворяли, коли гралися. Були дуже схожі характерами, знайшли спільну мову. На великих собак часто гавкає, коли відчуває, що ми його захищаємо.
Для мене показовим є момент з м’ячиком. Зазвичай собаки неохоче віддають його, і суть гри в тому, що ти намагаєшся вирвати м’яч. А він просто віддає його, йому подобається бігати, приносити та віддавати. У нього відсутня ця агресивність.
Сашко: Він у цьому притулку був найменшим собакою за габаритами. З одного боку, інші його захищали, з іншого – його стиль полягав у тому, щоб домовлятися. Він не міг там проявляти силу.
4. Бережіть взуття та книги
Ймовірно, собака захоче трохи змінити вигляд вашого взуття. Він сприймає все, що є у вільному доступі, як предмет для використання. Не забувайте ховати улюблені пари взуття та книги. Ганді обрав не надто цінне видання, тому ми не засмутилися. Якщо ж трапилася неприємна ситуація, суворим тоном дайте зрозуміти, що це неприпустимо.
5. Будьте готові гуляти більше, ніж звикли
Готуйтеся до насолоди свіжим повітрям зранку та ввечері, діставайте кросівки або зручне взуття і вирушайте на прогулянку. Ви побачите, як красиво заходить сонце, цвітуть квіти, пахне трава та посміхаються вам люди!