Вперше дивну рибу з прозорою головою виловили 1939 року. Як тільки видобуток виявився на поверхні води спеціальний «міхур», який захищав від зовнішнього впливу «начинки» голови, розірвався, і первозданність химерного творіння природи безповоротно порушилася. Так само було і з тисячами інших екземплярів, які потрапляли до мережі рибалок.
Тільки в 2004 році за допомогою глибоководних апаратів з дистанційним керуванням вдалося зняти малороту макропінну (Macropinna Microstoma, Barreleyes) – таке ім'я дали їй іхтіологи – в природному середовищі проживання і більше дізнатися про її спосіб життя.
Вигляд у риби – її ще називають бочкооком – своєрідний: тіло завдовжки 10-12 см з боків як би стисле, рот дуже маленький, а через прозорий міхур голови видно величезні, у світлі ліхтаря – яскраво-зелені очі. Через такі особливості будови іхтіологи довго думали, що малорота макропінна не особливий представник іхтіофауни, а якийсь виродок морський.
На сьогоднішній день точно встановлено, що істоти, подібні до бочкоок, це самостійні види, які складають скромне за чисельністю сімейство опістопроктових риб. Вони живуть на глибині від 250 до 2500 метрів. Науці відомі близько десяти представників цього сімейства, причому більшість із них – лише у кількох примірниках.
А ось малорота макропінна досить численна. Вона водиться у північній частині Тихого океану, її часто виловлюють біля берегів Камчатки – в Охотському та Беринговому морях.
Бочкооком рибу назвали за величезні очі циліндричної форми. Вони мають дуже високу світлочутливість, дуже точне фокусування, завдяки чому макропінна малорота має не простий, а бінокулярний зір і може бачити в майже повній темряві.
Скелет риби недорозвинений, як вважають вчені, через нестачу вітаміну D. М'язи у бочкоока слабкі і плаває вона, зважаючи на все, погано. Але широкі плавці дозволяють без особливих зусиль пересуватися макропінні вгору-вниз у товщі води і добре маневрувати. Остання обставина життєво важлива для видобутку харчування.
Проаналізувавши відеозаписи, іхтіологи дійшли висновку, що протягом доби бочкоок пересувається слідом за своїм «кормом»: припускають, що макропінна харчується дрібними тваринами, що дрейфують, і медузами.
Вночі прозора риба піднімається досить близько до поверхні води – нерідко її виловлювали на глибині всього 16-20 метрів. Вдень макропін мігрує в морські глибини до кілометра. При цьому крізь прозорий купол черепа риба постійно «сканує» своїми унікальними очима товщу води над собою. Як тільки в поле зору потрапляє «їжа», бочкоок починає полювання.
Чудову рибу досліджували та представили світові фахівці дослідницького інституту акваріума затоки Монтерей (MBARI). Цей акваріум знаходиться на Каліфорнійському узбережжі США. Він відкрився в жовтні 1984 р. і входить до найбільших подібних споруд світу. В акваріумі 93 резервуари, в них мешкає близько 6,5 тисячі представників 550 видів морських тварин, риб, рослин. Щороку акваріум Монтерея відвідує майже два мільйони людей.