Кішки з давніх-давен вважалися символом незалежності. «Кіт сам собою гуляє» – кажуть у народі. Елегантні, сповнені почуття власної гідності, охайні – ці тварини вважалися багатьма народами. Єгиптяни, мабуть, першими гідно оцінили кішок.
До речі, саме Єгипет вважається батьківщиною домашньої кішки. Ймовірно, спочатку єгиптяни використовували кішок виключно для практичних цілей. Пов'язано це було з тим, що Єгипет вирощував і зберігав зернові культури. Проте, невдовзі коти зайняли законні місця у житлах єгиптян, та був у їхніх храмах, перейшовши у розряд священних тварин. Лише раз коти підвели своїх благодійників, але це вже заслуга персів… Котів шанували вікінги, римляни, мешканці стародавнього Сіаму. І скрізь коти уособлювали свободу та незалежність.
Сьогодні ми хоч і не шануємо кішок, але заводити і тримати їх продовжуємо. Увечері, після роботи, коли кішка прилаштується на колінах, затишно згорнувшись клубочком, і неспішно заведе свою невигадливу пісеньку, ви забуваєте про суєту дня і утихомирюєтеся. Але запитайте, а чи розумієте ви свого улюбленця?
Загальновідомо – махає хвостом, отже, незадоволений. Муркає – задоволений. Шипить – не підходь, інакше вб'є! Насправді по очах, по голосу, по положенню вух та хвоста можна дізнатися набагато більше. І знати це бажано, особливо, якщо у вас немає досвіду спілкування з котами, звичайно, якщо ви хочете спілкуватися з вихованцем, а не тримати його як додатковий предмет інтер'єру або як іграшку для дітей.
Кажуть, що очі – дзеркало душі. Очі кота можуть розповісти багато про що. Уважно дивиться на щось – зацікавлений, сконцентрований, не відволікайте. Ліниво мружиться – думає: «А не піти б вам усім…» Зіниці розширені, очі погані, значить злякався чогось.
Вуха кота теж багато розкажуть. Якщо вони притиснуті і трохи «приспущені» – готові до атаки. Кіт поводить вухами, отже, прислухається, «обчислює». Якщо ви кота пестили, пестили, а потім зупинилися, він, злегка притиснувши вуха, висловить вам невдоволення, мовляв, не скупи на ласку.
Хвіст. По ньому теж можна орієнтуватися як поводитися з вихованцем. Хвіст піднятий і вигнутий у вигляді знаку питання, кіт вас вітає, а заодно і запитує: «Ну що, пошамати приніс чи знову забув?» або «Де вештався, і чому напідпитку?» Хвіст розпушив – зараз дасть спеку.
Слухайте кота. Його голос і звуки, що видаються, багато що вам відкриють. Коротко нявкає – вітається. Мяукає багаторазово – скучив, зголоднів. Видає звук середній за тоном, виправдовується, грішки замелює – є сенс зазирнути під ванну. Тон звуку високий – гнівається чи болить щось. Звук низький – вимагає чогось, затягує нявкання – скаржиться.
І вам слід розмовляти з вихованцем, ось тільки кричати не рекомендується. Все одно нічого не зміниться, а нерви і собі, і коту зіпсуєте. І звичайно, не доходьте до рукоприкладства – вагові категорії не ті. Руки сверблять – заведіть ведмедя.
І ще. Коти впізнають ваш настрій з інтонації. Однак якщо ви наполегливо повторюватимете якесь слово, асоціюючи його з предметом, кіт запам'ятає ці співзвуччя. У мого кота, наприклад, слово м'ясо викликає шквал емоцій.
Вивчайте вихованця, вас він вивчить швидко, і ви неодмінно оволодієте мистецтвом спілкування з котом.