Хіба вам ніколи не хотілося стати чоловіком? Ну, на секунду…. Приміряти його шкірку, поголити щетину, повалятися на дивані з газеткою, попити пивка з товаришами, покадрить дівчат…? Ні?… Втім, мені б теж не хотілося (є в житті заняття і цікавіше). Хоча, все ж таки, доводиться визнати, що їм у житті в чомусь пощастило більше, ніж нам – жінкам. У принципі є привід місцями не злісно позаздрити:
• За вічне свято життя, затьмарене одним єдиним 8 березня.
• За можливість у будь-який час дня і ночі, скільки влізе, стояти на будь-якому міському перехресті, не будучи атакованим недвозначними запитуючими поглядами (у кращому випадку), які не бажають вірити в те, що ти дійсно чекаєш на трамвай.
• За естетично узаконене право не носити спідниці, а водночас і не розплачуватись за їхню незадовільну довжину.
• За звичку з настроєм, сповненим гордого духу виконуваного обов'язку, заявити: «Дорога, я сьогодні ненадовго затримаюся на роботі» і зависнути в барі на всю ніч.
• За право на біль голови без натяків на привід для відмови від близькості.
• За постійну готовність зустрітися, не морочаючись із приводу недостатньо ідеальної зачіски або не зовсім спокусливого декольте.
• За майже магічне знання того, що і як, а головне, де прикручено і на чому тримається.
• За неперевершене вміння дружити до братства.
• За силу, яку мають над нами їхні проникливі погляди, сильні руки та тверезі уми…