Іноді розкриття свідомості йде через ліву півкулю – півкулю творчості. На дворі весна, всі зараз закохуються, а те, що 90% цікавих чоловіків – одружені, це проблема не тільки твоя, а багатьох. Нам часто здається, що всі чи майже всі нормальні хлопці та дівчата вже не вільні, але чи так це? Чи вміємо ми вибрати того, хто підходить нам, хто зможе танцювати з нами в унісон?
Слабкості та страхи є у всіх нормальних людей. Тільки психи не страждають на слабкості і нічого не бояться. Щодо нормального почуття до “рівного”. Я маю теорію рівнів. Зараз я тобі розповім.
Я займаюся танцями (парними), стиль: “лінді” та “бальбоу” (танці не з постійною партнеркою). Суть танцю: партнер веде (“виводить” на будь-яку фігуру танцю, причому дівчина заздалегідь не знає на яку), а партнерка ведеться (тобто за допомогою тіла відчуває, що від неї хочуть). Якщо двоє один одного розуміють – танець виходить і танцюючі приносять один одному задоволення.
Усе чимось схоже життя.
Щороку я їжджу до Швеції. Влітку, на місяць з усього світу приїжджають ліндери та бугери – ті, хто танцює цей стиль. Вдень нам викладачі дають майстер-класи. Але кожен перебуває у своїй ГРУПІ за рівнем підготовки (від “бегінерз” – початківці, до “едванс плюс” – досвідчені).
Перед розподілом у групи кожен складає іспит (тобто не куди захотів, туди і пішов, а відповідно до підготовки). Тут все зрозуміло – добір ведуть самі викладачі.
Щодня, ввечері: десь з 11-ї вечора і до ранку (хто скільки може) йде “вільний” танець. Уяви: здоровенний танцзал, приблизно на тисячу людей, і звучить тільки наша свінгова музика (джаз). Тут уже “вільні” танці: з ким хочеш потанцювати – того запрошуєш (усі рівні перемішані).
Кожен знаходиться на своєму рівні, на своїй сходинці вміння, АЛЕ! хоче запросити партнерку (партнера), яка (який) перебуває в один, або навіть на два рівні майстерності вище, ніж сам. (логічно). А тому, у свою чергу, це не цікаво, він так само хоче потанцювати з людиною на один чи два рівні вище. Ось він і “конфлікт положень”.
Найідеальніший танець (як то кажуть “відлітаєш у космос”), причому на будь-якому рівні, виходить тоді, коли кожен розумно оцінює те, на якій він сходинці знаходиться, і – танцює з людиною з цього ж рівня.
Все це я спробував перенести в життя, хоч би для себе. Взагалі парні танці чимось схожі на життя: тут і динаміка, і почуття, і експресія, і флірт, і взаєморозуміння, і енергетика – так, загалом, все те, що відбувається між чоловіком і жінкою.
Кожен перебуває на певному рівні, певному щаблі розвитку (я не маю на увазі матеріальний ступінь). Однак у когось завищено самооцінку, в інших, навпаки, занижено. Ідеальний варіант, коли люди знаходяться на одному рівні та усвідомлюють це. Це одна з необхідних (але не достатніх) умов для сімейного життя (що б “танець” вийшов). Як кажуть китайці: “чобіт до чобота, туфель до туфель”.
Людині властиво боятися відмови, тому він схильний заводити знайомства з тим, хто швидше відповість йому “так”, ніж “ні”, але й продешевити те саме не хочеться. Тому, ми вважаємо за краще знайомитися з “птахами” свого “польоту”, оцінюючи зовнішню привабливість, розум, душевні якості, сексуальність, популярність, добробут, особиста чарівність, чуйність і т.д. Хтось сказав “Чоловік створюється своїми діяннями, а жінка – своїми властивостями”.