Кохання та голод правлять світом.
Ф. Шіллер.
Все розпочалося давно. Задовго до Фрейда та Дюма, автора товстої кухонної книги. Чи зі змія спокусника, який запропонував першим людям скуштувати плоди від дерева добра і зла? “І розплющились очі в них обох, і впізнали вони, що голі…” Чи з першого мамонта, вбитого нашим волохатим пращуром і принесеного в печеру, де чекала Вона, підтримуючи вогонь? Так, безперечно, тоді все й почалося. З мамонта.
Він її годував м'ясом, а Вона, на подяку за це, з ним спала. Так і повелося. Все, що було потім: стада опасистих баранів як калим за наречену; розбещені античні бенкети, на яких і жінки, і чоловіки обжиралися смаженими биками і вдавалися до оргій; вечеря з жінкою у вишуканому французькому ресторані наприкінці пересиченого XX століття… з мінетом після вечері. І навіть совкові сім'ї, “осередки суспільства”, у яких дружина часто жила з нелюбимим чоловіком лише тому, що він добре заробляє (читай – годує). Так от, все це лише пізніші варіації того ж “мамонта”: чоловік добув м'яса – жінка йому віддалася. Не добув – пішла до іншого і віддалася йому.
Всім відомо, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Але чому тільки – чоловіки? Кричуще і ганебне незнання життя! Смію вас запевнити, що шлях до серця жінки лежить не через вуха (принаймні, не тільки через них), а й через шлунок!
За рівних інших умов: хто з двох чоловіків має більше шансів завоювати розташування прекрасної дами, якщо один з них навіть яєчні не вміє підсмажити, а інший – швидко, смачно та красиво готує обід із чотирьох страв? Звісно, другий!
У нас, у росіян, як? Якщо ти запросив жінку до ресторану, це зовсім ще не означає, що сьогодні з нею спатимеш. А ось, наприклад, у тій же Франції згода жінки з вами повечеряти автоматично означає її згоду на продовження знайомства в більш інтимній обстановці. (Мабуть, закон “мамонта” тут суворо дотримується.)
А у нас? Ти їй таку вечерю, буває, закотиш. У ресторані. А вона: дякую, до побачення, все було дуже смачно, мені час. Мовляв, доглядай мене і далі, а там подивимося. Ні. Не до ресторану її треба запрошувати. І не на вечерю. А на обід і до себе додому!
Висновок. Чоловік має вміти готувати. І бажано – краще жінки. Це ваша додаткова зброя. Не головне, звичайно, але дуже вагоме, встояти перед яким може хіба закінчена феміністка. Коли готує чоловік – це видовище, яке не поступається красою бою биків… Будь-яка смачно і з душею приготована їжа – вже афродизіак. Не одними лангустами жива людина. Та й приготувати їх треба ще вміти, а це не кожному дано.
Але не біда. Не вся справа, мужики, у вишуканих кулінарних рецептах та делікатесах. Припустимо, ви геть-чисто не вмієте готувати. Ну, не дав Бог таланту! Тоді запам'ятайте: важливо правильно подати навіть найпростішу страву та правильно себе при цьому тримати. Іноді і печену картоплю можна подати як трюфелі в вершках. Якщо ви вперше запросили її у свій холостяцький барліг – заберіться, заради Бога, на кухні. І у кімнаті.
Що можна помити – помийте. Що не можна – сховайте. Купуйте на ринку по двісті грамів – записуйте! – сиру, шинки, стегенця, сирокопченої ковбаси, осетринки малосольної, ікри. Трохи зелені, овочів, фруктів, хорошого вина. Застеліть стіл чистою скатертиною і поставте найкращий свій посуд. Наріжте готову магазинну їжу тонкими скибочками і красиво (!) Розкладіть по тарілках. Як – подивіться в “Книзі про смачну та здорову їжу”, вона з картинками. Ну, зрозуміло, фужери там усілякі, прилади, серветки. Свічки, музика.
І найголовніше – не намагайтеся затягнути її цього вечора в ліжко. Це пішло і непрофесійно: жінка має сама дозріти. Говоріть на абстрактні теми. Ну, хоча б про кіно та автомобілі, якщо віршів не знаєте. Досить терпіння (у неї!) – Можете повторити цю процедуру через тиждень. І цього разу, я гарантую, вам доведеться не встояти перед її натиском.
Успіхів вам! І славних перемог у постільних баталіях.