Ми, батьки, любимо своїх дітей та хочемо, щоб вони прожили щасливе життя. Чи може безграмотна людина бути щасливою? Мабуть, може, якщо довкола нього такі ж безграмотні люди. У вік, коли володіння інформацією та навички її отримання значно полегшують життя, людина безграмотна — отже, безпорадна.
Безпорадний буде витісняємо з активного формування суспільного та промислового життя країни, а тому й не зможе бути щасливим. Тому ми так переймаємось за освіту своїх дітей. Щоб змінити нинішню освіту на краще, потрібні не приватні зміни: ЄДІ, збільшення-зменшення кількості предметів і навіть не талановитий вчитель (хоча, звичайно, талановитий краще, ніж зануда чи усміхнений моральний садист).
На мій погляд, потрібно визначитися спочатку із загальнолюдськими цінностями, які не залежать від віку. Потім — із потребами держави Росії у кадрах. І лише потім встановити освітній стандарт, методи навчання та оцінки знань.
Чого в першу чергу хоче кожна доросла людина? Доросла людина хоче бути духовно та фізично здоровою і прожити довго. Так от і наші діти, коли виростуть, хотітимуть того ж. Поки дитина в нашій владі (хоча б років до 15-16), ми можемо допомогти їй вирости здоровою, а можемо і підірвати її здоров'я непосильними її психіці або тілу навантаженнями, формуванням згубних звичок (наприклад, сидінням перед телевізором або маніакальною прихильністю до комп'ютера), безглуздим проведенням часу.
Виходячи з вищесказаного, і слід формувати навчальний процес у школі. Для цього, на мій погляд, насамперед слід докорінно переглянути навчання у молодших класах .
1. У молодших класах вчитель не повинен ставити ні оцінки, ні інші якісь значки, прирівняні до оцінок, у зошит школяра за виконання домашніх та класних робіт. Вчитель зобов'язаний перевіряти роботи учнів та червоною пастою робити виправлення. Отримавши зошит із перевіреною вчителем роботою, учень сам чи з участю батьків ставить собі оцінку своєї роботи. Людина тим і відрізняється від тварин, що може і повинна сама оцінювати результат своєї праці.
У Біблії написано, що після кожного дня Бог оглядав і оцінював якість своєї праці та виконання свого задуму. Там же написано, що людина – єдина з усього сущого на Землі, створена за образом і подобою Божою. Іншими словами: перевага людини перед тваринами в тому, що вона наділена здатністю не тільки створити щось своїми руками (птахи теж гнізда в'ють), а й оцінити своє «творіння» як гідне похвали або як «шлюб». Оцінки, які дитина поставила собі сама, послужать одному — визначенню її душевного стану, характеру, що формується, і для внесення своєчасного коригування.
Мало того, що нинішня школа позбавляє дитину можливості самооцінки (формуючи безвідповідальну чи хитру особистість), так ще й травмує її психіку: адже оцінка за роботу в цьому віці ідентична для неї з оцінкою її самої . Особливо, якщо ще й удома батьки за оцінки лають чи заохочують.
Так що ж — ніяк не оцінювати знання і навички, що набувають? Оцінювати, звісно! Але тестуванням за 100-бальною системою 1-2 рази на півріччя, на кшталт ЄДІ. Чому саме тестування? Тому що у молодшому віці у дитини «лінійне» мислення (земля для розуму ще плоска) і дитина накопичує знання.
Кількість цих знань та нескладні маніпуляції з ними найкраще оцінювати за допомогою тестів. Кількість отриманих балів у жодному разі не повинна бути таким показником, як «відмінник», «трійник» і т. д. За такої системи, нарешті, батькам не захочеться захистити свою дитину від вчителя за будь-яку ціну, і це допоможе дитині розкрити свої таланти без остраху бути приниженою.
2. Які предмети вивчати у молодшій школі? У цьому віці формуються навички, які залишаться з людиною до кінця її життя. Тому треба запровадити предмети, які стануть його хобі, щоби ставши дорослим, він у години дозвілля хотів робити те, що приносить йому радість творчості, а не сидів тупо перед телевізором із банкою пива. Такими предметами повинні бути, на мій погляд: співи, літературні читання, танці, спортивні секції та спортивні ігри, різні рукоділля, гра на гітарі та народних інструментах, малювання, ліплення, моделювання тощо. При цьому дитина повинна мати можливість спробувати себе в різних сферах такої творчості. І до кінця початкової школи мати уявлення, що йому подобається більше: грати на гітарі, робити моделі кораблів чи займатися карате. Можливо, цей вибір хобі допоможе дитині та її батькам надалі визначитися і з її майбутньою професією.
Обов'язковими предметами у молодших класах мають бути у пропорції 1:1:1:
Предмети, що дають знання : російська, читання, математика, природознавство (у формі 2-3 оглядових лекцій у півріччя), історія Росії (також у формі лекцій), ОБЖ (у формі лекцій, але не колишнім військовим і не про те, як правильно надягати протигаз і куди ховатися у випадку бомби міні-вистав, підготовлених самими дітьми, на теми «життєвих» ситуацій. Наприклад, як відмовитися від сигарети, запропонованої «другом», і т. д. Кращим учителем цього предмета, на мій погляд, міг би бути психолог або педіатр.
Предмети для фізичного розвитку : всі види фізичної культури, що сприяють формуванню стійкого хобі.
Предмети для естетичного розвитку : всі види перерахованих вище творчих занять, що сприяють формуванню стійкого хобі. Для сільської місцевості доречно вчити дітей доглядати тварин і розбиратися в сільгосптехніці.
Закінчив дитину початкову школу. Отримав документ із балами ЄДІ. І його батьки цей «атестат» можуть зі спокійною душею помістити до свого сімейного архіву. Головне, що має бути досягнуто до закінчення початкової школи : здоровий, міцний фізично, радісний, доброзичливий до себе та інших, в міру товариський, навчений правилам гуртожитку та безпеки, що має уявлення про країну, в якій він живе, і про цінність природи та Землі для нього самого та всіх людей, щаслива дитина.
І ця дитина, яка вміє оцінити свої вчинки та вчинки інших людей і знає, чим цікавою можна зайнятися у вільний час — справжня людина, хоч ще й маленька.