Відповідь на це питання можна отримати, пролітаючи над ним на літаку – з висоти воно дійсно виглядає чорним, на відміну від Середземного та інших морів. Але насправді, питання сягає своїм корінням далеко в історію, інформує UkrMedia.
І болгари його звуть – Чорно море, і італійці – Маре Неро, і французи – Мер Нуар, і англійці – Блек Сі, і німці – Шварце Мєєр. Навіть по-турецьки «Кара-Деніз» не що інше, як «Чорне море».
Звідки ж така одностайність у найменуванні цього дивовижно синього моря, яке підкорює нас своєю променистою безтурботністю? Звичайно, трапляються дні, коли море розсерджене і тоді його лик темніє до синювато-фіолетового… Але це буває рідко, та й то лише у важкий для нього зимовий час.
А в ясну погоду з ранньої весни і до пізньої осені Чорне море надовго запам'ятовується своєю соковитою синявою, що переходить у світлі бірюзові тони з наближенням до берега… «Небо хоче бути прекрасним, море хоче бути – як небо!» – поетично сказав про це В.Брюсов. І все ж таки, хто і коли прозвав це море Чорним?
Є така цікава наука – топоніміка, яка вивчає походження географічних назв (топонімів). Згідно з даними цієї науки, існує щонайменше дві основні версії походження назви Чорного моря.
Версія перша
Її висунув давньогрецький географ та історик Страбон, що жив у I столітті до н. е. На його думку, Чорним назвали море грецькі колоністи, яких тут колись неприємно вразили шторми, тумани, невідомі дикі береги, населені ворожими скіфами і таврами… І вони дали суворому незнайомцю відповідне ім'я – Понтос Аксейнос – «море негостинне», або «чорне». Потім, примостившись берега, поріднившись з морем добрих і світлих казок, греки стали називати його Понтос Евксейнос – «гостинне море». Але перше ім'я не забулося, як перша любов…
Версія друга
У I тисячолітті до н. е., задовго до появи тут необережних на мову грецьких колоністів, на східних і північних берегах Азовського моря жили індійські племена – меоти, сінди й інші, які і дали назву сусідньому морю – Темарун, що означає буквально «чорне море». Це вийшло в результаті чисто візуального порівняння кольору поверхні двох морів, іменованих нині Азовським і Чорним. З гористих берегів Кавказу останнє здається спостерігачеві більш темним, в чому можна переконатися і зараз. А раз темне – значить, чорне. Меотів на берегах згаданих морів змінили скіфи, які повністю погодилися з такою характеристикою Чорного моря. І прозвали його по-своєму – Ахшаена, тобто «темне, чорне».
Є й інші версії
Наприклад, одна з них свідчить, що море так назвали за те, що після шторму на його берегах залишається чорний мул. Але це не зовсім так, іл насправді не чорний, а сірий. Хоча… хто його знає, як все це бачилося в давнину…
Крім того, існує ще одна гіпотеза походження назви «Чорне море», висунута сучасними гідрологами. Справа в тому, що будь-які металеві предмети, ті ж якорі кораблів, опущені на деяку чорноморську глибину, піднімаються на поверхню почорнілими під дією сірководню, що знаходиться в глибинах моря. Ця властивість напевно була помічена ще з давніх-давен і, безперечно, могла послужити закріпленням за морем ось такої дивної назви.
Взагалі ж море здатне приймати найрізноманітніші кольори і відтінки. Скажімо, в лютому-березні можна виявити, що вода біля чорноморських берегів не блакитна, як зазвичай, а бура. Ця колірна метаморфоза – явище вже біологічного характеру і викликається воно масовим розмноженням найдрібніших одноклітинних водоростей. Починається цвітіння води, як кажуть у народі.
У «колірній гаммі» Чорного моря багато цікавого. У всьому іншому дивного і цікавого – взагалі не злічити…
Джерело: ukr.media
