Зима – це час розваг, катання на санках, лижах, ковзанах. В останні роки дуже поширені “ватрушки” – надувні круглі санки з ручками з боків. Ідея буквально піднята з підлоги: багато хто в дитинстві любив кататися з гір на автомобільних камерах. “Ватрушка” – це та ж камера, тільки обшита ПВХ-матеріалом, або просто надувне коло з ПВХ. Виробники та продавці «ватрушок» запевняють, що вони безпечні, але чи так це насправді?
Почнемо з того, що ватрушка сама по собі має невелику вагу, легко перевертається, слабо амортизує при зіткненні з перешкодою. Попереду, як правило, знаходяться ноги, що виконують при необхідності роль гальма, хоча при повороті ватрушки постраждати може будь-яка частина тіла.
Просто так, по рівній поверхні поверхні кататися зазвичай нецікаво. Тому власники гірськолижних курортів найчастіше самі викопують на трасах невеликі ями, щоб було веселіше підстрибувати та летіти, як із трампліну (а на схилах у звичайних парках такі ями та пагорби на кожному кроці). Якщо триматися не дуже міцно, то з ватрушки можна легко вилетіти. При невдалому спуску можна отримати значні пошкодження, якщо на «ватрушці» дорослий. Діти мобільніші, через співвідношення свого зростання і ваги їм легше падати, вони інстинктивно групуються. Дорослі при різкому повороті травмують шию, ламають хребці при ударі ногами, ребра при падінні.
“Ватрушечники” – це термін травматологів. Так називають людей із травмами, отриманими саме під час катання з гірки (особливо при підстрибуванні на купині). На першому місці за зверненнями – компресійний перелом хребта. Звучить моторошно, чи не так? Але ще небезпечніше те, що людина може довгий час жити і не знати про те, що зазнала цієї травми.
Компресійним цей перелом називається тому, що під впливом сили, що травмує, відбувається здавлення (компресія) тіла хребця, в результаті чого уламки зміщуються в хребетний канал. Зрозуміліше буде, якщо уявити пористі хребці як вафельку. Якщо її стиснути пальцями, вона всередині розкришиться. Так і хребці: при ударі, падінні, підстрибуванні, як пружинка притискаються дуже один до одного і кришаться.
Чим загрожує компресія хребців? Хребет – це єдина кістка, яка при сплющуванні не підлягає відновленню, на відміну від інших кісток. При травмі хребця створюється передумова порушення цілісності міжхребцевих дисків, їх міграції, появі грижі міжхребцевого диска, пухлин тощо.
Відразу можна описати два варіанти розвитку ситуації при компресійному переломі.
- Перший — здавлення нервових корінців, руйнування міжхребцевого диска, далі посттравматичний остеохондроз і радикуліт на все життя.
- Другий – здавлення спинного мозку і, як наслідок, параліч.
Які ж симптоми компресійного перелому хребта? Якщо хребець розкришився несильно, то спина може повболівати трохи і перестати, а може відразу не захворіти, а проявити себе через кілька тижнів, коли встановити причину буде вже дуже складно. У будь-якому випадку травма рано чи пізно дасть про себе знати, тільки чим більше мине часу з моменту перелому, тим складніше це виправити (іноді навіть неможливо). Часом людина може навіть не відчувати болю в спині, а відчувати, що, наприклад, стало незручно сидіти або трохи віддає в спину. На такі симптоми ми рідко звертаємо увагу.
Ситуація ускладнюється і тим, що на магнітно-резонансній томограмі свіжий перелом компресійний добре видно не більше 2 тижнів. Потім вже місце компресії розглянути непросто.
Якщо є підозра на травми спини під час катання з гір, йдіть на прийом до лікаря, не відкладаючи!
Лікування компресійного перелому хребта полягає у надійній фіксації пошкодженого відділу протягом усього періоду відновлення цілісності тіла хребця. Доведеться обмежити свою рухливість (у деяких випадках вона навіть заборонена!) і забути про «ватрушки», а також інші розваги надовго.
Якщо у вас слабка спина, вам протипоказано катання навіть на льодянках і навіть з невеликої гірки. Коли ви сидите на санчатах, то хребет вже зігнутий, тобто свідомо перебуває у небезпечному становищі. І якщо раптово його різко навантажити (стрибок через ямку, різке гальмування про купину), то може статися, що розігнутися без лікарської допомоги вже не вийде.
Що ж робити, якщо кататися все одно пристрасть як хочеться, враховуючи небезпеку для здоров'я? Тоді дотримуйтесь хоча б запобіжних заходів.
- Сідайте у “ватрушку”, як на стілець – відкидайтеся назад і згинайте ноги в колінах.
- Не стрибайте на неї з розбігу, не лежіть на ній, не їздіть один на одного і натовпом.
- Не пов'язуйте «ватрушки» паровозиком: якщо перевернеться одна, та ж доля чекає на інших.
- Перед тим, як почати рух, переконайтеся, що перед вами немає інших тих, хто катається.
- Якщо траса вам незнайома, то пройдіть нею, оцініть крутість схилу, наявність купин, горбів, ямок. Обов'язково оцініть розташування дерев та кущів! Добре, якщо в стовбур дерева на повній швидкості вріжеться бік ватрушки, а якщо ваша нога?
Добре подумайте, плануючи свій зимовий відпочинок. Чи варте це задоволення вашого здоров'я?