“Особистий приклад – не просто найкращий метод переконання, а єдиний.” (О. Швейцер)
Хто і коли вигадав День Африки – не так важливо. Колись самі африканці оголосили 25 травня своїм Міжнародним днем та інше людство радісно підтримало нове свято. Можна розглядати цей день як прояв формальної політкоректності, кісточки, кинутої найвідсталішого та найбіднішого континенту. Але була людина, чиє життя все було Днем Африки.
“Я народився в період духовного занепаду людства.” (О. Швейцер)
Теолог-філософ, музикант, лікар, лауреат Нобелівської премії. Автор численних книг, концертуючий органіст, засновник та головний лікар відкритої на власні кошти лікарні у злиденній африканській країні Габон. Ступінь доктора медицини він отримав, до речі, за дисертацію на тему: «Психіатрична оцінка особистості Ісуса»…
Швейцер написав книжки: «І.С. Бах – музикант та поет», «Історія дослідження життя Ісуса», «Світогляд індійських мислителів. Містика та етика», найзнаменитіші – «Культура та етика», «Занепад та відродження культури. Філософія культури». Читав лекції про Шопенгауера, Ніцше, Ґете, виступав із концертами, збирав гроші на справу свого життя.
Це був час, коли вже на світ з'являлися люди, які згодом висловлювали готовність при слові «культура» діставати пістолет… А деякі веселуни обзивали Швейцера «монстром милосердя». Якість цього милосердя та етичних міркувань, як водиться, остаточно було оцінено людством уже пізніше, і зараз книги Альберта Швейцера видано всіма мовами і входять до навчальних програм усіх вузів (і не за однією спеціалізацією). Звичайно, видано книгу і в серії ЖЗЛ («Життя чудових людей»). Є медаль імені Альберта Швейцера, його ім'ям названо вулиці, навчальні заклади, навіть корабель.
«Цивілізація – це така чудова ідея, що хтось має розпочати її здійснення». (Швейцер).
Альберт Швейцер (1875-1956), народившись у Німеччині (у тій частині, яка зараз територія Франції), вивчав одночасно у Страсбурзі та Сорбонні теологію, філософію, теорію музики та медицину і все життя поділяв між Європою та Африкою. У Європі він читав лекції у найбільших європейських університетах, давав органні концерти, видавав свої книги, отримував премії, а в Африці – збудував лікарню. Одну маленьку лікарню, працювати в яку, наслідуючи його приклад, приїхали інші лікарі та медсестри. І працювали все безоплатно, починаючи від самого Швейцера та його дружини-медсестри.
«У правди немає урочної години. Її час щоразу настає тоді й тільки тоді, коли вона виявляється найневчаснішою.» (Швейцер)
На кошти Франкфуртської премії Ґете було збудовано будинок для відпочинку персоналу лікарні. На кошти Нобелівської премії миру 1952 року збудовано село для прокажених. А також Швейцер виступав проти випробувань ядерної зброї («Звернення до людства» та інші).
“Справжня етика починається там, де перестають користуватися словами.” (Швейцер)
До останніх днів А. Швейцер продовжував приймати пацієнтів. Комусь, звичайно, здасться диким: навіщо, ставши світовою знаменитістю, мерзнути в нетрях Африки? Насолоджуйся славою, успіхом, гонорарами, та й просто повагою всього «вдячного людства»! Читай лекції з найбільших університетів, де чекають не дочекаються, давай концерти, куди ломиться публіка. Зрештою, напиши ще кілька десятків книг – теж стануть бестселерами.
Але він і вмирає і залишається там, яке створив. І похований під вікнами свого кабінету.
“Істину теж доводиться організовувати”. (Швейцер)
А лікарня існує й досі. Працює. Приймає стражденних.
Можна кричати: «Не потрібен нам турецький берег, і Африка нам не потрібна!». Звісно, не потрібна. Але варто перестати лікувати дітей Африки (хоч буквально, хоч фігурально), може так статися, що дійде черга до всіх інших. Нас – дітей Європи, Америки та Австралії. Зв'язок прямий та історично зафіксований.
Гуманізм можна обзивати як завгодно ( “гуманізм – це те, чим хлопчики в дитинстві займаються?” – геніальна цитата з недавнього фільму “День радіо”. Фразочка сильно віддає вульгарністю, але сенс глибше: ідеали, на жаль, теж не для дорослого життя, для юнаків ідеалізм призначений). Але якщо гуманізм викорінити зовсім, геть-чисто, то разом з ним ми дуже швидко викорінимо і саме життя. Обзивай-не обзивай, а періодично народжуватимуться люди, чиїм покликанням буде саме гуманізм у своєму єдиному можливому розумінні.
Адже справа і не в Африці зовсім. Зовсім не в ній… У нас.