Кредит: Pixabay/CC0 Public Domain
Якщо вас попросять назвати місце з небезпечною фауною, що спаде на думку?
Можливо, Австралія зі своїми відомими зміями, такими як тайпан (Oxyuranus microlepidotus), або Бразилія, де мешкають грізні створіння на кшталт жовтого скорпіона (Tityus serrulatus). Європа, однак, навряд чи буде першою в цьому списку, адже континент не славиться загрозливою фауною, йдеться в статті phys.org.
Але останніми роками в Південній Європі посилився страх перед однією маленькою восьминогою істотою: випадки смерті, приписувані певному виду павуків, набули широкого розголосу. Останній відомий інцидент стався цього літа в італійському місті Барі, де 23-річний чоловік помер після ймовірного укусу середземноморського павука-пустельника, також відомого як коричневий пустельник. Місяцем раніше 52-річний поліцейський у Палермо помер з тієї ж причини.
Два найнебезпечніші павуки Європи
Якщо ви любите досліджувати кожен куточок і вам не пощастить, прогулянка іспанською сільською місцевістю може призвести до болючого укусу одного з великих павуків, таких як павук-королівський черв’як (Macrothele calpeiana) або тарантул (Lycosa tarantula). Однак у Середземномор’ї є тільки два види павуків, укуси яких вважаються медично значущими: європейська чорна вдова (Latrodectus tredecimguttatus) і середземноморський павук-пустельник (Loxosceles rufescens).
Чорна вдова завжди мала погану славу, але задокументованих випадків смерті від укусу її європейського варіанта немає. До того ж зустрічі з цим павуком рідкісні, оскільки він мешкає в сільській місцевості і плете сітки під корою дерев або камінням. Її нейротоксична отрута, відома як латротоксини, впливає на нервову систему, серце і гладку мускулатуру, викликаючи синдром латродектизму.
Павук-відлюдник, який зазвичай має темну пляму у формі скрипки на спинці, становить іншу небезпеку. Хоча він зустрічається в дикій природі, його можна вважати синантропним видом – він вважає за краще жити поруч із людиною, особливо в будинках, гаражах або на робочих місцях. Часто він ховається в темних, запорошених місцях, таких як за або під меблями, і може залишатися непоміченим довгий час.
Некротична отрута та її наслідки
На відміну від нейротоксичної отрути чорної вдови, отрута павуків родини Sicariidae, до яких належить середземноморський пустельник, викликає некроз тканин. У їхній отруті містяться ферменти фосфоліпази, що руйнують клітинні мембрани і кровоносні судини. У результаті в місці укусу виникає локальна реакція: набряк, почервоніння та свербіж, які можуть тривати кілька тижнів.
У рідкісних випадках може розвинутися некротична виразка, де тканина відмирає і згодом заживає. Цей синдром, відомий як шкірний локсосцелізм, зазвичай не має серйозних наслідків, якщо укус не на обличчі або інших чутливих ділянках. Некроз менш поширений у європейського пустельника, ніж у його латиноамериканських родичів (L. reclusa і L. laeta), які є серйозною проблемою в таких країнах, як Чилі та Аргентина.
У дуже рідкісних випадках некроз може досягти м’язів і викликати токсичний шоковий синдром із симптомами, такими як лихоманка і м’язові болі. Цей стан, відомий як шкірно-вісцеральний локсосцелізм, може призвести до гострого гемолізу, ниркової недостатності та навіть смерті.
Чи варто побоюватися павуків-відлюдників?
В Іспанії L. rufescens живе поруч із людьми вже тисячі років, але укуси вкрай рідкісні, а надійні дані про них мізерні. Навіть при серйозних реакціях пацієнт рідко бачить павука, тому діагнози часто не підтверджуються.
Міждисциплінарна група дослідників з Університету Балеарських островів цього року проаналізувала кілька випадків ймовірних укусів павука-відлюдника в Іспанії. Досі в країні не зареєстровано смертельних випадків від його укусів. Нещодавні смерті в Італії залишаються загадкою: можливо, це статистична аномалія або помилки в діагнозах.
Також існує ймовірність, що через глобалізацію в Європу було випадково завезено американські види Loxosceles, більш небезпечні для людини. Однак офіційних даних про такі популяції в Європі немає.
Арахнофобія, що підживлюється фільмами жахів і сенсаційними статтями, не відображає реальної загрози. У Європі ризик постраждати від укусу павука мінімальний. За 23 роки було зареєстровано 1 691 смерть від укусів ос і бджіл, але ми не панікуємо, побачивши бджолу на нашому бутерброді.
Середземноморські павуки-відлюдники не агресивні й кусають тільки в разі прямого занепокоєння. Регулярне прибирання та обережність під час переміщення меблів зведуть ризик укусу до мінімуму. Імовірність потрапити до лікарні через укус Loxosceles не вища, ніж бути ураженим блискавкою.