«Ми, люди», Ірина Тишкевич
«Українці вчилися жити, радіти, ридати, потім знову радіти. Життя кожного українця тривало, не зупиняючись ані на секунду».
Роман про війну та кохання, еміграцію, повернення й сестринство. Про нові початки й жіночі долі в Києві та Парижі. Головна героїня Анна з сином виїжджають за кордон після повномасштабного вторгнення. Вона розлучається, працює в кафе й намагається налагодити життя в новому середовищі. Все змінює знайомство з Максимом, чоловіком, що воює за Україну. Саме кохання до нього зрештою підштовхує героїню до повернення додому. Паралельно читачі спостерігають за сюжетами двох сестер Анни: Віри, яка несподівано вагітніє та зустрічає справжнє кохання, і Рити, яку гризуть сумніви в нових почуттях після давньої втрати.
Ця історія – про дім як вибір, який ми робимо щодня; про неперервність життя навіть у воєнні часи, пошук «єдиного» кохання та самої себе. Завдяки постатям трьох сестер ми отримуємо змогу дослідити різні способи проживання втрати й віднайдення нового способу буття.
«Будинок з півнями. Що замовчували в моїй родині», Вікторія Белім
«Брат Никодим загинув у 1930-х роках у боротьбі за вільну Україну», — написав Сергій у своєму щоденнику. За вільну Україну. Сергій був не з тих, хто використовує слова недбало».
Книжка заснована на особистому досвіді Вікторії Белім. Авторка, що виросла в Україні й емігрувала до США, повертається на Полтавщину після 2014 року. Поштовхом для неї стає загадковий запис у прадідовому щоденнику про родича Никодима, який, вірогідно, став жертвою репресій. Власне розслідування, переплетене з відновленням контакту з бабусею Валентиною, веде її до «будинку з півнями» – колишнього осередку КДБ у Полтаві.
Історія Белім розповідає про сімейну амнезію як спадок тоталітаризму, повернення забутих до простору шани, пошук коріння й два полюси пам’яті: вишневий сад і архівну справу.
«Конотопська відьма», Григорій Квітка-Основ’яненко
«— Не відьма, не відьма; не знирнула, не відьма; тягніть назад! — кричав увесь народ, і вже писаря ніхто не послухав».
Класика української літератури. Конотопський сотник Забрьоха, ошуканий власним писарем, замість походу влаштовує «полювання на відьом» – і сам потрапляє в тенета чарів Явдохи Зубихи. В історії про помсту, сватання й нічні польоти над Конотопом знаходимо сенси, актуальні й сьогодні. Ця книжка – сатира на владу, що забуває про свій обов’язок і починає «топити відьом» замість того, щоб боронити народ.
«Чорна рада. Хроніка 1663 року», Пантелеймон Куліш
«— Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, й рани. Обновиться яко орля юность моя. На коня, на коня! Нічого гаятись!»
Пантелеймона Куліша з його «Чорною радою» часто називають українським Вальтером Скоттом. Письменник переносить формулу шотландського попередника на українські терени: вигаданий молодий герой мандрує крізь реальні історичні події, а справжні історичні постаті з’являються як другорядні персонажі. Читач бачить епоху очима звичайної людини, яка опиняється між ворожими таборами. Петро Шраменко – типовий протагоніст, крізь якого ми спостерігаємо боротьбу Сомка й Брюховецького. Любовна лінія з Лесею вплітається в політичний конфлікт.
Куліш розповідає, як після смерті Хмельницького точилася боротьба за гетьманську булаву: полковник Шрам із сином Петром їдуть підтримати державника Сомка, але «чорна рада» в Ніжині обирає популіста Брюховецького – Україна розколюється. Паралельно з історичним сюжетом читач стежитиме за переконливою любовною лінією Петра й Лесі та намагатиметься розгадати романтичну постать Кирила Тура.
«Братні кайдани. Російські міфи про українську історію», Олександр Аврамчук, Ілля Кабачинський
«Гасло «Слава Україні!» — це не символ ворожнечі, а вираження свободи, гордості за свою державу та права українців самим вирішувати свою долю».
Це видання допоможе протистояти згубній пропаганді та боронити власну історію й культуру. Двоє істориків подають цінну інформацію про деколонізацію, історичні міфи «братніх народів», Крим, Переяславську раду, Голодомор і українські національні гасла. Міфів, які належить зруйнувати, у книзі 14 – від «створення України Леніним» до походження Шапки Мономаха. Росія століттями конструювала фейки, аби «скасувати» окремішність України. Протиотрутою від підробки є знання.
«Клейноди часу», Аліса Мілсент
«Боронити Великий Луг. Любити рідну землю. Битися до останнього подиху за свободу».
1615 року під час походу на Стамбул козак Власенко знаходить візантійський рукопис зі знанням, здатним змінити світ. Книга мандрує століттями – від Січі до флорентійських палаців, від Хотинської битви до затоплення сіл Великого Лугу, переплітаючи долі козаків і митців, воїнів і мрійників. Книга пропонує історичну сагу про Січ, таємниці, родину Медічі, Сагайдачного, Шевченка, родову пам’ять. Справжні клейноди нації – це мова, земля, пам’ять і писане слово, а хранителями надчасового насправді є звичайні люди.
