Театр завжди був особливим простором, де мода ставала частиною ритуалу. Протягом століть вибір вбрання залежав від формату вистави, часу доби, місця в залі та соціального статусу глядачів. Разом із модою змінювалися силуети, матеріали, а правила ставали менш суворими. Однак похід до театру й досі залишається приводом уважніше поставитися до свого образу.
Цього літа нагодою згадати історію театрального гардероба стане концерт MEMENTO ODESA. Це благодійний проєкт німецького композитора Себастіана Студніцького та співачки Анастасії Показ, створений у співпраці з Одеським філармонійним оркестром під керівництвом Володимира Дикого. 28 серпня у Київському національному академічному театрі оперети прозвучить музика на перетині оркестрового звучання, сучасного джазу та імпровізації.
Проєкт, номінований на German Jazz Prize 2026, вже звучав у провідних залах Берліна та Дрездена. Тепер у межах благодійного туру Україною MEMENTO ODESA подарує свою музику поціновувачам у класичних інтер’єрах київської оперети. Це чудова нагода поговорити про особливий ритуал підготовки до театрального вечора.
Тож напередодні концерту згадуємо, як змінювалася театральна мода, і шукаємо в ній натхнення для сучасних образів.
XVII–XVIII століття: придворний театр
У XVII-XVIII століттях опера та театральні вистави були важливою частиною придворної культури. Театр відвідували монархи, аристократія та представники заможних соціальних верств. Сам похід на виставу був світською подією, сповненою спілкуванням та демонстрацією статусу через одяг.
Театральний гардероб цього періоду значною мірою продовжував традиції придворного вбрання. Жінки вдягали складні сукні із корсетованим ліфом та об’ємними спідницями, використовуючи шовк, оксамит, мереживо. Образ доповнювали вишукані прикраси, рукавички та складні зачіски. Чоловіки носили камзоли, жилети, сорочки, шийні хустки, панчохи та взуття з декоративними пряжками.
Матеріали, крій та оздоблення одягу були прямо пов’язані із соціальним статусом. Дорогі тканини, складні конструкції та велика кількість декору демонстрували достаток. Високі зачіски та перуки ставали окремою частиною статусного образу. У XVIII столітті вони могли бути настільки високими, що буквально заважали іншим глядачам бачити сцену. У 1778 році в Паризькій опері навіть запровадили обмеження на висоту жіночих зачісок після скарг глядачів, яким вони перекривали огляд вистави.
XIX століття: вечірній гардероб для театру
У XIX столітті театр став важливою частиною міського світського життя. Опера була одним із місць, де перетиналися мода, соціальне життя та публічна демонстрація статусу.
Жінки для вечірніх вистав обирали довгі сукні, доповнюючи їх прикрасами, рукавичками та невеликими аксесуарами. Протягом століття змінювався і сам силует. У 1850-1860-х роках популярними були великі спідниці на кринолінах, а наприкінці 1860-х об’єм поступово перемістився до задньої частини сукні, розвинувшись у XVIII столітті у турнюр.
Для чоловіків вечірній формальний гардероб передбачав фрак, білу сорочку, жилет і краватку-метелик. У середині 1880-х років з’явився смокінг як варіант напівформального вечірнього вбрання, що згодом став частиною усталеного чоловічого гардероба для вечірніх подій.
XX століття: костюм стає частиною театрального гардероба
У XX столітті театральний гардероб змінювався разом із загальною модою. Жіночі сукні стали коротшими й набули нових силуетів: у 1920-х роках популярними були вільні моделі із заниженою лінією талії, пізніше повернулися приталені форми та виразна лінія плечей. У вечірньому гардеробі з’явилися плісе, нові види оздоблення, трикотаж та інші матеріали, які раніше рідше використовували для святкового вбрання.
Паралельно розвивався жіночий костюм. Жакет зі спідницею став важливою частиною жіночого гардероба ще на початку XX століття, а в другій половині століття дедалі помітніше місце посів брючний костюм.
У чоловічому гардеробі класичний костюм поступово став одним із основних варіантів для вечірніх виходів. Фрак і смокінг залишилися одягом для формальніших подій, тоді як костюм із сорочкою став практичнішим вибором для театру та інших світських заходів.
Театральний гардероб сьогодні
Сучасний театральний гардероб поєднує речі різного ступеня формальності. Класичний костюм, сукня, жакет, трикотаж, сорочка або прямі брюки можна адаптувати до різних форматів театру та стилю життя.
«Сьогодні театр більше не диктує, як ми маємо виглядати – і це прекрасно. Як художниця з костюму, я не хотіла б повертати жорсткий театральний дрес-код, але мені дуже хочеться повернути сам ритуал перевдягання. Особливо зараз, під час війни, наш гардероб закономірно став практичнішим і простішим. І саме тому похід у театр може бути рідкісною можливістю дозволити собі фантазію: вдягнути щось, що не має практичної функції, крім однієї – змінити наш внутрішній стан. На кілька годин подумати не лише про війну, а про красу, музику, бажання, про себе», – розповідає Маргарита Шекель, художниця з костюму, креативна директорка та координаторка партнерств MEMENTO ODESA.
Для вечірнього концерту в театрі підійдуть лаконічна сукня, костюм із жакетом і брюками або поєднання спідниці з топом чи сорочкою. Образ можна побудувати на чистих силуетах і спокійній палітрі, додавши один виразний акцент – прикрасу, взуття або фактурну деталь.
Для тих, хто обирає більш стриманий образ: мінімалістичний костюм або сукню можна доповнити акцентною прикрасою. Це спосіб додати образу характеру без складного стайлінгу.
Чоловіки можуть поєднати класичний костюм із сорочкою без краватки або тонким трикотажем. Якщо хочеться менш формального образу, підійдуть прямі брюки, жакет і лаконічна сорочка. Завершити його можна взуттям, яке пасуватиме до загального стилю.