Музика на вірші українського модернізму: від футуризму до блек-металу
Продовжуючи серію матеріалів про музичні інтерпретації української поезії, цього разу звернемо увагу на твори 1920-1930-х років – епоху модернізму, авангарду та знакових культурних явищ.
Цікаво, що поезія «Розстріляного відродження», міжвоєнної західноукраїнської та діаспорної літератури відносно рідко знаходить своє втілення в музиці. Хоча багато творів тих часів, здавалося б, самі просяться стати піснями. Звісно, є поодинокі приклади: музика Михайла Вериківського на вірші Тичини («Ви знаєте, як липа шелестить», «На Майдані») та Бажана («Людина стоїть в зореноснім Кремлі»), або «Чотири романси» Пилипа Козицького на тексти Тичини й Филиповича. Однак знайти ці твори сьогодні непросто – записів у вільному доступі обмаль, а почути їх можна хіба що на рідкісних концертах. Більш доступні твори, створені в наш час, хоч і дають свободу в поводженні з матеріалом, але втрачають зв’язок з автентичним духом епохи.
У 1930-х роках почалися цензурні обмеження, що призвели до забуття багатьох творів. Лише згодом вони почали повертатися.
Почнемо ж нашу мандрівку музичними інтерпретаціями з давніших часів.
Михайло Вериківський. «Гімни Святій Терезі» (Михайль Семенко)
Один із класичних циклів Михайля Семенка, «Гімни Святій Терезі», отримав музичне втілення від композитора Михайла Вериківського ще у 1923-1924 роках. Цей твір, що поєднує романсову традицію з модернізмом та має експресіоністичні риси, можна знайти онлайн. Це справжня автентика.
Леонід Грабовський. «Пастелі» (Павло Тичина)
Вокальний цикл «Пастелі» (1964) Леоніда Грабовського, одного з лідерів «Київського авангарду», створено на вірші Павла Тичини з його «Сонячних кларнетів». Композитор використав авангардистську техніку сонористики, зосередившись на окремих звуках, шумах та їхніх тембрах. Це надало музиці виразності та оригінальності, відійшовши від стереотипних уявлень про поезію Тичини. Варто згадати, що Тичина мав значний вплив на українських «шістдесятників».
Послухати виконання «Пастелей» 2013 року можна за посиланням.
Алла Загайкевич. «Місто» (Михайль Семенко)
Сучасна українська композиторка Алла Загайкевич, відома своїми електронними проєктами, створила у 2017 році композицію «Місто» для голосу та електроніки на слова Михайля Семенка. Вірш «Місто» («осте сте бі бо бу…») став основою для цього твору. Хоча знайти запис непросто, він доступний на Vimeo.
Тексти Семенка надихнули багатьох митців, але саме у Загайкевич вдалося досягти тонкого поєднання експериментальності, концептуальності та вишуканості. Композиторка також авторка музики до фільму «Будинок «Слово»: Нескінчений роман».
Пивоваров і Klavdia Petrivna. «Барабан» (Гео Шкурупій)
З футуризму Михайля Семенка перенесемося до його колеги – київського футуриста Гео Шкурупія. Пісня Артема Пивоварова та Klavdia Petrivna «Барабан» – це сучасний поп-хіт, який деконструює та переосмислює лірику Шкурупія. Хоча це далеко від естетики футуристів, в цій обробці є щось від спрощувальних ідей пізнього українського футуризму та конструктивізму. Цікаво, що нік Klavdia Petrivna походить від імені героїні «Записок кирпатого Мефістофеля», що додає твору літературоцентричного забарвлення.
Фокстроти. «Троянкер. Тайгер ліліес» (Раїса Троянкер)
Проєкт «Фокстроти» – це експериментальний мультимедійний альбом, створений під егідою Мистецького Арсеналу. Він поєднує музику та відеоарт на тексти українських поетів 1920-1930-х років. Альбом, курований Сергієм Жаданом та Юрієм Гуржи, містить трек «Троянкер. Тайгер ліліес» на вірш Раїси Троянкер «Згадка». У цій композиції звучать голоси Любові Якимчук, Діани Марцинковської та Марічки Літинської. Вірш Троянкер, що поєднує сюжетність, сентимент та яскраві образи, отримав унікальне музичне оформлення.
Сестри Тельнюк. «Назавжди» (Богдан-Ігор Антонич)
На поезію Богдана-Ігоря Антонича створено чимало музичних творів. Серед них – пісня «Назавжди» у виконанні гурту «ТЕЛЬНЮК: сестри». Музика Лесі Тельнюк до експресивного та меланхолійного вірша 1935 року створює неоромантичну камерну баладу, яка контрастує з напругою тексту. Існує також варіант з речитативом Міська Барбари, що акцентує увагу на експресії вірша.
Монтеск’є. «Мандрівник» (Володимир Свідзінський)
Гурт «Монтеск’є» представив пісню «Мандрівник» на вірш Володимира Свідзінського. Темна романтика поезії Свідзінського підкреслюється музикою у стилі неофолку чи дрім-фолку. Супроводжується чорно-білим кліпом 2022 року.
Пиріг і Батіг. «Метемфісис» (Майк Йогансен)
Гурт «Пиріг і Батіг» у мінімалістичній композиції «Метемфісис» інтерпретує однойменний грайливий вірш Майка Йогансена. Пост-фолк, ентузіастична декламація та мінімалізм створюють музику, яка гармонує з текстом, відтворюючи дух «наших двадцятих».
Drudkh. «Млини» (Степан Бен)
Гурт «Drudkh», представник української сцени пост-блек-металу, створив 11-хвилинний трек «Млини» на вірш Степана Бена. Вірш, хоч і написаний стримано, має інфернальний та експресіоністичний характер, що ідеально пасує до музичної композиції. Сам текст вірша також доступний для ознайомлення.
Цей огляд є лише фрагментарним поглядом на величезний музичний потенціал української поезії 1920-1930-х років. Хочеться вірити, що попереду з’явиться ще багато якісних та різноманітних проєктів, які розкриють цю багату спадщину.