Зендея втілить Афіну: хто така давньогрецька богиня

Афіна — одна з найважливіших постатей Олімпу, улюблена донька Зевса. Вона народилася з його голови у повних золотих обладунках, зі списом та войовничим кличем. Саме це ім’я вже кілька тижнів постійно шукають в інтернеті глядачі нової “Одіссеї” Крістофера Нолана, в епічній стрічці якої її зіграла Зендея. Розбираємося детальніше, хто ж така Афіна.

У грецькому пантеоні є два боги війни: Арес і Афіна. Якщо Арес уособлював сліпу лють, кровопролиття, хаос та дикість, то Афіна — мудру, розважливу, захисну та стратегічну війну. Вона билася не заради вбивства, а заради відновлення справедливості та захисту міст. Афіна — це непохитний розум, стратегія, захисниця цивілізації, покровителька ремесел і наук. Її образ має чіткі атрибути та символіку: шолом і спис — готовність до захисту правди, сова символізує глибоку мудрість та всевидючість у темряві, а егіда (щит із головою Медузи Горгони) — паралізуючий жах для ворогів.

Афіна не любила сліпої сили. Вона протегувала тим, хто думав головою: Персею (дала йому дзеркальний щит, щоб перемогти Медузу), Гераклу (допомагала порадами) і найбільше — Одіссею, якого цінувала за гнучкий, хитрий та винахідливий розум. Афіна — це богиня-діва (Parthenos). Вона відкинула романтичні зв’язки, шлюб і материнство, обравши повну інтелектуальну та політичну свободу.

В образотворчому мистецтві Афіна — це завжди символ державності, науки, монументальності та захисту розуму від хаосу. У класичний період Афіну зображували високою, стрункою жінкою у строгих шатах та обладунках, яка втілює спокійну впевненість. Так, Сандро Боттічеллі зобразив її у роботі “Паллада і Кентавр”. Це яскравий приклад епохи Відродження, де Афіна (Паллада) тримає за волосся дикого кентавра. Це чудова алегорія того, як розум, мудрість та самоконтроль (Афіна) підкорюють дикі, тваринні пристрасті й хаос (Кентавр). З епохи Просвітництва Афіна стала алегорією академій наук, університетів і юриспруденції. Її зображували зі свитками, совою та щитом на фасадах судів і бібліотек у всій Європі.

В “Іліаді” вона активно втручається в хід Троянської війни, стримуючи гарячкуватість Ахілла й допомагаючи грекам. В “Одіссеї” Афіна виступає головним режисером подій: вона постійно клопочеться за Одіссея перед Зевсом, сходить на землю у вигляді Ментора (звідси й пішло слово “ментор”) і наставляє його сина Телемаха.

У кіно Афіна найчастіше з’являється як втілення холоднокровної божественної мудрості, яка керує долями людства здалеку. Класичне прочитання — це “Битва титанів” 1981 року. Афіна постає тут як мудра та милосердна богиня. Коли Зевс наказує їй віддати її улюблену сову Бубо Персею, вона знаходить розумний компроміс — замовляє для героя золоту механічну сову, підкреслюючи свій зв’язок із ремеслами та інженерією.

У баченні ж Крістофера Нолана Афіна — це не просто богиня, яка зринає з небес із покровом чи щитом. Вона постає як вищий тактичний розум Всесвіту. Вона бачить час і події як складну шахівницю. Для неї мандри Одіссея — це не просто ланцюг випадкових бід, а грандіозний випробувальний тест для людського духу, який вона особисто спроєктувала. Афіна Зендеї поважає Одіссея саме за його гнучкий розум, але не робить для нього знижок. Нолан і його команда костюмерів створили для Зендеї неймовірний естетичний контраст: вона не носить класичних хітонів. Її вбрання — це строгий, скульптурний мікс давньогрецьких мотивів із футуристичним мінімалізмом.