З України родом: Шевченко – живописець

Тарас Григорович Шевченко — славетний український лірик, романіст, драматург, живописець, політичний та суспільний діяч. Він був особистістю різнобічних талантів та зацікавлень, віртуозно володів як словом, так і пензлем. Його віршовані рядки навіки закарбовані в душах українців. Та чи багато ми знаємо про Шевченка-художника? Саме він був одним із засновників критичного реалізму та першим визначним майстром офорту у вітчизняній культурі. Він досконало оперував усіма тогочасними способами графічного відтворення.

Тарас Григорович Шевченко

Реклама.

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП

Обдарований природою, Тарас рано відчув потяг до малювання. З дитинства крейда і вугілля були для хлопчика великою втіхою. Він малював ними на стінах, лавках у будинку та на вулиці, вдома та в гостях… Він зображував птахів, тварин, людей. Обдарованість художника проявилася у Шевченка набагато раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби відносяться до 1836–1837 років, то найдавніший малюнок, який дійшов до наших днів, — “Погруддя жінки”, датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і почалася творчість видатного митця. Набувати художні навички Тарас почав у сільських дяків.

У 14 років його взяли "козачком" до маєтку заможного землевласника Павла Енгельгардта, з яким юнак переїхав спочатку до Вільнюса, а потім до Петербурга. У 1832 році поміщик віддав Шевченка "на навчання" до шанованого художника Василя Ширяєва. А у 1838 році завдяки зусиллям Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вєльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших особистостей обдарованого Шевченка викупили з кріпацтва.

НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ

Звільнення з кріпацької залежності дало змогу молодому митцю вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з класу в клас серед кращих учнів і став одним із найулюбленіших вихованців Брюллова. У живописі він робив все більш відчутні успіхи, удосконалював свою майстерність і стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за рисунки з натури та мальовничі твори. Одна з відзначених картин — “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840) — не збереглася до наших днів. Невідома доля й іншої відзначеної картини під назвою “Циганка-ворожка” (1841). До сьогодні зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою.

"Циганка-ворожка", 1841

Тарас Шевченко плекав мрію відвідати Італію, щоб ознайомитися зі значними шедеврами живопису, скульптури та архітектури. Але Академія відправила іншого учня, а власних грошей на таку мандрівку у Шевченка, звичайно, не було. Друга заповітна мрія — повернутися назавжди до України.

“МАЛЬОВНИЧА УКРАЇНА”

У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю надихнула його на створення цілої серії під назвою “Мальовнича Україна” — альбому офортів, на яких відтворено історичні місця, звичаї та природу країни. Офорт — це вид гравюри на металі, який дає можливість отримувати відбитки з друкарських форм, попередньо оброблених кислотами. Художник планував видавати по 12 естампів, але через брак коштів не зміг реалізувати свій задум. Повернувшись до Петербурга, він завершив навчання в Академії мистецтв та видав власним коштом омріяний альбом “Мальовнича Україна”, до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним прижиттєвим художнім виданням Тараса Шевченка.

Почаївська Лавра очима Тараса Шевченка

ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА

Портретам належить важливе місце у творчому доробку Шевченка. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій сфері. Згодом він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відрізняються невимушеністю, природністю, вдалою композицією та свіжістю кольорів, прагненням передати психологічну характеристику людині. Основна увага зосереджується на обличчі й особливо очах моделі.

"Катерина", 1842

Серед зображених — переважно особи, яких Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія і прихильне ставлення художника до своїх персонажів. За життя Шевченко виконав близько 150 робіт портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської та Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони показують намагання автора передати шляхетні риси характеру і чистоту жінки.

Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного живопису художника, оскільки через заслання він перестане працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати і свої зображення — він створив чимало автопортретів. Найдавніший із нині відомих створений 1840 року, тоді Тарасові було 26. І це перша його спроба писати олійними фарбами.

Авторпортрет Тараса Шевченка

НАДБАННЯ ВЕЛИКОГО МИТЦЯ

Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, з них 25 — у кріпацькій неволі, 10 — у в’язницях та на засланні. А решту — постійно перебував під пильним жандармським наглядом, борючись із бідністю. Проте йому вдалося залишити по собі значну творчу спадщину.

"Селянська родина", 1843 рік

До наших днів дійшло 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 втрачено і досі не знайдено. Живописні й графічні роботи за часом створення датуються 1830–1861 роками й географічно пов'язані з Україною, Казахстаном і росією. За жанрами — це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного живопису на полотні, а ще аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Мальовничі твори Шевченка часто зіставляють із роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кіпренського та з японською гравюрою. Більшість картин і малюнків видатного художника можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.

Текст: Оксана Багрій