Поділитися
У грудні на Netflix вийде драма “Маестро” — друга режисерська робота Бредлі Купера. “Маестро” розповідає про композитора Леоніда Бернстайна та його дружину Феліцію Монтеалегре і переносить глядачів у гламурний світ США середини минулого століття.
Над образами героїв працював Марк Бріджес, двічі лауреат премій "Оскар" та BAFTA, знаний художник з костюмів, який, за його зізнанням, “завжди любив гламур”. У його послужному списку — десятки вже культових стрічок: "Восьма миля", "Артист", "Змова", "Шлюбна історія", "Фабельмани" — не кажучи вже про його 25-річну співпрацю з відомим режисером Полом Томасом Андерсоном. Однак саме у своєму новому проєкті Бріджес трохи більше занурюється у світ традиційного гламуру: це приголомшливий “Маестро” Бредлі Купера, який виходить у кінотеатрах в грудні та також транслюватиметься на Netflix.
Реклама
Це музичний байопік, присвячений шлюбу композитора Леонарда Бернстайна (Бредлі Купер) і актриси Феліції Монтеалегре Кон Бернстайн (Кері Малліган). “Маестро” описує складність їхнього життя та кохання — з 1940-х до 1980-х років. Широкій аудиторії Бернстайн відомий насамперед як автор музики до стрічки "Вестсайдська історія" 1961 року, яка здобула 10 "Оскарів". Родина Бернстайна емігрувала з України в Штати перед Першою світовою війною, тож Леонард народився 1918 року вже в Штатах. Його кар'єра розпочалася в 1940-ві роки в Нью-Йоркській філармонії: за 50 років музичного життя він створив кілька десятків мюзиклів, опер і симфоній, серед яких найвідоміші — "Вестсайдська історія" і "Пітер Пен".
Бредлі Купер у фільмі "Маестро"
Гардероб у цьому фільмі грає не менш важливу роль, ніж захопливий звук. “Ми мали розповісти все про плин часу за допомогою довжини подолу та палітри кольорів”, — каже Марк Бріджес. “Тому що ми не ставили жодних дат у фільмі”. Тож завдання глядача — визначити, чи є в кадрі наплічники, чи ні, або яка модель чоловічих штанів, чи вони прямі чи розкльошені? Ці деталі — ознака кожного десятиліття, що допомагає розповісти історію.
Художник з костюмів зазначає, що складніше за все було спробувати відтворити 1940–ві роки, коли Ленард та Феліція вперше зустрілися на одній світській вечірці. Оскільки фільм чорно-білий, Бріджес покладався на контраст і текстуру тканини, як-от пухнаста вовна чи блискучі намистини, щоб змусити костюми говорити. (Він засвоїв певні уроки, працюючи над “Артистом” 2011 року, іншим фільмом, який переважно уникав кольорів).
Кері Малліган
Він каже, що звернувся до класики світового кіно, і ось що помітив: головна героїня завжди або в найтемнішій, або в найсвітлішій сукні. “Це дуже допомагає”, — каже Бріджес. “Чим різкіший контраст в одязі, тим більше уваги це притягує. Тому я використав ці способи, щоб трохи привернути увагу до Кері Малліган”.
У роботі над костюмами також допоміг доступ до архівів родини Бернстайн. Бріджес поїхав у Коннектикут, у будинок родини, де отримав доступ до старих фотографій Ленні та Феліції (зокрема на магнітах на холодильнику, як це роблять у кожній родині), а також зазирнув у їхні реальні шафи. У гардеробі Леонарда було багато шовкових мантій і епатажних піджаків, а у Феліції — картата блакитна сукня, яку, за словами їхньої доньки Джеймі Бернштейн, Феліція вдягала, коли жила в заміському будинку. “Сукня ідеально пасувала Кері Малліган”, — каже Бріджес.
Серед найбільших складнощів фільму було придумати вбрання, коли фотографій того часу насправді не надто багато. Це те, що Бріджес називає “криміналістичним дизайном костюмів”. У фільмі Феліція одягає “ту прекрасну сукню на відкриття "Меси" — твір, створений Бернштейном у 1971 році — і є лише дві її фотографії того вечора”. Одна була кольорова, друга — з легким натяком на рюші — чорно-біла, але жодна з них не була на повний зріст. “Ви хіба що можете уявити, якою була ця сукня”, — сміється художник.
Свій вклад у фільм зробив і модний Дім Chanel — зокрема, вони надали тканину для костюма, який Феліція носить наприкінці свого життя. (Вона померла в Іст-Гемптоні в 1978 році.) Бріджес зазначає, що вона “була дуже шикарною жінкою”, яка могла носити піджак Адольфо та блузку Шанель. “Я хотів показати, що вона належить до певного класу в Нью-Йорку”. Тож Бріджес одразу звернувся до джерела: “Шанель люб’язно надала нам тканини та оздоблення, а також ґудзики”. До того ж вони надіслали прототип того періоду, щоб Бріджес і його команда могли побачити, як це було зроблено.
Розкішні образи Бредлі Купера та Кері Малліган у фільмі “Маестро” можна побачити вже з 20 грудня на Netflix.
Фото: Courtesy of Netflix
За матеріалами Vogue.com
