Серед шанувальників автора Оушена Вуонґа — Дуа Ліпа та Б'єрк, а рядки з його віршів відтворюються на футболках з дебютної колекції Пітера До для Helmut Lang. Перший роман суперзірки нинішньої американської літератури “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” вийшов у видавничому домі ARTBOOKS — розповідаємо, чому постать Оушена Вуонґа варто взяти до уваги.
Реклама.
У 2019 році відомий в’єтнамсько-американський митець Оушен Вуонґ дебютував з романом про дорослішання “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” — і вмить став знаменитістю в США. Твір одразу опинився у переліку бестселерів The New York Times і отримав декілька важливих літературних відзнак, Оушен знявся для Vogue і GQ, а про його книжки в інтерв'ю згадують Дуа Ліпа та Б'єрк. Фонд MacArthur Foundation назвав його геніальним, а за початкові три роки після релізу “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” було продано понад мільйон примірників цієї книги 40 мовами.
До свого значного старту в прозі Вуонґ став відомим завдяки поезії. Його перша збірка Night Sky with Exit Wounds (2016) здобула значні літературні нагороди, зокрема T.S. Eliot Prize, і привернула увагу критиків до нового голосу — відвертого, політично чуйного і водночас надзвичайно ліричного.
Разом з тим, дорога Оушена до літератури була незвичайною. Він зростав у незаможній сім'ї неписьменних біженців з Вʼєтнаму, англійську почав вивчати лише пізніше у школі й першу книгу прочитав в 11 років. Поезія стала ключем до вивчення нової мови і разом з тим дала можливість краще зрозуміти особистий досвід: війну, міграцію, скруту, травму й дорослішання між культурами.
Перехід до прози стався, коли Вуонґ вирішив передати історію своєї сім'ї та попереднього покоління з тим самим розмахом і прямотою, які помічав у великих американських романах. Зокрема в “Мобі Діку” Германа Мелвілла. Цю книгу він вирішив перечитати, коли перебрався до Нової Англії. Оушена вразила не стільки оповідь про кита, скільки спосіб мислення: Мелвілл давав собі змогу писати про все — від технічних деталей китобійної справи до філософії “білості”, не спрощуючи й не виправдовуючись перед читачем. Для Вуонґа цей твір став зразком повної авторської свободи. Він поставив собі чітке питання: що буде, якщо таку ж прямоту дозволить собі квір-автор, син іммігрантів?
Так постав роман “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” — щира і водночас масштабна оповідь дорослішання, представлена у вигляді листа сина до матері, яка ніколи не зможе його прочитати (мати Оушена померла від раку грудей). Головний герой на прізвисько Цуцик пише неграмотній матері, намагаючись здолати відстань за допомогою слів, розділити із нею те, про що вони ніколи не могли говорити відкрито. Через цю особисту сповідь він відтворює історію сім'ї, що починається у В’єтнамі й триває вже в Америці — країні, яка стала для них і шансом на виживання, і джерелом нових травм. У центрі тексту — складна, суперечлива, але беззастережна любов між матір’ю-одиначкою та сином. Роман відверто й без прикрас вивчає досвід імміграції, бідності, расової нерівності, нестабільної маскулінності, сексуальної ідентичності та дорослішання в середовищі, позначеному насиллям, залежностями й соціальною вразливістю.
Книга спирається на особистий досвід автора. Дід Оушена був американським солдатом у В’єтнамі, бабуся — бідною мешканкою міста. Після падіння Сайгону сім'я розпалася, а далі на членів сімʼї чекали сиротинці й табори біженців. Сам Вуонґ ще немовлям потрапив до США після кількох місяців у філіппінському таборі для біженців. Мати письменника працювала в манікюрному салоні, англійської вона не знала, тому сім'я жила бідно. Письменник виріс у домі, де не читали книг, але часто розповідали історії.
Дідусь Оушена був американським солдатом у В’єтнамі, бабуся — бідною містянкою
Як і герой книги Цуцик, Вуонґ підлітком працював на тютюновій фермі в Коннектикуті. Там він зрозумів ціну фізичній праці та багато чого навчився у тодішніх колег з Аппалачів та латиноамериканських родин. Тема бідності, досвід сезонної роботи, дорослішання в провінційній Америці початку 2000-х — із попкультурою, зброєю, опіоїдною кризою — безпосередньо лягли в основу книги.
У певний момент Цуцик розпочинає стосунки з онуком власника тютюнових складів Тревором, який живе в трейлері з батьком-п’яницею та виживає на фастфуді та “Спрайті”. Для Цуцика цей зв’язок стає моментом самопізнання: уперше він відчуває власне тіло як бажане та гідне любові, знаходить мову для близькості, якої не вистачало в його родинному й соціальному середовищі. Тревор ріс в умовах бідності, сімейного насильства й залежності, а їхня близькість існує як короткий, неміцний досвід юності, що не витримує тиску дорослого життя. Через цю історію Вуонґ говорить не тільки про перше кохання, а й про власне становлення — про сором і прийняття, тілесність і ніжність, про усвідомлення власної гомосексуальності в середовищі, де маскулінність часто уособлювалася з агресією, мовчанням та емоційною закритістю.
“На цій Землі прекрасні ми лиш мить” — щира і водночас масштабна оповідь дорослішання, представлена у вигляді листа сина до матері
У 2025 році увагу світу привернув і другий роман Вуонґа — The Emperor of Gladness, який Опра Вінфрі внесла до свого книжкового клубу. “Здатність Оушена Вуонґа брати героїв із звичайним життям і надавати їхньому існуванню виняткового сенсу змушує кожного з нас по-новому поглянути на власне життя. Він — чудовий письменник, поет і справжній майстер слова”, — відзначила Опра.
В інстаграмі письменник не менш відвертий, ніж на письмі: ділиться порадами щодо ремесла та публікує відкриті фото. Його помітили й представники модної індустрії: дизайнер Пітер До у своїй першій колекції на посаді креативного директора бренду Helmut Lang використав цитату з поезій Вуонґа — “they lied to you no one here was ever ugly”.
Одночасно з письменництвом Вуонґ викладає креативне письмо в Нью-Йоркському університеті. Студенти, говорить він, часто звертаються із запитом на нову етичну й політичну чутливість. Багато молодих авторів хочуть навчитися писати інакше — уважніше до глобального контексту, до питань влади та репрезентації. Разом з тим традиційний літературний канон майже не дає їм прикладів такої чутливості, тому новому поколінню доводиться шукати власний шлях, зауважує автор.
Оушен Вуонґ не раз говорив про те, що його світогляд сформував буддизм. Ця практика навчила його не ставитися до власної персони з надмірною важливістю і не довіряти ажіотажу навколо успіху. Він зізнається, що його особиста ціль у письмі — довести творчість до внутрішньої закінченості, віднайти форму, в якій можна буде поставити крапку і навчитися відпускати текст.