14 листопада народився французький художник Клод Моне, на згадку імені якого в голові відразу виникають його картини із зображенням латаття і різноманітних квітів. Натхнення для створення цих робіт він нерідко черпав у власному саду — розповідаємо, як один із засновників імпресіонізму створив своє місце сили.
Клод Моне оселився в Живерні (80 км від Парижа) у 1883 році. Тоді з грошима в сім’ї було скрутно, і йому ледве вистачало коштів, щоб орендувати садибу. Але через кілька років справи художника пішли вгору, його картини стали добре продаватися, і в 1890-му Моне зумів викупити маєток. Ставши повноправним власником цього місця, художник розширив будинок та зайнявся створенням ще одного свого шедевру — квітучого саду.
Реклама
Моне вирубував хвойні дерева і замінював їх на розкішні кущі троянд, город переніс углиб ділянки, щоб не псувати своїм виглядом квітник. Уздовж головної алеї росли плодові дерева. Як і в інтер'єрах, він був геніальним любителем, садив упереміж плодові та декоративні дерева, садові та польові квіти. Він дбав по-справжньому лише про те, щоб вони були яскравими та змінювалися цілий рік. Паризький торговець саджанцями надіслав йому величезний каталог — щоб не мучитися з вибором, художник замовив одразу все. Робота з облаштування саду зайняла не один рік. Спочатку йому допомагали діти та дружина, а потім Моне найняв групу садівників.
Практично щодня, починаючи з п’ятої ранку, Клод Моне проводив час у своєму саду, переносячи всю навколишню красу на полотна. Саме в цей період творіння художника були високо оцінені шанувальниками мистецтва, і він отримав заслужену популярність та достойний дохід. Найвідоміші полотна Моне були написані саме в Живерні. Дружина художника Аліса Ошеде також казала: “Сад — це його майстерня, його палітра”. Сам імпресіоніст зізнавався журналістам в інтерв’ю, що все, що він заробляв, витрачав на сад. Вода завжди захоплювала художника, і, завершивши роботу над квітником біля будинку, в 1893 році — через десять років після свого приїзду в Живерні — Моне купує велику заболочену ділянку землі з струмочком по інший бік дороги.
За підтримки місцевої влади Моне викопує там маленький ставок, викликавши тим самим незадоволення сусідів. Згодом ставок буде збільшений до своїх нинішніх розмірів. Чудові плакучі верби, тополі і екзотичного виду бамбукові чагарники доповнювали пройняту безтурботним спокоєм картину. Ставок і все, що знаходиться навколо нього, складає єдиний пейзаж, що разюче відрізняється не тільки від зовнішнього сільського світу, а й від багатобарвного квітника перед будинком. “Минуло багато часу, — писав Моне, — перш ніж я зміг зрозуміти свої латаття … Я садив їх заради задоволення, навіть не думаючи, що буду їх писати. І раптом несподівано до мене прийшло одкровення мого казкового, чудового ставка. Я взяв палітру, і з того самого часу у мене вже майже не було ніколи іншої моделі”.
Помилуватися на квітучий сад приїжджало чимало соратників великого Моне. Сюди часто навідувались Сезанн, Ренуар, Сіслей, Піссарро, Матісс та інші митці. Він любив приймати їх у себе, із задоволенням демонструючи сад, оранжереї й унікальну колекцію японських гравюр. Знаючи про пристрасне захоплення художника садом, багато друзів дарували йому рідкісні, унікальні рослини. Так, наприклад, з’явилися в Живерні привезені з Японії екзотичні деревовидні півонії.
У Живерні Клод Моне провів сорок три роки, дожив до вісімдесяти шести, став відомим і багатим, добудував будинок, посадив сад, потім другий, залишивши по собі один із основних культурних атракціонів Франції. Пів мільйона людей приїжджає до Живерні щороку. Більшою популярністю на околицях користується лише знамените абатство Сен-Мішель.
Текст: Оксана Багрій
Фото: Інна Грицик
