У полоні скла: Шлях Сільвії Плат до літературної слави з єдиним романом

Сильвія Плат – відома американська романістка та лірикиня, яка мала значний вплив на класичну літературу ХХ сторіччя, незважаючи на те, що за життя надрукувала лише єдину збірку поезій “Колос та інші поезії” та один майже автобіографічний роман “Під скляним ковпаком”. У жовтні 1962 року, за чотири місяці до того, як піти з життя, вона писала своїй матері: "Я – обдарована поетеса, я маю все, я створюю найкращі мої вірші, вони принесуть мені популярність". Про нелегкий творчий шлях поетеси, через депресію та особисті драми, читайте далі.

Сильвія Плат

Реклама.

За впливом батька

Сильвія Плат з’явилася на світ 27 жовтня 1932 року в Бостоні в сім’ї емігрантів. Її батько Отто Плат, німець за походженням, був шанованим науковцем, дослідником бджіл, викладачем Бостонського університету. Мати Аурелія Шобер, австрійка, молодша за чоловіка на 21 рік, викладала німецьку мову в школі та підробляла в університеті. Сильвія змалку відчувала потужний вплив батька, дуже його обожнювала, попри те, що потерпала через його суворі способи виховання. І як личить дочці професора, вона завжди наполегливо вчилася, щоб бути найкращою ученицею та виправдати надії Отто.

Коли Сильвії виповнилося 8 років, пішов з життя її любий тато. Вона вкрай хворобливо пережила цю втрату. І з того моменту Плат почала писати вірші та друкуватися в місцевій газеті. Чи не все наступне життя вона невпинно намагалася осягнути образ батька.

Сильвія Плат з мамою та братом

Відносини поетеси з матір’ю були напруженими. Аурелія завжди віддавала більше уваги хворобливому синові Воррену, а після смерті чоловіка багато працювала, аби забезпечити дітей. Сильвія ж знаходила розраду в науці та мистецтві, так і не позбувшись синдрому відмінниці. І хоча батька вже не було поруч, вона намагалася скрізь бути першою: у школі Бредфорда отримувала найвищі оцінки, невпинно друкувала вірші та оповідання, вигравала призи та гранти, була редакторкою шкільної газети, вступила до престижного коледжу Сміта, грала в аматорських виставах і навіть займалася живописом. Так, Сильвія вміло малювала пером і чорнилом.

Стажування

Одним із найбільших досягнень 20-річної Сильвії Плат стала перемога в творчому конкурсі та стажування в модному журналі “Mademoiselle” в Нью-Йорку. Події того літа 1953 року вона згодом детально зобразила у своєму єдиному майже автобіографічному романі “Під скляним ковпаком”. Часті перепади настрою, які з’явилися після смерті батька, тільки посилювалися. Зрештою, провівши напружений і емоційно виснажливий місяць у Нью-Йорку, дівчина повернулася додому геть розбитою.

Депресія

Вкрай засмучена Сильвія закрилася в собі, втратила бажання творити, перестала вести щоденник (який вела з 12 років) і почала обмірковувати самогубство. У романі вона згадує, як спочатку робила невдалі спроби порізати вени, повіситися і потонути. Її спроба зі снодійним теж не вдалася.

Сильвію поклали до елітної психіатричної клініки Маклін у Бельмонті, яку оплатила заможна благодійниця. У поетеси діагностували біполярний афективний розлад, який на той час лікували за допомогою електрошокової терапії (ці сеанси дуже яскраво описані в романі). Після року в клініці, Сильвія все ж таки змогла повернутися до навчання: закінчила коледж з відзнакою, отримала стипендію Фулбрайта та вступила до Кембриджу. У Британії Плат змушена була наполегливо вчитися, страждала від холодного клімату, часто хворіла, а також потерпала через розрив зі своїм коханим Річардом Сассуном. На тлі цих насичених подій у неї знову розвинулася депресія.

Кохання і не тільки

У лютому 1956 року на одній із літературних вечірок Сильвія знайомиться з обдарованим англійським поетом Тедом Х’юзом. Вона так писала про нього у листі до матері: “Я смертельно закохалася. Це кохання може принести мені жахливий біль… Я відчуваю, що все, що відбувалося зі мною в житті — читання книг, відносини з людьми, вірші — все це була робота з підготовки мене до цих почуттів”. Через кілька місяців палкого роману, молоді поети зіграли весілля і поїхали у весільну подорож до Іспанії.

Успіх першої збірки Х’юза “Яструб під дощем” надав можливість подружжю на два роки переїхати до США. Плат влаштувалася до реєстратури психіатричної клініки (у якій свого часу лікувалася), а також відвідувала творчу майстерню при Бостонському університеті. У 1959 році поетеса завагітніла і пара повернулася до Англії. Наступного року вийшла її перша прижиттєва збірка “Колос та інші поезії”, а 1 квітня народилася донька Фріда. Крім своїх материнських обов’язків, Сильвія ще виконувала роль секретарки, допомагала чоловікові з публікаціями, але й від власної творчості не відмовлялася. Можливо, найголовнішою проблемою їхньої пари стало те, що обидва митці були самодостатніми і не хотіли поступатися своїми амбіціями. Про їхні непрості відносини навіть зняли фільм – “Сильвія” (2003), з Гвінет Пелтроу та Деніелом Крейгом у головних ролях.

Згодом Плат дізналася, що у Теда роман із дружиною квартиранта. Її звали Ася Гутман, вона була вже втретє одружена, займалася перекладами, малювала й писала вірші. Зрештою, Тед покинув сім’ю, Сильвія з дітьми повернулися до Лондона. А наприкінці 1962 року вони подали на розлучення. Ці важкі часи в житті поетеси виявилися на диво плідними: за 70 днів вона написала роман “Під скляним ковпаком”, за кілька місяців — збірку віршів. Поезія Сильвії Плат останнього періоду — стала класикою американської літератури ХХ століття.

"Під скляним ковпаком", Сильвія Плат

Рано-вранці 11 лютого 1963 року Сильвія занесла дітям бутерброди і дві склянки молока, залишила у передпокої записку з проханням викликати лікаря, а потім зачинилася на кухні, засунула голову в духовку та ввімкнула газ. Поетесі було 30 років.

Ефект Сильвії Плат

Ефект Сильвії Плат — запропонована психологом Джеймсом С. Кауфманом назва закономірності, згідно з якою з усіх представників творчих професій поетеси найбільше схильні до психічних розладів. У 2001 році часопис The Journal of Creative Behavior опублікував його велике дослідження — Кауфман проаналізував життя понад 1620 письменників різних жанрів і 520 біографій жінок-митців. Психолог дійшов висновку, що з-поміж творчих професій, доступних для обох статей, найбільшу схильність до психічних захворювань мають жінки, зокрема поетеси

Текст: Оксана Багрій