Це добірка не про “тренди”, а про роботи, котрі зроблять значний внесок в український культурний простір. Кожна книга або культова, або відзначена нагородами, або така, що пробуджує інтерес до якісної літератури. У списку і великі романи, які вже стали класикою, і тексти про епоху, спогади, втрати, змужніння. Спеціально для vogue.ua Олександра Скребцова, експертка з літератури та авторка каналу "Начитана", підібрала сім робіт, на які дійсно варто очікувати у 2026-му.
Реклама.
“Нескінченний жарт”, Девід Фостер Воллес
Роман-феномен, який вважають одним з основних творів свого часу. Воллес першим відверто заявив, що нас знищить не ядерна зброя чи прибульці, а постійне споживання контенту. Він пише про схильність, розваги, пригніченість, спорт та засоби масової інформації як наркотик, що руйнує нервову систему. Роман необхідно прочитати не заради формальності, а щоб побачити нашу епоху без прикрас.
“1913. Літо століття”, Флоріан Іллієс
Панорама життя культурної Європи напередодні Першої світової війни. 1913 рік став моментом, коли Коко Шанель повернула “жіночому тілу свободу”, а Марсель Пруст видав перший том “Втраченого часу”, коли Мондріан, Матісс та Шиле знаходять свій стиль, а Сталін випадково зустрів Гітлера, прогулюючись Віднем. Це рік-ера, рік-подія, яку можливо відчути кожною клітинкою.
“Опівнічні діти”, Салман Рушді
Цей роман не просто отримав Букера, а ще й “Букера Букерів” як кращий серед усіх переможців. Це родинна епопея, у центрі якої — Салем Синай, народжений у мить здобуття Індією незалежності, тому його доля тісно переплітається з історією країни. У романі багато магії, і це не прикраса, а спосіб сказати правду про спогади, владу та ідентичність очима індуса.
“Рік магічного мислення”, Джоан Дідьйон
Дідьйон пише документальну прозу, яка вже давно отримала статус сучасної класики. Цей твір вважають одним із найбільш правдивих текстів про втрату та скорботу. Письменниця описує стан, коли розум чіпляється за незначні ритуали та дивні сподівання, ніби таким чином можливо відмінити втрату. Її стиль стриманий, майже журналістський, тому вражає сильніше, ніж будь-яка “лірика”.
“Неймовірні пригоди Кавалера і Клея”, Майкл Чабон
Роман — володар Пулітцерівської премії. Чабон бере світ коміксів і трансформує його на велику оповідь про дружбу, травму, любов і силу мистецтва. Двоє двоюрідних братів створюють супергероя в Америці часів Другої світової. Начебто, не на часі, але саме ця фантазія допомагає вижити, коли реальність стає нестерпною. Захоплююча книга, що читається легко, а говорить про важливе.
“Lonely Castle in the Mirror”, Мідзукі Цудзімура
Чарівна алегорія про підліткову самотність та відчуженість. Про дітей-ізгоїв, які з різних причин вибули зі школи та соціального життя і замкнулися у власних кімнатах. Аж раптом їм відкривається шлях до дивного замку за дзеркалом, де вони знаходять притулок. Ця робота розкриває тему тривоги, цькування й відчуття “я не такий” без повчань, з сердечністю та лагідністю.
“Контур”, Рейчел Каск
Розповідь про письменницю Фей, яка переживає розлучення і намагається зібрати себе по частинах. Каск будує текст як низку розмов: головна героїня ніби відходить у тінь, а на перший план виходять зізнання, спогади і чужі історії. Та саме через монологи випадкових людей проявляється “контур” Фей. У такий спосіб авторка розмірковує про втрату індивідуальності і шлях до її відновлення.