20 грудня 1974 року народився український оперний співак, зірка Паризької Опери, патріот України Василь Сліпак. Сьогодні йому було б 50. Та 8 років тому Василь, який добровольцем пішов захищати батьківщину, героїчно загинув на Донбасі. Сьогодні згадуємо Героя України та розповідаємо про його життя, кар’єру та любов до України.
“Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях. “Почути свій народ” — насправді це і є суть. Наш народ дуже мудрий. Я бачу Україну успішною державою, в тому числі й на європейській арені. Якщо ми послухаємо самих себе. Тобто український народ”.
Реклама.
Ці пророчі слова, які особливо символічно звучать зараз, коли вся Україна згуртувалася в боротьбі проти російських окупантів, Василь Сліпак сказав у червні 2015 року в інтерв’ю “Громадському”, за рік до своєї загибелі на фронті. Вони є свідченням не тільки його мудрості та передбачливості, але й великої любові до українських людей.
Василь Сліпак народився і виріс у Львові. В його родині ніхто не займався музикою професійною, але Василь з дитинства завжди співав, а в інтерв’ю розповідав, що особливо його підтримував старший брат Орест, який 1983 року, коли Василю було лише дев'ять, відвів його до легендарної львівської хорової капели “Дударик”. Саме завдяки капелі та її керівникові Миколі Кацалу сформувався музичний смак і світогляд Василя Сліпака: він виріс на творах українських композиторів — Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Миколи Леонтовича, Олександра Кощиця — та проніс цю шану до української музики через усе життя. У складі “Дударика”, де він співав понад 10 років, Василь Сліпак об’їздив пів світу, виступаючи на найпрестижніших сценах — у Карнегі-голі, Соборі Паризької Богоматері, Варшавській філармонії тощо.
Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях
Будучи студентом Львівської консерваторії, Сліпак багато гастролював. У 19 років взяв участь у відомому музичному конкурсі в Клермон–Феррані у Франції, здобувши Гран-прі та Приз глядацьких симпатій. Після цієї перемоги кар'єра молодого українського співака стрімко пішла вгору: сольні концерти у Франції, Німеччині, Польщі, а згодом, у 1997 році, Сліпак пройшов конкурс та став артистом Паризької національної опери. Відтоді — допоки не долучився до захисту України на фронті — Василь Сліпак співпрацював із Паризькою оперою.
Він дарує винятковий, рідкісний, нечуваний спів… Надзвичайно обдарований сопраніст, має тонкий, вміло безмежний, що просто зводить з розуму, — вібрато — сповнений могутньої сили, що невідомо як вміщується у такому молодому співакові. Ніхто, здається, так не зумів би — цитата з газети “LaMontagne“, 1994 рік.
Василь Сліпак мав унікальний тембр, що поєднував риси і контртенору, і баритону; неймовірну харизму, яскраву зовнішність — і був справжньою зіркою європейської сцени понад 20 років. Його хотіли бачити всюди: опера Бастилії, головний зал ЮНЕСКО в Парижі, Ковент–Гарден, Краківська опера та десятки інших театрів. Але серед насиченого творчого життя в графіку Василя Сліпака завжди було місце для України, де він виступав постійно. Окремою його місією була промоція української класичної та сучасної академічної музики за кордоном. Деякі твори українських композиторів європейська публіка вперше почула саме у виконанні неймовірного голосу Сліпака — і навряд чи вже колись могла забути після цього.
Василь Сліпак завжди брав участь у творчих колабораціях та сучасних прочитаннях відомих творів. Так, ще у 1994 році на фестивалі Київ Музик Фествін виконав монооперу Олександра Козаренка “П'єро мертвопетлює“. Це твір на однойменний вірш українського поета-символіста МихайляСеменка. Цю монооперу Сліпак виконував багато разів поспіль на сценах у всьому світі, прославляючи як українського поета-футуриста Семенка, так і сучасного композитора Олександра Козаченка. Запис моноопери “П'єро мертвопетлює” у виконанні Василя Сліпака можна послухати сьогодні, 29 червня, на Радіо Ісландія.
Як чоловік, можу бути на війні, а як артист — можу робити максимальну промоцію України у Франції.
У 2013 році, з початком Революції Гідності, Василь Сліпак очолив волонтерський рух у Франції, допомагаючи Україні, брав участь у багатьох мітингах у Парижі. У травні 2015 року вперше поїхав добровольцем на фронт. На фронті одразу ж отримав позивний “Міф” — на честь Мефістофеля, героя своєї улюбленої опери “Мефістофель” Шарля Гунно. Доєднався до боїв за Авдіївку. В інтерв'ю казав дуже просто: Як чоловік, можу бути на війні, а як артист — можу робити максимальну промоцію України у Франції. Волонтери, з якими спілкувався Василь Сліпак, в інтерв'ю виданню “Радіо Свобода” згадували: “Василь зізнавався, що не може "сидіти" в Парижі, поки в Україні війна”.
Рішення Сліпака піти на фронт привернуло увагу медіа: мовляв, “зірковий співак, який вже 20 років живе та працює у Франції, кидає кар'єру, щоб воювати на фронті”. Хоча варто зазначити, що кар'єру Сліпак не кидав і продовжив співати у всьому світі, вже будучи добровольцем-воїном. Сам артист до такої уваги ставився з притаманним йому гумором.
“О Боже, Василь Сліпак — оперний співак — їде на фронт… Та якась героїзація… Наші люди люблять героїзувати будь-що. Гламурний?.. А хто сказав, що Донбас не гламурний? Ось так —Данбасс! Це також гламурне місце. Я не бачу нічого страшного в тому, щоб поміняти комфортне ліжко на бліндаж. Ми, мирні поети, співаки, письменники, вирішили приїхати сюди для підтримки. Хлопці чекають останнього бою. Щоб його виграти…” —казав Василь Сліпак уже з окопу, тримаючи в одній руці зброю, а в іншій цигарку”. Це цитата з книжки Ірини Вовк “Василь Сліпак”, що вийшла 2020 року у “Видавництві Фоліо” та влучно розкриває характер Сліпака.
Василь Сліпак загинув 29 червня 2016 року в бою в районі смт Луганське (Бахмутський район, Донецька область) близько 6:00, від кулі снайпера, прикриваючи товаришів з кулемету. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. У 2017 році указом Президента України “за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові” йому присвоєно звання “Герой України” (посмертно).
Я не бачу нічого страшного в тому, щоб поміняти комфортне ліжко на бліндаж
У своїх згадках друзі та колеги говорять про Василя Сліпака як про надзвичайно освічену, добру, харизматичну, веселу людину з неймовірним почуттям гумору. Сліпак говорив сьома мовами, товаришував з голлівудськими зірками та режисерами. Колеги по Паризькому театру в інтерв'ю “Радіо Свобода” зізнавалися, що “Сліпак хотів бути потрібним та не любив пусті слова”, саме тому пішов захищати Україну на фронті.
Пам'ять Василя Сліпака в Україні шанують. Незабаром після смерті героя Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету “Василь Сліпак” номіналом 2 гривні. Ця монета входить у серію “Видатні особистості України”. На ній розміщений малий державний Герб України, портрет Василя Сліпака, нотний рядок і напис: “Василь Сліпак “Міф”. Українські театри щорічно проводять концерти пам'яті співака.
Фото: memorybook.org.ua
