Серпень — найспекотніший місяць літа, тож пропонуємо сховатися від спеки в галереях та музеях. В Українському Домі триває велика виставка, присвячена композитору Борису Лятошинському, а в галереї “Лавра” — ніжна виставка гобеленів за мотивами робіт Олександра Сухоліта.
“Олександр Сухоліт. Гобелени”
Галерея “Лавра”, серпень
У галереї “Лавра” весь серпень можна побачити виставку гобеленів, створених за живописними творами Олександра Сухоліта. Експресивні роботи одного з метрів сучасного українського мистецтва на килими перенесли майстри легендарної решетилівської фабрики. Традиція ткацтва в селі Решетилівка на Полтавщині сягає XIX століття.
Гобелени з вовни та шовку виконані в традиційній техніці ручного решетилівського ткацтва. Теплі природні кольори, філософські сюжети, майстерна техніка — виставка “Олександр Сухоліт. Гобелен” справляє медитативне враження і здається ідеальною для неспішного споглядання влітку.
“Гобелени ще з часів Давньої Греції вважалися розкішними, елітними витворами мистецтва, — розповідає кураторка Тетяна Миронова. — Свого часу Рафаель та Рубенс створювали сюжети спеціально для гобеленів. У 1950-х роках мільярдер Нельсон Рокфеллер замовив гобелен за мотивами картини “Герніка” самому Пікассо. Для Олександра Сухоліта цей проєкт — нова сторінка. Працюючи з гобеленами, художник перекладає мову пензля зовсім іншою мовою нитяної вовняної фактури. І твір сприймається інакше”.
“Слід дотику”
Галерея Avangarden, до 8 вересня
“Слід дотику” — виставка, що об’єднує українських художників і дизайнерів, чиї роботи існують на межі між утилітарним предметом і мистецьким об’єктом. Меблі, кераміка, килими, скло та живопис утворюють простір, де промислова естетика, ергономіка та матеріальна логіка речі висловлені художньою мовою. Об’єкти, представлені на виставці, роблять слід руки видимим: пластика скла, фактура кераміки, вузол ручного ткацтва й природні нерівності стають рішенням. Поверхня зберігає відбиток дотику — свідчення часу, процесу та присутності людини.
Серед учасників — Оксана Левченя, Ірина Максимова, Софія Горбачевська (Sofika Ceramics), Андрій Саєнко, Андрій Опришко.
“Лятошинський. Відображення”
Український Дім, з 13 серпня до 20 вересня
Після експозицій, присвячених Аллі Горській та київським митцям-шістдесятникам, Марії Примаченко, мисткиням-бойчукісткам та іншим видатним постатям мистецтва ХХ століття, інституція представляє свою першу музичну виставку.
Виставковий проєкт “Лятошинський. Відображення” розкриє постать одного з найвизначніших українських композиторів і вперше масштабно представить його в контексті української культури та історії. Експозиція поєднує архівні матеріали, рукописи, особисті речі митця, створюючи багатовимірну розповідь про нього та його час. Вперше будуть представлені предмети з приватного кабінету-музею Бориса Лятошинського. Особливу роль у проєкті відіграють сенсорні експозиційні рішення, зокрема дзеркальна інсталяція, звукові простори та аудіовізуальні твори — тут музику можна буде не лише почути, а й побачити.
“Київ–Венеція”
Центр сучасного мистецтва М17, до 30 вересня
Виставковий проєкт “Київ–Венеція” символічно прокладає міст між двома важливими водними артеріями Європи — Дніпром та Венеційською лагуною. Виставка звертається до теми мінорності (“In Minor Keys”) — теми цьогорічної бієнале у Венеції — та розглядає її як ідею надії, передчуття світанку. Спеціально для виставки команда розробила трансформаційний маршрут із місцями відпочинку, споглядання, звуку, слова та руху. “Наша мета — відволікти, залучити до мрійливості та зачарування, запрошуючи відвідувачів уповільнити темп і дозволити новому досвіду статися”, — розповідає кураторка Наталія Шпитківська.
Серед учасників проєкту — Неллі Ісупова, Анатолій Ганкевич, Тіберій Сільваші, Руслан Тремба та інші.
“Акт: Усі театральні вистави заборонені на двадцять років”
Кудрявка, 1 серпня
Вероніка Ємельянова — художниця, режисерка та перформерка, яка досліджує у своїх роботах теми бажання, архетипів та механізмів людської поведінки. Новий проєкт “Акт: Усі театральні вистави заборонені на двадцять років” у просторі Кудрявки досліджує, як трансформується бажання, коли його об’єкт стає недосяжним. У центрі експозиції — три відеоперформанси, доповнені предметними роботами та інсталяційними елементами.
Виставка Каріни Синиці
Оновлена галерея The Naked Room, серпень
У серпні відбудеться офіційне перевідкриття однієї з наймодніших та найважливіших київських галерей The Naked Room на новій локації — вулиці Золотоворітській, 2а. За словами команди, це буде один із небагатьох повністю інклюзивних мистецьких просторів у Києві.
Галерея відкриється виставкою художниці родом із Сіверськодонецька Каріни Синиці, яка відома роботами в монументальних техніках, зокрема фресками та настінним розписом. Її твори зосереджені на темах війни, переміщення та взаємодії людини з простором, осмислюють її особистий досвід у ширшому соціальному та екологічному контексті, зазначають у галереї.
“Між подихами стін, двері відчиняються всередину”
Voloshyn Gallery, до 6 вересня
Виставка об’єднує вісьмох молодих художників, чиї роботи спільно досліджують досвід існування в умовах тривалої невизначеності. Працюючи з інсталяцією, живописом, керамікою та відео, Діана Дем’яненко, Ніка Шумейко, Марія Чаркіна, Артем Дейнека, Ніколь Давидова, Анна Вехник, Дарина Святун та Олег Савін звертаються до простору домівки як до теми і водночас як до концептуальної рамки.
Кімната в цій виставці — не нейтральний і не безпечний простір. Це місце, де звичні предмети позбавлені своєї функції, де буденні жести набувають нового тривожного змісту, а межа між прихистком і небезпекою стає невизначеною. Представлені роботи не намагаються подолати цей стан — вони в ньому існують, використовуючи іронію, матеріальне зміщення та формальну невизначеність як способи залишатися присутніми в досвіді, що не піддається простим визначенням.
“Відомий невідомий Бедзір”
Stedley art foundation, 15 серпня
Виставка присвячена творчості одного з найцікавіших представників закарпатського живопису 1960-х, художника Павла Бедзіра. Вона представляє серію графічних робіт 1960–1970-х років, у яких митець поєднав модерністські художні практики з філософськими пошуками. Павло Бедзір сформував власну художню мову на перетині світового модернізму та закарпатської культурної традиції, активно експериментував із техніками фротажу, монотипії та авторськими способами друку, переосмислюючи досвід європейського авангарду.