«Реєстрові автори»: як військові та ветерани можуть видати власні книжки
Письменник, психолог і військовослужбовець Олександр Бабінський розповів про проєкт «Реєстрові автори», спрямований на підтримку нових літературних голосів. Проєкт допомагає військовим та ветеранам пройти шлях від рукопису до виданої книжки, а також долати виклики українського книжкового ринку.
Про проєкт «Реєстрові автори»
«Реєстрові автори» виникли як відповідь на численні звернення від військових і ветеранів, які прагнули видати свої рукописи. Проєкт «Культурних сил» допомагає авторам на всіх етапах: від редагування та підготовки до видання до просування вже опублікованих книжок.
«Ми не спиралися на іноземний досвід, лише на професійний досвід учасників Освітньо-літературного відділу «Культурних сил», — пояснює Олександр Бабінський. — Наш проєкт охоплює літагенцію для військових і ветеранів, письменницькі курси для тих, хто хоче навчитися писати, а також літературний конкурс. Ми працюємо з авторами-початківцями, але готові співпрацювати й з досвідченими».
Проєкт приймає не лише готові тексти, а й ідеї та сюжети, допомагаючи втілити їх у рукописи, а потім і в книжки. Після роботи над рукописом, його пропонують видавництвам, а авторів продовжують супроводжувати та підтримувати.
Психологічний аспект творчості
Психологиня Ольга Вакулюк-Лукашук зазначає, що хоча письмо може бути потужним інструментом для осмислення пережитого досвіду, важливо підходити до нього усвідомлено. Терапевтичне письмо має бути структурованою практикою з дозованим зануренням. Не можна говорити про прямий причинно-наслідковий зв’язок між письмом та загальним покращенням стану. Для досягнення позитивного ефекту часто потрібен комплекс заходів, а також залучення всієї родини.
«Занурення в болісне переживання без достатньої психологічної опори може призвести не до опрацювання, а до ретравматизації, гострого стресу та флешбеків — особливо коли письмо відбувається без структури, обмеження в часі або можливості вийти з процесу. Тому принцип письма як терапевтичного інструменту — не «повнота розкриття», а керованість процесу: автор має контролювати темп і глибину свого занурення».
— психологиня Ольга Вакулюк-Лукашук
Успіхи та перспективи
Наразі проєкт «Реєстрові автори» підтримує сімнадцятьох авторів, чиї рукописи розглядаються або вже готуються до видання. Понад сто заявок надійшло на спільний з фондом «Відродження» конкурс «4.5.0.». Незабаром будуть запущені письменницькі курси.
«Кожен автор шукає свою аудиторію, кожен автор прагне бути проявленим і почутим. Це важливо, і завдяки конкурсу ми надаємо цю можливість усім охочим», — підкреслює Олександр Бабінський. Автори можуть надсилати вірші, оповідання, щоденникові замальовки або есе, що демонструє широкий спектр тем та жанрів.
Український книжковий ринок, на думку Бабінського, відкритий до нових голосів. Важливо розвінчувати стереотип, що військові та ветерани пишуть виключно про війну. Їхні твори можуть охоплювати широкий спектр тем: від фентезі та детективів до особистісних роздумів. Головна проблема, з якою стикаються автори, — це незнання або нерозуміння того, як побудувати сюжет, брак якісного редагування та браку часу для доопрацювання рукопису. Саме для цього й створено проєкт «Реєстрові автори».
«Не варто геттоїзувати творчість військових і ветеранів, не варто робити з неї якийсь окремий світ чи напрям. Завдання — не виокремити, а показати, донести і зробити частиною загальної культури», — зауважує Бабінський. Він наголошує, що митець може бути як у повсякденному одязі, так і у військовому.
Зменшення інтересу до книжок про війну — це тимчасове явище, пов’язане з прагненням людей відволіктися. Тенденції на книжковому ринку, як і в житті, циклічні. Серед рукописів «Реєстрових авторів» є багато творів у жанрах фентезі, детективи, фантастики, що свідчить про різноманітність інтересів авторів.
«Користь письма в терапії з’являється, коли людина рухається від опису до переосмислення події. Якщо текст залишається суто на рівні опису, він може підкріплювати тривожність, а не послаблювати її. Тому для воєнної тематики особливо важливо зберігати авторську дистанцію… Парадигму експресивного письма тестували переважно на завершених «цивільних травмах», коли подія вже була позаду і не становила загрози. Натомість під час активної війни вимога зануритися й детально описати пережите може не впорядкувати хаос, а посилити його».
— психологиня Ольга Вакулюк-Лукашук