Якими б не були ваші враження від кіноверсії "Буремного пагорба" Емеральд Феннелл, споглядання цієї доленосної та душероздираючої історії кохання здатне подарувати катарсис. Не випадково ми знову і знову переглядаємо “Титанік” майже через три десятиліття після його появи на екранах, як і “Ромео і Джульєтту” від База Лурманна. Якщо ви також любите плакати в кінотеатрі або просто давати волю емоціям вдома, ось ще п’ять фільмів про нещасливе кохання — більш або менш трагічні — які варто подивитися після “Буремного пагорба”.
“Вічне сонце чистого розуму”
Реклама.
“Вічне сонце чистого розуму” Мішеля Гондрі можна переглядати незліченну кількість разів, і кожен раз ловити себе на бажанні не заплакати (або дати сльозам волю — дивлячись, чи є хтось поряд). Хоча багато хто визначає цю стрічку як “романтичну комедію”, цей нереальний сюжет про стирання спогадів про стосунки у закоханих вражає просто в душу. Найбільш пронизливі сцени — ті, де Джоел (Джим Керрі) і Клементайн (Кейт Вінслет) пригадують дорогий серцю епізод, і раптом пам’ять виривається з їхньої свідомості. Це вкрай гнітюче.
"500 днів з літом"
Те, чи торкнеться вас цей фільм до глибини душі, або ж сприйметься як легка забавка — здебільшого залежить від того, на якій стадії власного любовного шляху ви знаходитесь. У будь-якому випадку, це кінокласика двохтисячних. Фільм демонструє приречені відносини без чіткого статусу (ще до появи самого визначення situationship) та відмінно передає відчуття закоханості в людину, яка не здатна або не бажає брати на себе відповідальність — а згодом легко робить це з іншим. Однак, це ромком, отже кінець не зовсім сумний: деякі навіть назвуть його позитивним — у гірко-солодкому плані.
"Керол"
Ще один фільм, який хочеться дивитися знову і знову — лише для того, щоб пережити гаму почуттів. “Керол”, який часто називають однією з найкращих робіт Тодда Гейнса, розповідає про двох жінок — Керол (Кейт Бланшетт) і Терезу (Руні Мара), які закохуються в 1950-х, коли одностатеві зв’язки були поза законом. Однією з головних переваг картини є її надійний фінал: найдраматичніші події відбуваються в середині, що було досить незвично для тієї епохи (до “Керол” більшість фільмів про лесбійок закінчувалися трагічно).
“Клич мене своїм ім’ям”
У цьому фільмі є безліч аспектів, які викликають симпатію. Мерехтливі, пронизані сонячним промінням італійські ландшафти. Ейфорична сцена, де Еліо (Тімоті Шаламе) та Олівер (Армі Гаммер) віддаються танцю під “Love My Way” від Psychedelic Furs. І, звичайно ж, сцена з персиком. Якщо вам пощастило пережити гіркий, але насичений почуттями роман у юнацькому віці — в ідеалі в розпал спекотного літа, — то багато епізодів цього фільму знайдуть відгук у вашому серці. Головна любовна лінія приречена, це так, але найкращі історії часто саме такі.
“Ромео + Джульєтта”
Якщо згадувати про зухвалі екранізації класики з хаотичним візуалом, варто згадати версію “Ромео і Джульєтти” від База Лурманна 1996 року — розповідь про перше трагічне кохання. Усім відомо, чим закінчується п’єса Шекспіра. Але до фіналу ця адаптація вирує нереальними перестрілками, ангельськими крилами, вечірками та зізнаннями в коханні. А ще у фільмі знімається молодий Леонардо Ді Капріо у своїй романтичній найкращій формі — і вже тільки заради цього кіно варто подивитися.