Британська письменниця та публіцистка Пурна Белл у своїй колонці для Vogue розмірковує, чому фраза “чудово виглядаєш як на свій вік” вже не сприймається як комплімент. Здавалося б, це щирі слова про зовнішність, але за ними часто ховається ейджизм, страх перед старінням та культ молодості, що й досі визначає погляди на жіночу вроду. Белл пише про жінок, яким за 40, про побачення, самоусвідомлення, косметологічні втручання та право не вважати свій вік проблемою. Її стаття — відвертий та влучний погляд на те, чому компліменти щодо “молодого вигляду” часто лише підтримують застарілі уявлення про вроду.
Кім Кетролл у ролі Саманти Джонс із серіалу “Секс і місто”
Ми з подругами розташувалися в барі з приглушеним світлом так, аби спостерігати за всіма, хто заходив. Обрали довгий стіл, прикрашений канделябрами та пишними букетами півоній. Він розташовувався біля проходу, що вів від головного входу до інших залів закладу. Проходячи повз, відвідувачі ставали об’єктом нашої уваги, адже компанія жінок, якій було від 30 до 40+, розглядала потенційних кавалерів для флірту. Спочатку це було досить весело. Потім ми з подругою, приблизно мого віку, обмінялися поглядами. Усі навколо були привабливими, але на 15-20 років молодшими за нас.
Це знайома ситуація для багатьох жінок після 40, незалежно від того, чи це квір-простір, як того вечора, чи гетеросексуальне середовище. “Тут усі занадто молоді”, – висловилася я. У відповідь одна з жінок за столом, трохи за 30, з якою я щойно познайомилася, вимовила фразу, що завжди нагадує смачний торт, на якому з’явилася муха: “Але вам зовсім не даси стільки років”.
Реклама.
Інші теж почали висловлювати подібні думки. Вони бажали сказати щось приємне, але я спробувала пояснити: ми з подругою не принижували себе і точно не скаржилися на відсутність впевненості. Річ була не в цьому. Нам просто не надто цікаво зустрічатися з молодшими чоловіками, адже нас приваблюють якості, які часто приходять із досвідом: мудрість, усвідомленість, почуття гумору. Мене цікавить людина, яка вже знає, хто вона. А не та, яка ще блукає лабіринтом у пошуках себе.
Коли жінкам, старшим за вас, говорять: “Вам не даси стільки років”, в цій фразі вже закладено ейджизм. Вона ґрунтується на припущенні, що старіння – це щось негативне, тому жінка нібито має бути щасливою, коли їй кажуть, що вона виглядає молодше. Але проблема не тільки в цьому. Від нас нібито очікують, що ми ковтнемо цей двозначний комплімент і ввічливо подякуємо. Я не хочу грати молодшу версію себе. У 20 років я була надмірно тривожною. У 30 мені здавалося, що я вже мала б бути мудрою, хоча насправді це було не так. У 40 я краще вмію відстоювати свої межі. Я лягаю спати, коли хочу. Їм, коли хочу. Працюю над тим, що обираю сама. Досвід, який я накопичила, відчувається як суперсила. Я б не проміняла жоден рік цього шляху.
Якби ми прийшли до бару не з метою флірту, я, ймовірно, запропонувала б обговорити подібні висловлювання. Ми часто промовляємо їх машинально, але за ними стоять глибокі переконання щодо віку, вроди та старіння. Розбір цих думок був би корисним не лише для великої мети, як-от боротьба з ейджизмом, але й тому, що в певний момент ці жінки самі зіткнуться з цим. “Але ж вони кажуть це як комплімент”, – зауважила інша подруга. Я відповіла: “Це схоже на те, як чоловік говорить “класні груди”, а потім дорікає вам за образу”. “Але це сексизм, – заперечила вона. – І це жахливо”.
Я погодилася. Але мені довелося пояснити їй, чому інший так званий комплімент також викликає дискомфорт. Річ у тім, що в цю мить ви усвідомлюєте: хтось уважно оцінив ваше тіло й обличчя, порівняв їх із певним стандартом вроди, а цим стандартом досі вважається молодість. Потім вам повідомляють, що відповідати цьому стандарту добре і бажано. Саме це й здається дивним, адже молодість рідко асоціюється з самоприйняттям. Таким чином, виникає зворотний висновок: старіння – це “погано”, а його ознаки, наприклад, зморшки чи сиве волосся, вважаються непривабливими. І вас, по суті, хвалять за те, що вам нібито вдалося уникнути цих ознак або вдало їх замаскувати.
У момент, коли ви нарешті досягаєте віку, коли краще розумієте себе, вас ніби знову повертають у стан очікування. Наче ваше поточне життя ще не зовсім розпочалося. Наче ви знову маєте чекати, доки станете достатньо стрункою, достатньо молодою, достатньо привабливою, достатньо хорошою. Бо, не дай Боже, жінка справді відчує власну силу саме тоді, коли ця сила в ній з’являється. “І все це тому, що вам сказали, ніби вам не даси стільки років?” – скептично запитала моя подруга. “Так”, – відповіла я. “Бо в молодості є свої переваги та недоліки. Так само, як і в старінні”.
Працюючи над своєю книгою “She Wanted More”, я спілкувалася з різними жінками віком від 40 до 70 років про важливість осмислення подібних речей. Я не засуджую людей, які вдаються до пластичних операцій. Але все ж таки тривожно спостерігати за стрімким зростанням цієї галузі. Одним із головних стимулів цього зростання є попит на те, що Британська асоціація естетичних пластичних хірургів (BAAPS) називає “омолодженням обличчя”. До цієї категорії належать, зокрема, підтяжка обличчя та блефаропластика. Іноді я розмірковую, чи не втратить фраза “вам не даси стільки років” будь-який сенс. Не тому, що ми нарешті залишимо ейджизм позаду. А тому, що косметологічні процедури стануть настільки звичними, що визначити чийсь вік за зовнішністю буде практично неможливо.
Ми також маємо поставити собі питання, які саме системи ми підтримуємо цими переконаннями. Коли я розмовляла з психологинею та письменницею Джоді Дей, яка активно досліджує тему прав жінок після 60, вона допомогла мені зрозуміти одну важливу річ: молодість часто ототожнюють із сексуальною привабливістю. Думати про це зараз, у наш час, справді гротескно. Як жінки, ми часто не усвідомлюємо, що самі підтримуємо системи, які нас обмежують.
Після численних розмов з жінками про силу та радість життя, важко не помітити, як усе це відвертає нас від справді значущих речей. Коли ми з подругами говоримо про жінок старшого віку, які нас надихають, справа ніколи не обмежується лише їхньою зовнішністю. Нас радше захоплює їхня енергія, внутрішня свобода та те, що вони собою уособлюють. Часто це здатність жити власним життям, змінюватися, починати знову і не втрачати радості.
Проблеми з технологіями, фізична немічність, самотність – все це не обов’язково приходить з віком. Але якщо ми й надалі автоматично сприйматимемо старіння як щось негативне, чого слід уникати та боятися, замість того, щоб прийняти його, це справді може перетворитися на самоздійснюване пророцтво. До того ж, існують значно кращі способи підтримувати одна одну та визнавати цінність кожної.
“А як тоді можна було б сказати це так, щоб комплімент не сприймався як образа?” – запитала подруга. Я замислилася і відповіла: “Якось молодша жінка подивилася на мене і сказала: “Сподіваюся, у вашому віці я теж буду такою ж класною””. Я зробила паузу. “Скажімо так, це мене зовсім не образило”.
За матеріалом vogue.co.uk