6 січня 1938 року з’явився на світ Василь Стус — шанований син України, знаний лірик, романіст, літературознавець, особистість різнобічних захоплень, противник радянського тоталітарного режиму, один із найдіяльніших учасників українського культурного руху шістдесятників. У цей день ми вирішили знову прочитати “Листи до сина” Василя Стуса та вибрати розумні, відверті батьківські настанови, які поет адресував своєму синові Дмитру під час ув’язнення 1972-1985 років.
Василь Стус
Реклама.
“Любий синку, батькові зараз нелегко, можливо, не скоро доведеться і побачитися. Тому — рости гарним козаком, щирим і правдивим, не потурай лиху і знай, що Твій батько віддавав усе своє життя, щоб людям жилося краще — усім людям на всій планеті.”
“Завжди намагайся бути справжньою людиною. Давай зробимо так: я і далі старатимусь, щоб Ти пишався своїм батьком, а Ти роби так, щоб татко пишався Тобою. Звичайно, Тобі буде жити несолодко — як і татові. Але ніхто не скаже, що Ти когось образив, комусь не допоміг у біді, когось не врятував від нещастя.”
“Тобі знадобиться розум, щоб Ти швидше зрозумів, де істинні люди, а де погані. Отже, добре навчайся.”
“Через 6 років Ти станеш дорослим. Гадаєш — це так довго — 6 років? Зовсім мало! Що у Твої роки засвоюють за годину, потім не засвоять і за добу.”
“Візьми собі за звичку: завжди бути справедливим, незворушним, обачним, відважним. Створи в собі свого суддю — щоб міг сам себе картати, коли щось не так вчинив.”
“Вивчай англійську мову — разів у 5 вчи більше слів, ніж задають у школі.”
“Вчися потроху працювати. Життя — складне. Праця — також. Але ми — чоловіки. Ми народжені переборювати труднощі. І чим краще вміємо це робити — тим більше заслуговуємо називатися чоловіками.”
Василь Стус під час ув'язнанення
“Поразка — це не тільки горе. Це ще й користь, благо. Вся суть у тому, як сам віднесешся до неї. З моєї точки зору: технікум та ще й такий — то не велика радість. Але: освіченим треба бути. Освіта — це вид гігієни. Письмо з помилками — то як невимиті руки чи зуби. Поразка повинна стимулювати на чергову перемогу — це логіка сильних. У поразці опускають руки — лише кволі. Освіта потрібна людині не для іспиту і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти мусиш бути освіченою людиною. Бо теперішня людина — тільки освічена. Людина — це обов’язок, а не звання (народився — і вже людина).”
“Чиста, ясна душа — то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добро вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами.”
“Слідкуй за своїм тілом. Для цього варто займатися помірним спортом (найкраще — спортивна гімнастика). Навчайся гарно ходити, навчайся танцювати. Ходи з мамою на концерти — звикай до музики — не тільки естрадної, а й класичної, народної.
Не намагайся читати багато: намагайся ретельно ввібрати в себе прочитане. Для цього: не читай нісенітниць, а — класику. Вчись розуміти поезію, живопис, архітектуру, красу будь-якої праці та ремесла. Учись гарно їсти, пити, дихати, дивитися, слухати, мріяти, копати, лежати.”
“Не знаю, чи є у Тебе дівчина. Якщо є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягувався до неї, а не опускався. Якщо ж вона надто приземлена, то вигадай її — небесною, і вона стане небеснішою. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має дати Тобі можливість — ставати кращим, а не гіршим”.
“Світ занадто великий і, щоб більше про нього знати, треба цікавитися різними речами.”
“Я вже Тобі радив, сину — завести щоденник? Заведи його. Це розвиває стиль, спонукає до глибшого мислення. Нехай це буде щоденник Твоїх відчуттів, емоцій, думок. У ньому Ти ніби починаєш жити у двох особах: той — що живе, і той, що спостерігає за собою.”
“Ось так і слід жити. Отак і триматися, виборюючи самого себе від ліні, бездіяльності, байдужості і т.д. Вчися жити — то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилися, хоч прожили життя.”
Текст: Оксана Багрій