Поділитися
25 лютого ми вшановуємо день народження Лесі Українки. Існує чимало усталених уявлень стосовно авторки: про те, що вона “майже єдиний мужчина” в усій українській літературі, або про те, що вона — нерадісна хвора дівчина. Проте насправді Леся Українка — мисткиня європейського масштабу, письменниця, без якої неможливо уявити українське письменство, джерело тем та концепцій, про які хочеться роздумувати у 2026 році.
Реклама.
Інтелектуальна спадщина Лариси Косач — це те, що ми продовжуємо реалізовувати донині, а деякі з її думок навіть сьогодні лунають вражаюче прогресивно. Безсумнівно, події її життя переплітаються з творчістю, але все починається саме з текстів: віршів, прози, перекладів і драматургії. Леся Українка постає в різноманітних амплуа, і збагнути ці амплуа нам допомагає перше непідцензурне повне видання її доробку — 14 томів текстів та експертних коментарів науковців.
Як наблизитися і з чого почати знайомство з Лесею Українкою? Спеціально для Vogue.ua розповідають співавторки чудового подкасту про культуру “Наразі без назви” — літературознавець Анастасія Євдокимова та заступниця міністра культури України Богдана Лаюк-Неборак.
Вірш “Слово, чому ти не твердая криця”
Основний інструмент Лесі Українки — мова. Вона постійно працює з текстами, які пише сама, які читає, коментує, перекладає. Оскільки нова українська література, написана розмовною українською, виникає лише за 100 років до письменниці (у 1798-му, з появою “Енеїди” Котляревського), то роботи дійсно багато.
У вірші “Слово, чому ти не твердая криця” Леся Українка пише про особистий ефективний спосіб боротьби за українські національні прагнення та проти русифікації — слово. Саме воно для неї меч і кинджал. Метафору слова як зброї запозичує і сучасна поетеса Катерина Калитко, яка пише: “Ось тобі, жінко, мова. Стріляй із неї”.
Вірш “Хвиля”
В одній зі статей Іван Франко назвав Лесю Українку “хворою, немічною дівчиною”, і відтоді хвороба тяжіє над її біографією, наче дамоклів меч. Вона дійсно з дитинства хворіла на туберкульоз (тоді — жахливу і невиліковну недугу), тому багато мандрувала — їздила в санаторії та на оздоровчі курорти.
Леся Українка в Єгипті, 1910 рік
Усі міфи про цей аспект життя авторки розвінчує літературознавець Тамара Гундорова у найновішій книзі “Леся Українка. Книги Сивілли”, де йдеться про хворобу як складову життя письменниці, як метафору всього межового періоду.
У творчості Лесі Українки багато текстів про мандрівки та морське побережжя, зокрема цикли “Подорож до моря” і “Кримські спогади”. Без сумнівів, важливий текст — “Хвиля”, написаний під час чергової подорожі в Євпаторію. Це вірш про хвилю, що рухається, як і людське життя: то відступає і затихає, то накочується з новою силою, то сягає морського дна, то гучно виринає. А ритміка вірша — як ритм морської хвилі.
Вірш “Твої листи завжди пахнуть зовʼялими трояндами”
З 14 томів повного видання творчості Лесі Українки, що вийшло у 2021 році, 4 томи — це листи. Для сучасних читачів це по-справжньому захоплива авантюра — читати листування інтелектуалів, заглиблюючись у контекст епохи, в комунікаційні правила та звичаї, в інтереси співрозмовників. У своїх листах Леся Українка була відверта й щира, вона ділилася емоціями та враженнями, тому листи допомагають нам уявити, якою вона була.
Письменниця листувалася з впливовим політичним діячем — своїм дядьком Михайлом Драгомановим, із деспотичною матірʼю — дитячою письменницею Оленою Пчілкою, з головним феміністом Галичини — Іваном Франком, із доброю подругою — письменницею Ольгою Кобилянською та багатьма іншими.
Листуванню з коханим чоловіком — Сергієм Мержинським — Леся Українка присвятила щемливий текст “Твої листи завжди пахнуть зовʼялими трояндами”, який роз’яснює справжню суть листів у ту епоху.
Із матір'ю Оленою Пчілкою
Вірш “Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…”
Вірш “Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…” досліджує історію руйнівного кохання між двома субʼєктами, один з яких не може існувати без іншого, потребує його підтримки. Сучасне прочитання тексту запропонував лідер гурту “Бумбокс” Андрій Хливнюк, звернувши увагу на те, що в цій інтимній поезії персонажі не мають статей, а отже кожен читач може уявити себе на місці будь-кого з них і завдяки Лесі Українці осягнути більше про можливі конфігурації міжлюдських відносин.
Драматична поема “Одержима”
Коли коханий Сергій Мержинський помирає, то з’являється нова іпостась Лесі Українки — драматург. За одну ніч біля ліжка Мержинського письменниця на одному диханні пише “Одержиму”. Це і драма, і спосіб зізнання в коханні одночасно. У драмі вона ідентифікує Сергія Мержинського з Христом-Месією, а себе — з ученицею Міріам, яка мандрує за учителем по пустелі. Леся Українка звертається до християнського міфу і вписує в нього індивідуальне, людське почуття — одержиму і смиренну Міріам, яка пізнала велике кохання.
Сучасна письменниця Оксана Забужко пофантазувала про стосунки закоханих у вірші “Задзеркалля. Пані Мержинська”: Леся Українка виходить заміж, живе у Києві, прогулюється з візочком з дитиною по Прорізній, а між тим їй ввижається і чується голос, який кричить “Міріам”, адже без трагічної втрати коханого не народилася б драматург.
Оповідання “Розмова”
В оповіданні “Розмова” Леся Українка зображує сильну жіночу персонажку, хвору акторку, якою захоплюється молодий поет. Акторка розповідає йому історію свого життя і те, що спричинило її недугу: обставини кохання, яке вона не змогла відпустити. Жінка була закохана в чоловіка, театрального критика, який не мав достатніх для створення сімʼї статків, водночас пропонуючи успішній акторці покинути карʼєру і вийти за нього заміж. Вона запропонувала йому, що зароблятиме на них працею в театрі та гастролями, однак чоловік категорично відмовився, наче від принизливої пропозиції. Акторка покинула коханого, а він натомість одружився.
У діалозі герої тонко розбирають стереотипи про те, якими є чоловічі та жіночі ролі та що є гідність у стосунках для обох, а також — якою є помста тому, кого кохав, і чи повернеться вона до тебе. Суперечливі емоції і новий погляд на стосунки — це те, що цікавить Лесю Українку.
Моріс Метерлінк “Неминуча”, переклад Лесі Українки
Леся Українка з братом Михайлом і колом дітей українських інтелектуалів і аристократів заснували гурток “Плеяда” — спільноту юних однодумців, які читали нові тексти, обговорювали їх і вивчали іноземні мови, щоб створювати переклади найкращої літератури українською. Тоді Леся перекладала Гайне й Гете, а на прохання брата склала перелік творів світової літератури, які вважала за необхідне перекласти.
Ольга і Лариса Косач. Берлін, 1899.
Леся Українка перекладала протягом усього життя, серед авторів — Гоголь, Гюго, Міцкевич, Байрон та інші. Переклади Моріса Метерлінка, бельгійського драматурга — це спроба авторки ввести голос символізму й раннього європейського модернізму в дискурс української літератури. Пропонуючи драму “Неминуча” до публікації у літературно-науковому виданні “Вісник”, Леся Українка пише: “Нехай ваша хвальна редакція поборе відому мені свою нехіть до “модерністів” і прочитає мій переклад, я певна, що ся оригінальна і тонко написана річ не може не звернути на себе уваги навіть “пристороннього читача”. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі “модерни”, але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом. Одну з таких драм оце, власне, маю подати”.
Драма “Блакитна троянда”
Єдиний драматичний прозовий твір Лесі Українки — “Блакитна троянда”. Драма розповідає про femme moderne — 25-річну Любов Гощинську, яка розчарувалася у суспільному житті та власних обдаруваннях. Це історія про психологію жіночого остраху. Але чого боїться Любов? Самої себе. А ще — успадкувати безумство матері. Любов каже лікарю-психіатру: “Я стояла, аж поки став біліти день; тоді я пішла спати. І таке мені снилось недобре… Мені снився страх, почуття страху без причини”.
“Блакитна троянда” — це модерна драма. Леся Українка читала “Ляльковий дім” Генріка Ібсена, вона знала цей новий тип героїні, тож фемінізм для письменниці — риса модерної культури.
Драма “Камінний господар”
Леся Українка розповідає історію спокусника Дон Жуана з позиції жінки, видозмінюючи відомий сюжет і показуючи те, якою може бути воля сильної героїні. У драматургії авторка постійно звертається до універсальних сюжетів не тільки для того, щоб оприсутнити їх в українській літературі українською мовою, а й щоб показати, як іще можуть спрацювати старі наративи. Світ навколо письменниці змінюється, настає доба модернізму, і це яскраво видно в текстах авторки. Наприклад, Леся Українка розповідає історію Троянської війни не з позиції воїна-чоловіка, а очима жінки, віщунки Кассандри. Так само й у “Камінному господарі” авторка в яскравій Донні Анні показує комплексний образ жінки, яка не виконує функцію слабкої статі й рухає сюжет.
Посібник “Стародавня історія східних народів”
Родинний архів Косачів упорядкувала молодша сестра Лесі Українки — Ольга Косач-Кривинюк. Саме вона склала детальну хронологію життя Лесі Українки й саме для неї письменниця написала посібник “Стародавня історія східних народів”.
Оскільки Леся Українка навчала молодшу сестру, то склала для неї курс стародавньої історії. Дядько — історик Михайло Драгоманов — підказав історичні джерела, на основі яких 20-річна Леся Українка написала про персів, вавилонян і єгиптян. Звісно, відтоді історичні дослідження зробили величезний крок уперед, але посібник Лесі Українки все одно надзвичайно цікавий — вона науково-популярно переказує для 13-річної сестри складні історичні праці, пише про звичаї та релігію, описує обряди та владні перипетії.
Фото: Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у Звягелі