Засновниця івент-агенції Ultra Promo Ірина Ковальчук облаштувала будинок, який нагадує музей чи декорацію для кінознімань. Vogue Ukraine завітав у гості
На героїні: шовкова сукня, Bobkova; шкіряні босоніжки, the COAT by Katya Silchenko; браслет, Van Cleef & Arpels; браслет, Guzema; кольє та браслет, усе – вінтаж
У Ірини Ковальчук, організаторки модних світських подій Києва, я не вперше – її гомінкий будинок на Обухівщині, за 40 хвилин їзди від столиці, сповнений сміху та собачого гавкоту. Поки її колега по агенції Ultra Promo Ірина Матейкович вирішує робочі питання телефоном, водій Іван заносить у вітальню величезне, півтора на два метри, полотно – роботу фотографки Ксенії Каргіної. Драматичний гірський краєвид Патагонії тепер оселиться в парадній вітальні поруч із мавпами на полотні Іллі Чичкана та київським пейзажем художника Артема Прута. З кухні лине аромат запеченого гарбуза з козячим сиром та пирога за рецептом Поля Бокюза: готуючись зустрічати команду українського Vogue, господиня чаклувала над стравами вночі.
Реклама.
Ковальчук зустрічає мене у вітальні – разом із вівчаркою Беллою, що поважно розкинулася на софі. Собаки Сара, Белла та кішка Сімба – головні в цьому будинку, жартує господиня і зізнається: саме на прогулянках із ними – сусідніми полями та лісами – в голову приходять найкращі ідеї.
Ірина Ковальчук придбала цей будинок у 2011 році, втіливши свою мрію жити у власному домі. Шукала тихе місце – і знайшла: за її величезним, майже в 500 квадратних метрів маєтком на краю села – тільки поля й ліси, і панує дзвінка тиша. Навколо будинку гектар саду, де господиня посадила ялинки, яблуні, туї та квіти. Вона народилася й виросла на Львівщині, у селі Борислав, у домі з краєвидом на карпатські смереки, який в 1970-х, побудував її дідусь. “Мені фізично потрібна природа та контакт із нею – іноді зранку я виходжу боса надвір із горнятком кави, йду садом, розмовляю з ялинками, і мені стає добре”. Висока ефектна білявка, вона носить масивні золоті прикраси Van Cleef & Arpels, Сartier і Guzema, любить поєднувати вишиті українські сорочки з пальто Prada й табі Maison Margiela – і сміючись називає себе найдивнішою людиною у селі, де мешкають усього кілька сотень жителів.
Іра купила будинок без ремонту. Дизайн розробила сама: “я не архітектор, але обирала й робила власноруч із задоволенням”. Стиль описує як “еклектику з елементами українського бароко”. Найяскравіше дух оселі проявляється на першому поверсі, де розташовані простора вітальня, кухня та бібліотека. На вході у передпокої гостей зустрічає грандіозна дерев’яна різьблена композиція 1970-х років, заввишки три метри, з народно-побутовим сюжетом: хлопчик-гуцул гладить кота, поруч із ними півник. У вітальні красується оберіг дому, харизматична коза в сукні та кораловому намисті, набита сіном та соломою, зростом трохи менше самої господині. Козу кілька років тому створила луцька майстриня Діана Чарук: “Від скульптури відмовився один відомий київський ресторатор, а я її вдочерила”.
Давати нове життя наївним речам в українському стилі – непроста задача, проте Ковальчук з нею справляється блискуче. У просторій вітальні, стелі якої сягають семи метрів, із козою сусідить помпезний, у вікторіанському стилі, меблевий сет англійського бренду Artichoke, зокрема комод для посуду, де зберігаються скарби – вінтажний сервіз Gien XIX сторіччя, святковий посуд Balcon du Guadalquivir з колекції Hermès та ще з десяток сервізів. Поруч розташувався круглий обідній стіл, накритий лляною скатертиною її власного бренду OSELYA Home and Garden. Над столом – гордість Ірини: вироблена на замовлення, спеціально під розмір столу, солом’яна люстра української марки FAINA. З нею гармонійно перекликаються торшери ferm LIVING та зроблені з дерев’яних діжок світильники, – їх Ковальчук знайшла у вінтажному магазині у французькому Вансі.
“Для мене це будинок-подорож: я постійно переставляю якісь речі, щось додаю, оздоблюю. Мені так цікаво жити”
“Мені подобається, що він схожий на декорацію, – сміється Іра, коли я зізнаюся, що її дім завжди нагадував мені музей чи знімальний майданчик. – Для мене це будинок-подорож: я постійно переставляю якісь речі, щось додаю, оздоблюю. Мені так цікаво жити. Здається, постійно щось прикрашати – моя життєва місія”.
Дім, який Ірина поміж близьких друзів називає party house, віддзеркалює щедру натуру господарки, її вміння створювати святкову атмосферу. Цим вона професійно займається вже 25 років. У 1999-му разом із партнером Олексієм Юдіним Ковальчук заснувала в Києві івент-агенцію Ultra Promo – аби “висмикувати людей із буденності та створювати для них свята”. Згодом до них доєднався Роман Белеверя. Педагогиня за освітою, у Львові вона викладала англійську дітям, а в 1996-му поїхала “будувати кар’єру” у столицю. З професією педагогині, про яку Іра говорить з великою ніжністю, не склалося: “я швидко зрозуміла, що не можу дозволити собі жити на 300 купонів”. Зранку вона вела пари для студентів в університеті, після обіду бігла викладати на приватні курси англійської мови, а ночами перекладала тексти на замовлення. Через рік покинула викладання і влаштувалася на роботу в рекламну агенцію Leo Burnett Ukraine, згодом заснувала власний бізнес.
“В Ultra Promo ми робили те, що до нас ніхто не робив. Першими почали використовувати для вечірок неочевидні локації – автомайстерні, будівлі колишніх заводів”. Згадує, як на початку 2000-х вони закрили валютну біржу на Подолі та перетворили її на кіномайданчик, де українські митці під орудою режисера Олеся Саніна знімали за участі гостей мініфільми і показували там же на великих екранах. Як побудували декорації справжнього родео для шоу Marlboro Music Rodeo і повезли в тур містами-мільйонниками; як у 2010 році влаштували модний показ для Helen Marlen на Софійській площі та проводили в Національному художньому музеї виставку архівних прикрас Van Cleef & Arpels, черги на яку вишикувалися ще з Майдану.
Переїжджаючи з батьківського дому до Києва, Ірина Ковальчук взяла із собою фамільні ікони, бабусині вишивки і прикраси, весільний килим батьків
Затишшя, яке прийшло у світське життя спочатку з ковідом, а потім з повномасштабною війною, підштовхнуло Ірину взятися за втілення давньої мрії – власного бренду для дому. Проєкт OSELYA Home and Garden народився з її пристрасті влаштовувати звані обіди. Навичка гостинності передалася у спадок від тітки Іри, яка була професійною господинею та заробляла тим, що готувала у Бориславі святкові обіди та вечері для весіль та хрестин на кілька сотень гостей.
Розвиваючи бренд, Ковальчук пропагує культуру вбрання для домівки та декорування на основі українських традицій. У колекціях – текстиль, довгі, драматичні, як на полотнах фламандських митців XVII сторіччя, лляні скатертини, що мають закривати ніжки столу, серветки, керамічний посуд та декоративні подушки. Є речі, які неможливо знайти деінде: як-от глиняний кулер для вина, що нагадує про примаченківських птахів, або дерев’яні підноси з наївним ручним розписом.
“У мене безліч ідей – набагато більше, ніж часу на реалізацію, проте зараз хочу масштабувати бренд, адже все, що ми робимо, легко інтегрувати у світовий контекст, – розповідає Ірина. – Я рухаюсь емоціями – створюю те, чого мені самій не вистачає”. На робочому столі, поруч із рецептом львівського сирника, написаного від руки її мамою, – книги про художників-модерністів Олександру Екстер та Анатоля Петрицького, альбом “Мальовані миски Поділля”. У вільний час Ковальчук часто вмощується біля каміну та гортає книги. Іра виросла в родині, де щороку влаштовували вертеп, “хоча в радянські часи це було заборонено і навіть небезпечно”. Захоплюється традиційною культурою – “досі пам’ятаю всі колядки, яким мене навчила прабабуся Броня”, і модерним мистецтвом – скульптурою Дзиндри, Пінзеля, українським театральним костюмом, від Соні Делоне і Анатоля Петрицького до сучасних митців.
У розмові Ковальчук часто згадує жінок зі своєї родини – мати Віру, яка все життя працювала вчителькою математики, прабабусю Броню та бабусю Софію, тіток. Переїжджаючи з батьківського дому до Києва, Іра взяла із собою фамільні ікони, бабусині вишивки і прикраси, весільний килим батьків, проте не ховає їх у скрині. Старовинні сімейні речі в її побуті легко поєднується з предметами сучасного дизайну – щоранку Ірина п’є каву з горнятка з чорнодимленої гаварецької глини, яке з нею ще зі студентських часів, а після знімання, аби відзначити вдалий день, пригощає шампанським із келихів французької кришталевої мануфактури Baccarat.
Після інтерв’ю Ірина вирушає у відрядження – за два дні її команда має побудувати складні декорації для приватної події в пустелі. На майданчику вона звикла режисерувати командою з кількох десятків людей, а відновлювати сили любить у тиші. В її будинку таким тихим місцем є доволі лаконічна, зважаючи на загальну ошатність оселі, спальня. Декору тут мінімум, його Ірині заміняє медитативний краєвид на сад. Відновлюватися допомагає і мистецтво – у спальні вона зібрала улюблене: дві абстрактні роботи одеської художниці Маші Реви, іронічний натюрморт з квітами Іллі Чичкана, портрет вівчаря з овечкою пензля львівського художника Миколи Ступінського та літографію Пікассо.
Про мистецтво побуту – і вміння зробити з нього свято – Ірина тільки-но завершила свою першу книгу, яка вийде у 2025 році в українському видавництві La Boussole. “Колись мені самій дуже не вистачало такої книги. Вона не про те, що ви мусите мати вдома порцеляну Gien чи кришталь Baccarat, а про натхнення подивитися на свою оселю по-новому. Не відкладати найкраще на свята. Пам’ятаю, як у дитинстві я щодня ставила для чаю свій найулюбленіший сервіз – сірий, з мадонною, – і мама сміялася з моєї пристрасті до краси”. Ковальчук славиться домашніми вечірками та наголошує: “У мене вдома завжди гарніше і смачніше, ніж у будь-якому ресторані”. Отже у своїй книзі поєднує теорію та власний досвід. Поруч із розповіддю про типи сервізів – практичні лайфгаки, як влаштувати коктейльну вечірку та що подати до коктейлю Cosmopolitan (відповідь: мариновані сливи та паштет із риби або птиці). Є у книзі й сокровенне: рецепти львівського сирника і маківника від Іриної мами.
“Я вірю, що все починається зсередини: гарне свято, смачний хліб, квітучий сад, – міркує Ковальчук. – У нас є все для того, аби створити диво навколо”.
Фото: Polina Grebenik
Текст: Дарія Слободяник
Зачіски: Tetyana Gritsenko @Image Kitchen
Макіяж: Olga Myshura
Лінійний продюсер: Oleg Patselya
