З 1908 року і до своїх останніх днів Марсель Пруст займався однією дуже важливою справою — писав свій монументальний роман “В пошуках утраченого часу”, який в результаті виріс до семи томів та півтора мільйона слів. 18 листопада 1922 року його не стало, а ми згадуємо, який спосіб життя він вибрав для себе, щоб досягти мети.
Марсель Пруст
Реклама
Щоб цілком зосередитись на роботі, Пруст в 1910 році ухвалив рішення заховатися від суспільства. І відтоді майже не виходив зі своєї знаменитої спальні в паризьких апартаментах, стіни якої були оббиті корковим дубом, а темні штори повністю закривали вікна. Вдень він спав, працював ночами, покидав свою квартиру виключно для того, щоб набратися деталей та вражень для свого роману. Прокидався Марсель доволі пізно — о 15:00 або 16:00, бувало і о 18:00. Насамперед запалював порошок Louis Legras, який допомагав боротися з його хронічною астмою. Інколи письменник настільки сильно окурював своє помешкання, що все покривалося густим тягучим димом. Тоді Пруст дзвінком викликав свою служницю та довірену особу, Селесту, яка приносила йому каву. Пив її за певним ритуалом: Селеста подавала срібний кавник із міцною чорною кавою на дві чашки, закритий порцеляновий глечик із гарячим молоком і круасан (завжди з однієї булочної) на особливому блюдці. Служниця мовчки залишала весь сніданок на столику, і Пруст брався змішувати собі каву з молоком. Селеста чекала на кухні повторного дзвінка, який означав, що письменник бажає ще один круасан й трішки гарячого молока. Часто ця трапеза була єдиною за весь день.
“Не буде перебільшенням сказати, що він майже нічого не їв, — згадує Селеста в своїх мемуарах про Пруста. — Хто таке бачив, щоб дорослий чоловік жив на двох чашках кави з молоком і двох круасанах весь день? А інколи й на одному круасані!” Звісно, Селеста не підозрювала, що Марсель часом навідувався в ресторани, коли шукав деталей для свого роману, і тут вже себе не обмежував. За такого обмеженого харчування та малорухливого способу життя Пруст часто страждав від ознобу. Йому потрібні були грілки з гарячою водою і шерстяні светри, які він накидував собі на плечі, щоб не мерзнути за роботою.
На срібній таці Селеста приносила господарю пошту. Вмочуючи круасан у каву, Пруст відкривав кореспонденцію і часом зачитував окремі фрагменти вголос. Потім він уважно переглядав кілька газет, бо виявляв живий інтерес не тільки до літератури та мистецтва, а й до політики і фінансів. Бувало, письменник бажав вибратися на прогулянку ввечері, тому починав комусь телефонувати, замовляв автомобіль, добирав одяг. Часом Пруст викликав до себе Селесту і годинами розповідав їй усі новини — і таким чином виділяв матеріал для свого роману.
Писав Марсель Пруст виключно в ліжку, майже лежачи, зі слабким освітленням, тому в нього часто боліли очі. Якщо не міг зосередитись, то приймав таблетку кофеїну, а коли лягав спати — таблетку заспокійливого. Письменник вважав, що без мук та страждань неможливо створити щось величне.
Текст: Оксана Багрій
