5 березня в українських кінотеатрах відбудеться прем’єра фільму “Кутюр” — свіжа робота режисерки Аліс Винокур з Анджеліною Джолі в ролі першого плану. Ця розповідь, що розвивається в епіцентрі Паризького тижня моди, але зачіпає не лише індустрію — скоріше індивідуальні перешкоди, жіночу єдність та тендітність душі.
Реклама.
Розкриваємо, чому варто переглянути цей фільм.
Інша Джолі — приглушена, вразлива, щира
Французькі критики відзначають цю роль як одну з найбільш значущих у творчому доробку акторки. Її Максін — американська кінорежисерка, яка прибуває до Парижа на Fashion Week і зіштовхується з особистою дилемою, що корегує її бачення на існування й мистецтво. Джолі наполегливо вивчала французьку для виконання ролі та вперше самостійно озвучила власні монологи. Її акторська гра тут — стримана, внутрішньо зосереджена, ґрунтується на тиші й напруженості пауз.
Перша художня стрічка, відзнята в ательє Chanel
“Кутюр” вже вписав себе в історію як перший ігровий фільм, якому надали можливість знімати всередині ательє Chanel. Камера працювала в існуючих салонах haute couture та на відомих сходах на Rue Cambon — серці бренду.
Разом з тим, у кадрі відсутній будь-який брендинг: модний дім у фільмі вигаданий. Проте рівень допуску був унікальним — раніше тут давали змогу працювати лише документалістам. Для однієї з завершальних сцен Chanel кооперувався з художницею з костюмів Паскалін Шаванн, володаркою “Сезара”, котра створила образи, натхненні архівами будинку.
Справжній Тиждень моди без ілюзій
Події відбуваються під час поточного Паризького тижня моди — зі справжніми місцями розташування та професіоналами сфери в кадрі. Винокур провела більше року за кулісами фешн-показів, вивчаючи роботу швачок, візажистів і моделей поза подіумом. Саме ця документальна чіткість формує враження присутності. Як підкреслює Sud Ouest, режисерка не перетворює моделей на декоративні предмети — вона повертає їм індивідуальність та власну історію.
До акторського складу приєдналася українська модель Юлія Ратнер, яка з’являється в епізодичних, але атмосферно важливих сценах. Її присутність посилює відчуття реального fashion-середовища — багатонаціонального, різнобарвного, збудованого на перетині різноманітних досвідів і життєписів.
Три жіночі долі, що перегукуються між собою
Окрім Максін, у центрі — Ада, юна модель з Південного Судану, яка тікає від зумовленого майбутнього, та Анжель — візажистка, що трудиться в тіні подіумів. Фільм змонтований як колаж: “шви” не маскуються, тіло стає ще однією матерією між світами. Кожна героїня має щось “відремонтувати” в собі, щоб продовжувати рухатися вперед. Між ними зароджується своєрідна інстинктивна згуртованість.
Мода як алегорія
Les Echos називає “Кутюр” роздумом про існування у вирі епохи. Сезон змінює сезон, колекція — колекцію, а за пишністю подіумів прихована виснажлива гонитва за часом. Ця швидкоплинність світу моди відтворюється в особистій історії Максін: у мить найбільшого зовнішнього сяйва її життя різко змінює курс.
Випускниця La Fémis, Аліс Винокур відома своєю делікатною роботою з жіночими образами. Її кінострічки Proxima та Revoir Paris досліджували крихкість і витривалість у великих масштабах — від космосу до мегаполісу.
У “Кутюр” вона з такою ж чутливістю працює з тілом та образом як із простором вразливості. Французька преса пише про витончену, точну й ліричну оповідь, яка протиставляє поверхневому розумінню моди глибину й відвертість своїх героїнь.