Минулого року, у грудні, видавничий дім Mriya Publishing оприлюднив артальбом “Солоні роси”, присвячений одному з найбільш таємничих народних свят — Івана Купала. Це спільний проєкт фотохудожниць Христини Подобед, Дарії Свертілової, Анастасії Лазуренко, фотографа Євгена Волкова та мисткині Сани Шахмурадової-Танської.
Нині добірка творів, що прославляє дівочу вроду, сестринські стосунки та поєднання з природою, набуває нового вираження у виставковому форматі: “Солоні роси” відкриються 31 січня в київській галереї “без назви”
Реклама.
В основі експозиції “Солоні роси” — художнє відтворення ритуалів відзначення Івана Купала в Україні. Це не відтворення обряду й не етнографічна замальовка, а чуттєва спроба передати атмосферу купальської ночі — полум’я вогнища, свіжість трави, коливання нічного повітря, інтимність тіл і довкілля, еротичний порив та відчуття миті, в якій розмиваються кордони між дійсністю і переказом.
Власне цей стан — напівреальний, напівлегендарний — і став початковою точкою “Солоних рос”. Автори з самого початку відмовилися від думки про документальність. “Це вигадка, натхненна документальною фотографією, — ділиться фотографка Дарія Свертілова. — Ми не прагнули відтворити ритуал дослівно. Нам важливі були настрій, відвертість, відчуття єднання”. Зйомки тривали чотири дні влітку 2019 року, але задум виношувався роками в колі товаришів: “Творчий ансамбль сформувався задовго до проєкту, ми вже працювали разом і обмінювалися ідеями. З подібних розмов і виникли “Солоні роси””, — пригадує фотографка Христина Подобед.
Знімальний процес відбувався у Дземброні — найвищому селі України, обраному не через сакральність, а заради естетичності кадру. “Випадково віднайдений дім на вершині гори став нашим місцем сили. Господарі допомагали та підтримували всі наші задуми, давали в користування вишиті сорочки. Виникла повна гармонія з простором”, — діляться спогадами автори.
Героїнями серії стали дванадцять жінок — подруги, знайомі та дівчата, які долучилися до проєкту з цікавості. “У центрі моєї творчості завжди була жінка та її роль, — зазначає Христина Подобед. — На Івана Купала жінка проявляється особливо гарно. Перебування в природі, яку не збентежує оголеність, створює особливу мить єднання”. Під час роботи учасниць не просили позувати чи відтворювати конкретні сцени: “Ми просто піднялися на гору, розклали вогнище, а далі все складалося самовільно — як перформанс, — розповідають автори. — Дівчата грали самих себе в уявній купальській ночі”.
Важливим етапом проєкту стала робота з матеріалом. Відзнятих кадрів було настільки багато, що процес вибору та верстки затягнувся майже на п’ять років. У певний момент автори зрозуміли, що “Солоним росам” не вистачає ще одного аспекту. Так у проєкті з’явилися графіка та живопис Сани Шахмурадової-Танської, які не ілюструють світлини буквально, а підсилюють відчуття містичності та тілесного досвіду.
Сьогодні “Солоні роси” існують як фотокнига та виставкова ініціатива: у київській галереї “без назви” серія представлена у форматі камерної експозиції, а з 23 до 26 квітня буде можливість побачити виставку в іншому ключі та масштабі у паризькій Sheriff Gallery.
Виставка триватиме до 23 лютого. Адреса: галерея “без назви”, вул. Рейтарська, 17 (вхід через книгарню “Збірка”)