Бузина, яку в народі вважали містичною рослиною, знайшла нове життя на Черкащині. Місцеві жінки перетворили її ягоди на несподіваний солодкий десерт – бузинник, який у 2022 році було внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Походження бузинника
Як розповідає Надія Авраменко, учасниця фольклорного гурту «Плешканівські молодички» та завідувачка сільського будинку культури, традиція приготування бузинника сягає часів, коли магазинних солодощів не було. Старші жінки варили його, додаючи до ягід бузини місцеві фрукти – яблука, груші, сливи. Цей десерт став популярним, зокрема, через податки на фруктові дерева, які змушували людей їх вирубувати, тоді як бузина залишалася доступною.
«Бузиною фарбували тканину, сорочки, – згадує Надія Миколаївна. – Вона дає фіолетовий колір. А рецепт бузинника мені передала свекруха, а їй – її мати, Одарка, родом із Безбородьків. Коли вони переїхали до Плешканів, бабу Одарку привезла цей рецепт сюди і почала його тут варити».
Ягоди для десерту
Для бузинника використовують стиглі, чорні, майже фіолетові ягоди бузини. Надія Авраменко пояснює, що спочатку бузина цвіте білими суцвіттями, потім з’являються зелені ягідки, які поступово червоніють і, нарешті, чорніють, стаючи схожими на смородину чи шовковицю.
Бузина в культурі та піснях
Бузина має багату історію в українському фольклорі. Її пов’язували як з містичними силами, так і з божествами. Зберігся навіть язичницький заклик: «Бузино! Послав мене Дажбог до тебе, щоб ти взяла на себе мою недугу». Бузину оспівували, використовували для замовлянь, оберегів та лікування. Особливо відома жартівлива пісня про бузину, яка ілюструє народні уявлення про неї, зокрема, у контексті сімейних стосунків.
«Плешканівські молодички» не лише відроджують стародавні рецепти, а й створюють нові. Гурт варить з бузини мед, який презентували в Києві, а також готує освіжаючий квас з бузини. Для його приготування використовують сушені суцвіття, цукор, лимонну кислоту, а іноді й карамельки «барбарис». Цей квас вважається чудовим засобом від спеки.
Історія села Плешкані
Село Плешкані, що на Черкащині, має давню історію, сягаючи середини XVI століття. Воно було відоме як вільне козацьке село. Місцеві мешканці, зокрема, творчий колектив «Плешканівські молодички», зберігають свої традиції, співають, працюють і створюють унікальні продукти, сприяючи розвитку села.
Рецепт бузинника: чотири етапи
Староста села Олеся Семенець, яка також є учасницею гурту «Плешканівські молодички», поділилася офіційним рецептом бузинника, внесеним до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Приготування складається з чотирьох етапів:
- Підготовка: Збір ягід бузини, бажано у родинному колі або з сусідами, під час якого співають пісні та діляться спогадами.
- Готування: Ягоди бузини проварюють на повільному вогні. Потім додають очищені від шкірки та нарізані кубиками яблука, груші або сливи. Коли суміш зварена, додають цукор і борошно, розведене у воді, для загущення. Готовий бузинник перекладають в ємність і дають охолонути. Деякі господині замінюють борошно манною крупою.
- Споживання: Бузинник рекомендується їсти в колі родини чи гостей, або самостійно. Його можна запивати молоком, намащувати на хліб, булочки, печиво, або використовувати як начинку для пиріжків.
- Лікування: Хоча бузина має відомі лікувальні властивості, щодо їх застосування варто консультуватися з лікарями.
Ініціатива внесення до спадщини
Ідея внести бузинник до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини виникла під час візиту директорки Обласного центру народної творчості Наталії Сайченко. Олеся Семенець очолила ініціативну групу, яка працювала над цим проєктом. Допомогу надали різні державні та громадські організації, а також старожили села, які ділилися своїми спогадами та рецептами. Особливу цінність мали свідчення 103-річної мешканки села.
«Ми хотіли показати, що ягоди бузини не отруйні, як багато хто вважав, і що наш десерт має давню історію», – зазначає Олеся Семенець. Робота над внесенням бузинника до списку спадщини проводилася паралельно з творчою діяльністю гурту «Плешканівські молодички», який виконує фольклорні та естрадні пісні, зберігаючи українську музичну культуру.
Довідково:
Україна ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, яка передбачає ведення Національного переліку таких елементів. Станом на сьогодні він налічує понад 120 позицій. З 2024 року Укрінформ започаткував власне дослідження об’єктів Національного переліку в рамках рубрики «Наш спадок», фіксуючи культурні зразки, що перебувають під загрозою зникнення, особливо в умовах війни.