В українських кінотеатрах відбулася прем’єра нової кінострічки за участю Анджеліни Джолі в одній з провідних ролей – “Кутюр” французької режисерки Аліс Винокур. До акторського ансамблю також долучилися Луї Гаррель та Аньєр Аней – багатообіцяюча молода модель з Південного Судану.
Текст: Ельдар Шеріфов
Реклама.
Сюжет розкриває проблеми та непохитність, що криються за ілюзією краси модної сфери. Максін (Анджеліна Джолі) – американський кінорежисер, яка опиняється на Паризькому тижні моди, дізнається про свій діагноз – рак грудей – і раптово занурюється у новий зв’язок із колишнім креативним колегою (Луї Гаррель). Ада (Аньєр Аней) – висхідна зірка модельного бізнесу, яка тікає від заздалегідь визначеного майбутнього у своєму рідному Південному Судані. У її сюжетній лінії з’являється і українська манекенниця Юлія Ратнер, героїня якої натхненна життям самої Юлії. Третьою сюжетною лінією фільму стає доля Анжель (Елла Рампф) – візажистки, яка працює за лаштунками показів.
Ми поговорили з режисеркою та запитали її про українське походження, теми, які піднімаються у фільмі, та джерела, що її надихнули.
Ваше ім’я має українське звучання – чи є у вас предки з України, і якщо так, чи вплинуло це на персонажів у “Кутюр”?
Так, я маю українські корені по батьківській лінії: мій дід був родом із Бердичева і покинув Україну під час погромів [Єврейські погроми в січні 1919 р. – Прим. ред.]. На підсвідомому рівні я думаю, що ця болюча родинна історія, на яку також вплинув Голокост, відбилася на моїх фільмах, які часто стосуються травми, витривалості та відновлення. Я вірю в заспокійливу силу кіномистецтва.
Юлія Ратнер, українська модель, яка знялася у вашій кінострічці, говорила, що ви обговорювали долю вимушених переселенців і це вплинуло на одну з основних ліній фільму. Чи могли б ви розповісти більш детально про вашу взаємодію з Юлією?
Я зустрілася з Юлією за кулісами показів Chanel, де провела більше року, вивчаючи індустрію, спілкуючись з візажистами, моделями, швачками та іншими професіоналами. Мене одразу вразила її біографія. Вона приїхала з Києва, щоб працювати у шаленому темпі та сяйві Тижня моди, живучи між цими двома різними світами. У фільмі ми бачимо, як вона спілкується з південносуданською моделлю, яка також постраждала від війни. Мені близька ця ідея єдності та миттєвого розуміння між людьми, які, хоч і походять із різних куточків світу, відчувають ті самі рани, ті самі потрясіння – ті, що приносить війна.
Я адаптувала героїню української моделі, ґрунтуючись на особистій історії Юлії. У кіно ми навіть чуємо, як вона розмовляє українською по телефону зі своїм хлопцем.
У розмові з французьким TIME Анджеліна поділилася, що цей фільм дуже близький їй. Чи було для вас важливим співпрацювати з Джолі над цим проєктом, чи це сталося спонтанно?
Персонаж Максін Вокер натхненний моїм особистим досвідом боротьби з онкологією, але я хотіла, щоб її зіграла акторка, яка також має особистий зв’язок із цією недугою.
Тематика фільму близька Анджеліні, оскільки її мати та бабуся померли від раку грудей. Вона також пройшла подвійну мастектомію, щоб уникнути долі своєї сім’ї. Вона поринула в роль і вивчила французьку мову. Як і героїня Максін, її мати була французького походження. Анджеліна – одночасно велика зірка, яка працює в самому центрі голлівудської системи, але при цьому абсолютно незалежна, здатна протистояти будь-якій владі. Я дуже ціную її за це – за цю самотність і особливість. Я хотіла показати її вразливість, яка ховається за її силою.
Чи слово “Кутюр” має додатковий сенс у контексті фільму, окрім асоціації з індустрією моди?
Французькою це також означає “шви”. Ідея полягала в тому, щоб розкрити всі рани, що стоять за haute couture. Було прагнення “зшити” долі цих трьох жінок, які походять із різних світів, зібрати воєдино частини їхнього життя.
Я хотіла, щоб “шви” фільму створювали відгуки, рими та контрапункти між сценами, які перегукуються між собою, як у калейдоскопі. Фільм відображає реальне життя з його збігами та випадковими зустрічами.
Назва також визначає напрямок формі та естетичним задумом фільму, поданого як колаж, у якому видно шви, – через несподівані переходи між світами та розриви звуку.
Чи були серед ваших джерел натхнення для цієї роботи конкретні режисери або кінофільми?
Антоніоні та його фільм “Забріскі-Пойнт” послужили джерелом натхнення для фінальної сцени руйнування будинку та її візуального стилю з гіпнотичною сповільненою зйомкою. У цій сцені, коли будинок розпадається на частини, звичні предмети побуту – книги, одяг, їжа, меблі, навіть холодильник – вилітають назовні й зависають у повітрі, перш ніж остаточно зникнути. Мені близькі поезія та ліризм цієї сцени, яка критикує суспільство споживання та капіталізм. У певний момент я захотіла відтворити цю ліричну драматичність.
Я вважаю, що відповідь на жорстокість світу – у поезії. У фізичному образі шторму, який руйнує усталений порядок. Це остаточне знищення призводить до трансформації, переходу до нового існування. Це форма катарсису.
Цей проєкт – перший повнометражний фільм, для якого відкрило свої двері знамените ательє Chanel на rue Cambon. Яке це – знімати всередині одного з найвідоміших модних домів?
Ми хотіли, щоб сюжет ґрунтувався на реальному модному домі. Ми знімали в Chanel, але без прямої згадки назви, оскільки для мене – і для цілісності фільму – було важливо уникнути логотипів і зберегти відчуття вигаданого простору. Водночас деякі глядачі впізнають парадні сходи на вулиці Камбон і майстерні haute couture, де швачки грають самих себе.
Щодо показу, це була мистецька співпраця, адже всю колекцію створила студія у партнерстві з Паскаліною Шаванн [художниця з костюмів фільму – прим. ред.]. Ми надихалися художниками-прерафаелітами, щоб підкреслити чарівну атмосферу фільму.
Фільм “Кутюр” режисерки Аліс Винокур вже в українському прокаті – з 5 березня. Інтерв’ю підготовлено за підтримки кінодистриб’ютора Green Light Films, який представляє фільм в Україні.