Київський міжнародний кінофестиваль “Молодість” 2023 року запамʼятається нам дуже різним. З одного боку, це величезна синефільська програма, де, як завжди, знайшлося місце і українському експериментальному кіно, і студентському, і фільмам з найвіддаленіших куточків планети. З іншого — подія відзначилася скандалом навколо голови Держкіно Марини Кудерчук, яку на церемонії закриття фестивалю освистали кінематографісти. Попри все це, ми хочемо продовжити говорити про кіно, тому кінокритикиня Єлизавета Сушко зібрала спеціально для Vogue.ua шість найкращих фільмів із цьогорічної програми “Молодості”.
Реклама
“Степне”/Stepne, режисерка Марина Врода
Свій дебютний повний метр українська режисерка Марина Врода робила довгі 12 років. Після перемоги в Каннах з коротким метром “Крос” у 2011-му, Марина почала роботу над історією про двох братів, які повертаються в глухе село проводжати матір в останній шлях. Головний герой фільму — Анатолій (Олександр Максяков, “І будуть люди”), який доглядає за старенькою мамою. Її роль виконує Ніна Антонова — відома українська акторка-шістдесятниця, про яку її син Сергій Буковський зняв документальну стрічку “Головна роль”.
“Степне” — повільний споглядальний твір, в якому українське село помирає, власне, як і головна героїня. Його жителі розповідають про пережитий Голодомор, купують олію з капоту машини "Жигулі" та розбирають речі померлої сусідки, щоб їх не вкрали з порожньої хати. Фільм був відзначений призом за режисуру та нагородою від критиків ФІПРЕССІ на кінофестивалі в Локарно.
“Моцна накурка”/Hello Dankness, дует Soda Jerk
Унікальний фільм з Берлінале — кіноесе про період правління Трампа з 2016 року до його наслідків сьогодні. Майстерність режисерського дуету полягає в монтажі фрагментів культових американських фільмів, які авторки отримали піратським чином. Вони складають портрет суспільства та зріз настроїв кіно цього періоду — від мультфільму “Повний розковбас” до зомбі-горорів. На думку західних ЗМІ, такий собі "кіно-Франкенштейн" — це дивовижна вправа з деконструкції, яка розриває класичний підхід до кіно буквально по швах та водночас відображає сучасні культурні звичаї. Побачити цей фільм на фестивалі було справжньою удачею для всіх, хто цінує авторське кіно.
“Тут”/Here, режисер Бас Девос
Ще одна стрічка з Берлінале — переможець конкурсу Encounters (“Зустрічі”), який є добіркою найрадикальніших та найцікавіших експериментів з кіномовою. Стефан (Стефан Гота, “Примарні тропіки”) збирається в подорож. Поки його машина ремонтується, він розвантажує свій холодильник — варить суп для тих людей, з ким хоче зустрітися, перед тим як покине дім на невизначений термін. Камерна стрічка режисера Баса Девоса прекрасна своїм мінімалізмом. Це малобюджетний (бюджет склав 250 000 доларів) фільм формату 4:3, який заворожує: споглядання за побутовими речами, чуттєве зображення знайомства героя з дослідницею мха Шухією (Ліо Гонг) та їхнє дослідження унікальних рослин за враженням на глядача можна порівняти з медитацією, яка навчає нас бути “тут і зараз”.
“У воді”/Inwater, режисер Хон Сан Су
Новий фільм режисера, чиєю творчістю надихається Бас Девос, показали в одній програмі зі стрічкою “Тут”. Кореєць Хон Сан Су (“Фільм письменниці”, “Вночі на пляжі наодинці”) представляє світу нові роботи майже щороку. І щоразу він змінює форму, але не зміст. Його герої обовʼязково пʼють автентичний корейський алкоголь, їдять і розмовляють про феномен творчості та сенс життя. Цього разу троє друзів приїжджають робити фільм у прибережне містечко. Поки молодий і натхнений справою режисер не знає, як підійти до знімань, вони пʼють соджу, їдять піцу та рис з морепродуктами й обговорюють екзистенцію. Все це Хон Сан Су поміщає у формат 4:3 та розфокусовує зображення, допоки самі герої та героїня міркують щодо того, яким буде їхній майбутній фільм. Цей ефект мильниці занурює глядача в дуже специфічний стан, коли здається, окрім філософської розмови та смачної їжі на пляжі, нічого в житті не має значення.
“Анкета”, режисерка Наталія Ільчук
Найкращий короткометражний фільм національного конкурсу змонтований з архівних матеріалів режисерки з 2005 року. Там студентка зі Львова знімає себе, своїх друзів та подруг, що зайняті спробами знайти себе. Вони обговорюють політичні сили, вписують свої сексуальні вподобання в анкету в зошиті в клітинку та кепкують з Білорусі, коли приїжджають туди на канікули. А ще багато співають українських пісень тих років, випивають та без пафосу, щиро передають атмосферу життя на початку нульових.
“Рік тигра”, режисер Олександр Назаров
Документальний фільм від Hromadske змонтовано з особистих відеознімань Олександра — мешканця району Північна Салтівка в Харкові. Він залишився в місті попри повномасштабне вторгнення та знімав свою особисту історію втрат. У його квартиру двічі поцілили російські ракети, він втратив кота та вже давно залишився один. Між сценами, де Олександр, дивлячись прямо в око камери, покриває ненормативною лексикою росіян, зображені ніжні сцени, де кремезний брутальний харківʼянин піклується про тварин, яких він приймає за єдиних компаньйонів. Це кіно зображує героя щиро, яким він є, але, попри всю складність зображуваного, не втрачає надій на світле та щасливе майбутнє.
