У той час як публіка розділилася на два фронти та дискутує про стрічку "Солтберн" Емеральд Фіннелл, ми пропонуємо до прочитання декілька захопливих та темних саг, які припадуть до душі всім шанувальникам готичної прози Емілі Бронте.
"Геть від шаленого натовпу", Томас Гарді

Один із заключних представників вікторіанської літератури, британський романіст Томас Гарді найчастіше згадується, коли мова заходить про романи у стилі “Солтберна”. Як і Емілі Бронте, Гарді висловлює критику щодо патріархального устрою старої Англії та етичних принципів тогочасного суспільства. У його романах здебільшого фігурують любовні багатокутники — любов, швидше за все, нещаслива, проте вельми пристрасна. Саме тому поява нових робіт Гарді свого часу викликала палкі обговорення та суперечки.
Тим, кому прийшовся до смаку роман “Солтберн”, рекомендуємо звернутися до книги Гарді “Геть від шаленого натовпу” 1874 року, яка принесла автору світове визнання. Насамперед це оповідь про жінку, яка кидає виклик суспільним догмам; розповідь про кохання та випробування. Дії роману відбуваються на фермі у Вессексі й розповідають про взаємини юної леді Батшеби Евердін із її сусідом Вільямом Болдвудом, відданим пастухом Габріелем Оуком та безтурботним сержантом Троєм. Персонажка Батшеба Евердін — одна з найвідважніших жінок у класичній літературі, яку сам автор характеризував як “Єлизавету за інтелектом, Марію Стюарт за вдачею”.
Реклама.
“Заїзд „Ямайка””, Дафна дю Мор'є

Видатна майстриня психологічного трилера, англійська романістка Дафна дю Мор’є відома вмінням розповідати таємничі, витончені історії, основними героїнями яких переважно є жінки. Всесвітню популярність роману “Заїзд „Ямайка”” принесла екранізація Альфреда Гічкока 1939 року, який глибоко відчував і вмів інтерпретувати містичні сюжети дю Мор’є.
На тлі ландшафтів Корнуоллу розгортається ризикована історія, що утримує читача в напруженні від початку до кінця: 23-річна Мері Йеллан переїжджає до тітки, яка завідує похмурим заїздом на болотах. Вона з’ясовує, що її дядько очолює зграю контрабандистів, які грабують судна, і змушена боротися за власне життя, розкриваючи небезпечні родинні секрети. Якщо ви любите класичну готичну літературу, занурення у світ дю Мор’є подарує справжню втіху.
“Мешканка Вілдфел-Холу”, Анна Бронте

Події роману Енн Бронте, наймолодшої з трьох сестер Бронте, відбуваються в Йоркширі. Юна вдова Гелен Грехем разом із сином поселяється в занедбаному маєтку Вілдфел-Голл. Її незалежна поведінка викликає засудження місцевих жителів. Лише сусіда Гілберта Маркгема щось непереборно тягне до Гелен попри численні чутки. Адже за незвичним способом життя загадкової місіс Грехем ховається безліч таємниць…
“Мешканка Вілдфел-Холу” — зухвалий для свого часу роман, у якому авторка відверто критикує становище жінки в тогочасному суспільстві. Енн Бронте померла від туберкульозу у 29 років.
“Граф Монте-Крісто”, Александр Дюма

Кохання, помста, соціальна нерівність та несправедливість — основні теми роману “Солтберн”, і в цьому контексті він має спільні риси з класикою французької пригодницької літератури — романом Александра Дюма “Граф Монте-Крісто”. У нашому списку це єдина книга, у центрі якої — історія не жінки, яка йде проти суспільства, а чоловіка.
Ще зі школи ми пам’ятаємо історію Едмона Дантеса, безпідставно ув’язненого в замку Іф, де він пробув 14 років. Після втечі Дантес, сповнений гнівом і прагненням помсти, відшукує своїх кривдників і нищить їхні кар’єри, репутації та сім’ї, але помста не приносить йому полегшення.
"Ребекка", Дафна дю Мор'є

“Ребекка” Дафни дю Мор’є була написана 1938 року й відтоді багато разів визнавалася одним із найкращих детективних романів усіх часів. Якщо ви дивилися або хоча б чули про фільм Гічкока, сюжет “Ребекки” вам уже знайомий. Це розповідь про юну леді, яка знайомиться в Монте-Карло з британським аристократом на ім’я Максиміліан — вдівцем, чия дружина загинула під час катання на яхті. Героїня переїжджає до корнуольського маєтку Максиміліана, де зіштовхується з неприязню економки й прислуги та постійно відчуває в будинку присутність померлої дружини. Що трапиться далі — краще не переказувати, а прочитати.
