Поділитися
31 березня світ відзначає Міжнародний день видимості трансгендерних осіб. Пропонуємо вашій увазі 10 кінострічок та серіалів про трансгендерний досвід, які варті перегляду.
Дискурс про гендерну самобутність в кіноіндустрії вже давно переріс рамки фестивального чи незалежного кіно. На сьогодні це глибокі, естетично вишукані історії — починаючи від драм і закінчуючи серіалами, а також документальними фільмами-подорожами. Вони допомагають зрозуміти переживання трансгендерних людей і поринути у світ, де герої намагаються знайти свою індивідуальність крізь трагедії, тіло, спогади, відносини та пошуки себе.
Реклама.
Емілія Перес
Режисер: Жак Одіар, 2024
“Емілія Перес” неможливо вписати в жодні жанрові межі. Це кримінальний мюзикл, нео-нуар та трансдрама в одному. Оповідь про Хуана “Манітаса” Дель Монте — грізного ватажка мексиканського наркокартелю, котрий вирішує зникнути, щоб нарешті втілити заповітну мрію — стати жінкою. Він наймає юристку Ріту (Зої Салдана), щоб вона допомогла йому інсценувати кончину та знайти найкращих хірургів. Через декілька років Ріта зустрічає Емілію Перес — вишукану, шляхетну жінку, яка прагне повернутися до своєї сім’ї, але вже в новій іпостасі, намагаючись загладити провини власного кривавого минулого.
Карла Софія Гаскон, виконавиця головної ролі, стала першою трансгендерною актрисою, котра здобула нагороду за найкращу жіночу роль у Каннах (поділивши її з колегами по зйомках).
Дівчина з Данії (The Danish Girl)
Режисер: Tом Хупер, 2015
Візуально бездоганна, проте разом з тим дуже особиста та зворушлива драма. Події відбуваються в Копенгагені 1920-х років. У центрі уваги — шлюб художників, Ейнара та Герди Вегенерів. Їх життя перевертається через випадок: Герда просить чоловіка позувати замість моделі-жінки, щоб встигнути завершити портрет. Цей момент стає ключовим для Ейнара — він усвідомлює, що жіночий образ, котрий він назвав Лілі Ельбе, — не просто гра, а його справжня суть.
Акторська гра Едді Редмейна — надзвичайно чуттєва: перетворення Ейнара на Лілі відбувається прямо на очах у глядача. Однак сила персонажа Алісії Вікандер анітрохи не поступається. Герда у її виконанні — взірець безмежної любові та прийняття. Кінокартина нагадує, якими небезпечними були початкові кроки в медицині щодо зміни статі. Це розповідь про відвагу бути собою, коли увесь світ (і навіть власна біологія) налаштований проти тебе.
Хлопці не плачуть (Boys Don't Cry)
Режисерка: Кімберлі Пірс, 1999
Якщо “Дівчина з Данії” — це витончена, естетична драма, то кінострічка, що базується на реальних подіях, “Хлопці не плачуть” — це болючий удар. Трагічна історія Брендона Тіни (народженого Тіни Брендон) у виконанні Гіларі Свонк, котра отримала “Оскар” за цю роль. Те, як вона рухається, як приглушено звучить її голос, як вона намагається бути хороброю і водночас залишається вразливою, — виходить за рамки реалістичності.
Фабула така: трансгендерний чоловік Брендон прибуває в маленьке містечко в Небрасці, щоб почати нове життя. Він врешті-решт відчуває себе собою: знаходить друзів, закохується в місцеву дівчину Лану і стає “своїм хлопцем” у компанії. Але коли його таємницю викрито, симпатія оточення миттєво перетворюється на первісну жорстокість. Режисерка працювала над фільмом п’ять років, для чого їй довелося вивчати судові архіви. Правдива історія Тіни шокувала Америку та привернула увагу до незахищеності й прав трансгендерних людей.
“Дівчина” (Girl)
Режисер: Лукас Донт, 2018
Фільм “Дівчина” від Лукаса Донта — це особистий психологічний портрет 15-річної Лари, котра мріє про професію балерини, одночасно перебуваючи в процесі трансгендерного переходу. На відміну від соціальних драм, ця кінокартина концентрується на внутрішньому конфлікті та метафорі тіла як в’язниці: через виснажливі тренування, біль від пуантів і радикальне самообмеження Лара намагається приборкати свою біологічну природу. Чудова акторська гра Віктора Полстера, професійного танцюриста, дозволяє відчути стан головної героїні майже тілесно, передаючи її нетерплячість і жагу стати собою без зайвих слів.
Глибини та щемливості стрічці додає лінія взаємовідносин героїні з батьком: його беззастережна підтримка підкреслює, що навіть у люблячому оточенні внутрішній біль і дисморфія можуть бути нестерпними. Попри контроверсійний і радикальний фінал, фільм залишається потужним висловлюванням про непростий шлях до гармонії з власним “Я”.
“Вілл і Гарпер” (Will & Harper)
Режисер: Джош Грінбаум, 2024
Сердечний, відвертий і місцями дуже кумедний документальний фільм-мандрівка – оповідь про справжню дружбу між відомим коміком Віллом Фереллом і сценаристом Гарпером Стілом, котрі пліч-о-пліч працювали над телешоу Saturday Night Live понад 30 років. Коли Гарпер робить камінг-аут як трансгендерна жінка, Вілл, замість того, щоб просто надіслати повідомлення з підтримкою, пропонує подрузі вирушити у спільну подорож через усю Америку. Це 16-денна мандрівка від Нью-Йорка до Лос-Анджелеса, під час якої вони відвідують бари, стейк-хауси та невеличкі містечка, намагаючись збагнути, як їхня дружба функціонуватиме в нових реаліях.
Тут відсутній сценарій чи навмисний драматизм. Ми бачимо реальних людей: Вілла, котрий інколи боїться поставити “некоректне” питання, і Гарпер, котра заново вчиться почуватися в безпеці в місцях, що колись були для неї звичними. Оскільки ці двоє – професійні коміки, – фільм наповнений дотепними жартами.
Фантастична жінка
Режисер: Себастьян Леліо, 2017
Чилійська драма, котра завоювала “Оскар” як найкращий фільм іноземною мовою.
Марина — молода офіціантка та обдарована співачка, котра кохає Орландо, чоловіка, старшого за неї на 20 років. Вони планують спільне майбутнє, але несподівано Орландо помирає від аневризми. Відтоді життя Марини перетворюється на поле бою. Замість того, щоб дозволити їй оплакувати коханого, сім’я Орландо та представники влади починають ставитися до неї як до злочинниці. Її виселяють із помешкання, забороняють бути присутньою на похороні та піддають принизливим перевіркам тільки тому, що вона — трансгендерна жінка.
Головну роль грає трансгендерна акторка з величезним магнетизмом. Себастьян Леліо використовує надзвичайно виразні метафори. Один із найбільш незабутніх моментів — коли Марина йде проти сильного вітру, котрий буквально згинає її навпіл, але вона продовжує йти. Це ідеальна ілюстрація її долі. Або епізод у нічному клубі, який перетворюється на фантастичний музичний номер — це втеча від безрадісної та жорстокої реальності.
Трансамерика
Режисер: Данкан Такер, 2005
“Трансамерика” (Transamerica) — це дивовижна суміш трагікомедії та класичного американського “фільму-подорожі”. Це кіно, якому вдається бути одночасно гострим, іронічним і неймовірно людяним.
Брі — освічена, трохи манірна трансгендерна жінка, котра мешкає в Лос-Анджелесі й нарешті збирається зробити вирішальну операцію зі зміни статі. Але за тиждень до події вона отримує дзвінок із в’язниці: виявляється, у неї є 17-річний син Тобі, про існування якого вона не здогадувалася (результат випадкового зв’язку в студентські роки). Психотерапевт відмовляється підписувати згоду на операцію, доки Брі не розбереться з минулим. Так розпочинається подорож через усю країну, де Брі видає себе за християнську місіонерку, а Тобі навіть гадки не має, хто ця дивна жінка насправді.
Серіал Поза (Pose)
Режисери: Раян Мерфі та Бред Фелчак, 2018–2021 (3 сезони).
Серіал “Поза” (Pose) — перший в історії телесеріал, де велику кількість головних ролей виконують трансгендерні акторки (ЕмДжей Родрігес, Домінік Джексон, Індуя Мур). Це додає щирості кожному погляду та мізансцені.
Нью-Йорк, кінець 80-х — початок 90-х. Це епоха розквіту бал-культури (ballroom culture), де представники ЛГБТ-спільноти, переважно афроамериканці та латиноамериканці, створюють власні “Доми”. У цих Домах вони не тільки змагаються в категоріях на кшталт “Face” чи “Vogueing”, а й знаходять обрану сім’ю. На тлі цього блиску розгортається трагедія епідемії ВІЛ/СНІДу, котра забирає найкращих, і жорстока соціальна нерівність епохи Рейгана.
Серіал “Очевидне” (Transparent)
Режисерка: Джілл Соловей (зараз використовує ім’я Джої Соловей), роки виходу: 2014–2019
Мабуть, найбільш глибока та відверта сімейна сага десятиріччя, болісне розплутування вузлів всередині однієї інтелігентної єврейської сім’ї в Лос-Анджелесі.
У центрі оповіді — сім’я Пфефферманів. Троє дорослих дітей, кожен з яких заплутався у власних кризах, егоїзмі та прагненні близькості, дізнаються, що їхній батько, професор на пенсії Морт Пфефферман, починає життя як трансгендерна жінка на ім’я Маура. Це стає каталізатором, що змушує всіх членів родини переглянути власні кордони, секрети та самобутність.
“Ейфорія” (Euphoria)
Режисер: Сем Левінсон, роки виходу: 2019–2024.
Якщо попередні стрічки були зосереджені на процесі переходу або соціальній боротьбі, то “Ейфорія” пропонує дещо абсолютно нове: образ героїні, чия трансгендерність є важливою, але не єдиною і навіть не домінуючою рисою її особистості.
Гіперреалістична і разом з тим сюрреалістична драма розповідає про підлітків, котрі шукають способи втекти від болю, самотності та тиску соціальних мереж через наркотики, секс і насильство. У центрі оповіді – Ру (Зендея) та її взаємини з Джулс (Гантер Шафер), новою дівчиною в місті. Джулс – трансгендерна дівчина, але серіал не перетворює її камінг-аут на центральну драму. Вона просто живе, кохає, робить помилки та шукає своє місце в цьому хаотичному світі.
Гантер сама є трансгендерною жінкою, і вона привнесла в роль Джулс надзвичайну автентичність. Її героїня – складна, неземна, творча і дуже смілива, а її стиль задав тренди для цілого покоління.