Нестача шоферів у муніципальному транспорті: як міста розв’язують питання?
У 2026 році брак водіїв у громадському транспорті в Україні перетворився на серйозний виклик, який торкнувся діяльності комунальних компаній, приватних перевізників і якості життя мільйонів пасажирів.
Особливо відчутна ситуація у великих містах, де спостерігається значний потік пасажирів. Дізнайтеся на Delo.ua, з яких причин з’явилася нестача шоферів, якого масштабу проблема і що роблять міста, щоб її подолати.
- Обсяг проблеми: якої кількості шоферів не вистачає
- Що відбувається в інших містах України
- Основні передумови браку водіїв
- Яким чином міста намагаються розв’язати питання
- Які наслідки це матиме для пасажирів
- Що може відбуватися на ринку надалі
Масштаб проблеми: скільки водіїв не вистачає
Якщо брати до уваги відомості УНН, на початок 2026 року, необхідна кількість водіїв у Києві становить:
- приблизно 32% для автобусів,
- 25% для тролейбусів,
- більше ніж 21% для трамваїв.
Це означає, що кожен третій автобус мав би змогу курсувати частіше, якби був водій. І це лише столиця, а в інших містах ситуація може бути як сприятливішою, так і складнішою.
Загалом в українській транспортно-логістичній галузі дефіцит шоферів доходить до 25–30% від потреби. Це свідчить про те, що орієнтовно 6 000 з необхідних 14 000 спеціалістів у сфері пасажирських перевезень відсутні. І це реальні маршрути, які не працюють в повній мірі, та пасажири, які очікують на транспорт довше.
Що відбувається в інших українських містах
Питання з браком водіїв стосується не лише Києва. Інші великі міста України зіштовхуються зі схожими складнощами, однак кожне знаходить свої варіанти адаптації.
Львів: конкретні пропозиції та жінки за кермом
У Львові кадрова ситуація також відчувається. Як зазначає портал Твоє Місто, комунальні підприємства шукають більше ніж 60 водіїв громадського транспорту, зокрема водіїв автобусів, а також механіків і допоміжний персонал. Частина дефіциту знову ж таки пов’язана з мобілізацією.
Щоб частково розв’язати питання, у Львові впроваджують пробні ініціативи з працевлаштування жінок-водіїв. І вже декілька осіб працюють на маршрутах. Це новий напрямок, який може стати більш розповсюдженим, якщо буде результативним.
Львів’яни вже звикають бачити жінок за кермом тролейбусів і автобусів. І наразі відгуки позитивні – як від самих водіїв, так і від пасажирів.
Одеса: перекваліфікація через енергетичну кризу
Через скрутне становище з електропостачанням трамваїв і тролейбусів в Одесі частина водіїв електричного транспорту була перекваліфікована на автобусних водіїв, згідно з рішенням комунального підприємства “Одесміськелектротранс”. Це дало змогу утримувати маршрути за допомогою автобусів, що приїхали з інших міст, замість непрацюючого електричного транспорту.
Це засвідчує, що навіть у великих містах з альтернативними видами громадського транспорту недостатня кількість фахівців стає вирішальним фактором. І необхідна гнучкість у підходах до кадрового потенціалу – здатність швидко навчати людей під нові обставини.
Цей досвід може бути цінним і для інших міст, які стикаються з енергетичними проблемами або мають потребу швидко перерозподілити кадри між різними типами транспорту.
Тимчасово окуповані області: критична ситуація
За інформацією РБК Україна, в тимчасово окупованому Луганську ситуація з водіями громадського транспорту стала критичною: тільки третина від необхідної кількості водіїв є в наявності. Проміжки часу між рейсами значно збільшилися через катастрофічний брак персоналу.
Це значна частина транспортної інфраструктури, де обслуговування майже не здійснюється саме через відсутність водіїв і персоналу. Люди, які залишилися в окупації, відчувають наслідки не лише військових дій, а й повної руйнації звичної інфраструктури.
Головні причини дефіциту водіїв
Проблема з’явилася не просто так. Існує декілька ключових чинників, які призвели до дефіциту кадрів у громадському транспорті.
Мобілізація та демографічні зміни
Однією з основних причин дефіциту є мобілізація чоловіків до лав Збройних Сил. У зв’язку з цим підприємства, особливо комунальні, втратили значну частину персоналу.
У столиці, наприклад, більше ніж пів тисячі водіїв КП «Київпастранс» були мобілізовані. Це не просто число – це сотні маршрутів, які залишилися без водіїв, графіки, які довелося змінювати, та пасажири, які відчули зміни на собі. Саме на цій проблемі наголосив також речник КП “Київпастранс” Олег Грищак в коментарі для УНН:
«Можна сказати, що десь пів тисячі, навіть більше водіїв у нас були мобілізовані, тому, власне, російська агресія – це є перша головна причина дефіциту водіїв у нашому підприємстві. Зараз ми вирішуємо це питання тим, що ми надаємо бронь водіям.»
Професія водія громадського транспорту традиційно вважалася чоловічою. І саме ця категорія найбільше постраждала від мобілізації. Реальні резерви підприємств не дають можливості повністю закрити ці вакансії швидко.
Загальний дефіцит кадрів у транспортному секторі
Проблема з водіями стосується не тільки громадського транспорту. В цілому по всій транспортно-логістичній галузі не вистачає кадрів, і пасажирські перевезення змагаються за водіїв з вантажними, таксі, каршерингами.
Такий масштаб проблеми впливає на роботу не лише комунальних підприємств, але й приватних перевізників маршруток і автобусів. Деякі компанії вже не можуть повністю обслуговувати свої маршрути, тому що немає кому їздити.
Умови праці та зарплати
Професія водія громадського транспорту ніколи не вважалася найбільш привабливою з точки зору заробітку. Невисокі зарплати, жорсткі графіки, відповідальність за пасажирів, стреси в дорозі – все це робить професію менш бажаною для молодих людей.
Коли є вибір між роботою водієм маршрутки, таксистом або кур’єром – багато хто обирає варіант з більшою гнучкістю та прибутком. Комунальний транспорт поступається у цій конкуренції.
Як міста намагаються вирішити проблему
Ситуація складна, але є вихід. Міста та транспортні підприємства шукають різні шляхи, щоб компенсувати брак кадрів.
Надання бронювання для водіїв
Один із шляхів – надання бронювання (резерву) для окремих категорій водіїв. Це дає можливість зберегти фахівців на роботі, а не відправляти їх на службу. Таку практику вже застосовують у Києві, хоча механізм залишається непростим і потребує подальших змін у законодавстві.
«Зараз ми вирішуємо це питання тим, що ми надаємо бронь водіям. Був період певний час, коли з цим були певні складнощі не з нашої провини. Зараз ми виходимо з ситуації ось таким чином, але бронювання за законом не може стосуватися всіх 100% працівників.» — зазначив Олег Грищак.
Без такого резерву багато підприємств зіштовхуються з тим, що водії або вже мобілізовані, або не можуть бути заброньовані через бюрократичні вимоги чи вимоги щодо оплати. Це створює ризики для безперервного обслуговування маршрутів.
Підготовка нових водіїв
Частина міст і підприємств працює над тим, щоб навчати водіїв з числа тих, хто не підлягає мобілізації – зокрема жінок, ветеранів і молодих спеціалістів.
Ці ініціативи покликані частково відшкодувати втрати кадрів і сформувати новий пул працівників для громадського транспорту. Це довготривалий процес, який передбачає не лише навчання водінню, а й отримання необхідних категорійних прав і досвіду безпеки на маршрутах.
Жінки-водії громадського транспорту вже не рідкість у деяких містах – і ця тенденція може посилитися. Ветерани, які повертаються після служби, також можуть стати резервом для транспортної галузі.
Покращення умов праці та підвищення зарплат
Деякі міські та обласні перевізники працюють над тим, щоб покращити умови праці – більші заробітні плати, соціальні гарантії, гнучкі графіки для залучення нових кандидатів.
Хоча ці заходи не завжди можуть швидко розв’язати питання, вони дозволяють поступово збільшувати зацікавленість у професії водія. Адже якщо робота буде конкурентною за оплатою та умовами – люди будуть влаштовуватися на роботу.
Проблема в тому, що комунальні підприємства обмежені бюджетами, і різко підняти зарплати не завжди можливо без підвищення тарифів на проїзд.
Які наслідки для пасажирів
Нестача водіїв – це не теоретична проблема. Вона прямо впливає на повсякденне життя мільйонів людей, які користуються громадським транспортом.
Менше рейсів і довше очікування
Через брак водіїв маршрути працюють нерегулярно: кількість рейсів зменшується, час очікування збільшується, а графіки стають менш передбачуваними.
Особливо це помітно в непіковий час – вранці та ввечері транспорт ще якось працює, а вдень чи пізно ввечері можна очікувати значно довше.
Скорочення маршрутних ліній
Приватні перевізники, зокрема маршрутки, відчувають брак кадрів не менше ніж комунальні підприємства. Це може призвести до скорочення маршрутних ліній або збільшення тарифів для компенсації нестачі водіїв.
Деякі маршрути можуть взагалі зникнути, якщо не вийде знайти водіїв. Це особливо критично для віддалених районів, де варіантів небагато.
Перевантаження існуючих рейсів
Коли рейсів стає менше, а пасажирів – не менше, транспорт стає переповненим. Це дискомфорт, витрата часу на очікування наступного, менш заповненого автобуса, та загальне зниження якості транспортного обслуговування.
Що може чекати на ринок далі
Найближчим часом ситуація навряд чи суттєво зміниться. Мобілізація продовжується, швидко навчити нових водіїв неможливо, а конкуренція за кадри з іншими секторами залишається високою.
Міста продовжуватимуть працювати над бронюванням, навчанням і покращенням умов – але це поступові процеси, які принесуть результат не відразу.
У довгостроковій перспективі можливі декілька сценаріїв:
- автоматизація: впровадження автономних транспортних засобів, які не потребують водіїв (але це питання десятиліть, а не років);
- зміна структури транспорту: більше електричного транспорту, оптимізація маршрутів, інтеграція з іншими видами мобільності;
- підвищення престижу професії, через кращі зарплати, умови та соціальні гарантії.
Але все це вимагає часу, інвестицій і системних змін.
Таким чином, дефіцит водіїв у громадському транспорті України – це складна проблема, що має кілька джерел. Головним є мобілізація та загальний кадровий дефіцит у транспортно-логістичній галузі.
Відновлення кількості водіїв і стабільної роботи транспорту вимагає узгоджених дій від влади та підприємств: від механізмів бронювання та поліпшення умов праці до програм підготовки нових фахівців. Поки ці заходи поступово впроваджуються, багато маршрутів працюють із певними обмеженнями.
Можливо, через декілька років ми побачимо більше жінок за кермом тролейбусів, ветеранів на автобусних маршрутах і поліпшені умови праці, які зроблять професію водія знову привабливою для молоді. Але це – питання часу та системної роботи.