30 вересня ми святкуємо важливу дату — Всеукраїнський день бібліотек. Спеціально для Vogue.ua літературознавиця та співавторка подкасту “Наразі без назви” Анастасія Євдокимова проводить нас екскурсією через кілька українських бібліотек від Чернігова до Львова, які зруйнують стереотипи.
URBAN , , (@urban_biblioteka)
Відповіді на всі прості й складні запитання подруга Гаррі Поттера Герміона шукала у бібліотеці: книжки про Ніколаса Фламеля і його філософський камінь чи праці про те, як дихати під водою під час Тричаклунського турніру. Але сучасні українські бібліотеки — це не лише про довгі стелажі й численні книжки, сьогодні це хаби, у яких хочеться залишатися якомога довше. А привід про них міркувати простий: уже 25 років 30 вересня відзначають Всеукраїнський день бібліотек.
Існує безліч стереотипів про бібліотеки й бібліотекарів, про те, що це місця, де треба зберігати тишу і де книжки заховано у великі сховища. Але це лише стереотипи. На романтизацію образів працює серіал про порятунок історичних артефактів “Бібліотекарі” чи роман про порятунок книжок у вирі війни “Крадійка книжок” Маркуса Зузака.
Запорізька міська центральна бібліотека на вулиці Гоголя, Запоріжжя
(@biblio_zp)
Уже кілька років триває державна реформа, яка трансформує бібліотечні простори в центри надання культурних послуг. І кількість цих послуг справді велика: у бібліотеці можна навчитися цифрової грамотності, тобто користуватися смартфоном (актуально для людей старшого віку), відвідувати курси української мови (для молоді), а ще йога, виставки візуального мистецтва, лекції про все на світі
Найсерйозніше до реформи поставилися у департаменті культури й туризму Запоріжжя. Уже 11 бібліотек відремонтували, перефарбували, оновили. Ці простори руйнують будь-які стереотипи про непривабливість бібліотек, тож випускники й наречені приходять фотографуватися саме сюди.
“Сьогодні відвідувачі приходять за натхненням, щоб відпочити від війни, тривог, турбот, — каже бібліотекарка Анастасія. — Вони приходять не лише знайти нові книжки, але й спілкування та неформальну освіту”.
(@biblio_zp)
Бібліотекарі розуміють, що відвідувачеві важливе не лише наповнення, але й дизайн. “До нас приходить багато молоді, — ділиться Анастасія. — Люди надихаються не лише книжками, але й естетикою простору”. У запорізькій бібліотеці констатують: до вторгнення тих, хто працював у бібліотеці як у коворкінгу, було багато, проте сьогодні з цим складніше через регулярні повітряні тривоги у регіоні.
Бібліотека УКУ (Українського католицького університету), Львів
Кожен вищий навчальний заклад має власну бібліотеку. Здебільшого такі бібліотеки обслуговують лише студентів і викладачів. Проте як у бібліотеку УКУ, так і в бібліотеку Могилянки зробити читацький квиток може будь-хто. Вони відкриті, а відвідувачів манить не лише спокуса знайти якусь книжку, що допоможе у навчанні чи роботі, але й світлий простір, великі вікна, зручний стілець і швидкий інтернет.
(@library_of_ucu)
“Коли ми в команді уявляємо собі загальний образ людини, яка приходить у Бібліотеку УКУ, то починаємо сваритися, бо кожен бачить цю людину по-своєму. І це насправді найпрекрасніше, бо тут і ховається істина: у бібліотеку приходять просто всі”, — каже Олександра Яручик, керівниця проєктів і програм Бібліотеки УКУ.
Тут багато поверхів й різних куточків: любителі мистецтва сідають біля тераси на 4-му, люди бізнесу йдуть зі своїми ноутбуками і зарядками в кабінки на 2-му поверсі, блогери й блогерки зупиняються на 3-му, щоби сфотографуватися на тлі полиць.
(@library_of_ucu)
“Є люди, які прибігли перечекати дощ чи дочекатись відправлення поїзда, — веде далі Олександра. — А ще є такі, що заходять у читальні зали без поняття, що там робити. Потім чіпляються поглядом за обкладинку книжки типу “Якщо ви надмірно переживаєте за все” або “Навчіться казати “ні””. Чи вигукують: “ого, у вас є Дюна!” І все: вони у нас на гачку”.
(@library_of_ucu)
Центральна бібліотека імені Т. Г. Шевченка для дітей, Київ
Я давня читачка цієї на проспекті Перемоги, 25а. У 7-му класі брала “Ромео і Джульєтту”, а потім протермінувала повернення. Досі соромно, що затримала книжку аж на місяць. Але система змінилася й сьогодні політика повернення книжок відкрита: читачі можуть зателефонувати і все вирішити. Й змінилися не лише підходи, але й наповнення.
(@biblioteka.25a)
“Попри те що ми бібліотека для дітей, до нас приходять і дорослі, й діти, і батьки, які приводять дітей, і цілі династії — давні відвідувачі, котрі живуть поблизу заводять формуляр на дитину від кількох місяців”, — розповідає Олександра Коваль, завідувачка відділу координації культурно-освітніх проєктів та інформаційного наповнення бібліотеки.
Коли почалася пандемія, то бібліотека відразу включилася з активностями онлайн. І деякі з них тривають досі — як-от літературний гурток від письменниці Галини Ткачук. Календар заходів завжди щільно заповнений майстер-класами, зустрічами з авторами, читаннями, а ще тут працює перша бібліотека настільних ігор.
(@biblioteka.25a)
“У нас немає вікового обмеження: є сектор дошкільнят й дітей віку початкової школи, — каже Олександра. — Наша найменша аудиторія — діти 3-5 років. Щопʼятниці для них ми проводимо “Казкові сніданки” — це проєкт спільного читання, де бібліотекар читає дітям книжку і її за мотивами вони разом із кольорового паперу виготовляють головного персонажа”. До речі, як читання, так і майстер-класи є на ютуб-каналі бібліотеки: папір, ножиці, клей, кілька маніпуляцій — і у вас є піратський корабель чи паперовий дракон.
URBAN бібліотека, Львів
“Книги, коворкінг, події” — так себе позиціонує ревіталізований простір URBAN бібліотека. Це приклад інстаграмної бібліотеки з вузьким профілем — у фокусі урбанізм, мистецтво та екологія. Цей простір доводить, що сьогодні у бібліотеці на першому місці стоять не книжки, а люди й спілкування.
URBAN , , (@urban_biblioteka)
Олександра Клюшніченко культурна менеджерка URBAN бібліотеки, міркує про те, ким сьогодні є працівники бібліотеки: “Між собою ми кажемо, що бібліотекар — це людина-оркестр. Психологиня, організаторка та координаторка подій, комунікаційниця, менеджерка, копірайтерка, координаторка цифрового хабу, літературознавиця, SMM-ниця, графічна та відеоредакторка і фотографка. Це неповний перелік обов’язків, які ми безпосередньо поєднуємо з посадою бібліотекаря. Це все заради ефективної та продуктивної діяльності бібліотеки та комунікації з громадою”.
Бібліотека — це безпечний простір взаємодії для громади. І це не лише про позиціонування, але й про дії. Адже після початку вторгнення саме бібліотеки стали волонтерськими хабами: сюди зверталися внутрішньо переміщені особи, котрі шукали підтримки, тут організовувалося плетіння маскувальних сіток, звідси люди виходили повні енергії після груп психологічної підтримки чи арт-терапії.
URBAN , , (@urban_biblioteka)
“Ми хочемо, щоб громада розуміла, що бібліотека це також і їхній простір, вони можуть долучатися до розвитку, до наповнення цього простору ідеями і обмінюватися ними, реалізовувати проекти тощо. Це один із способів творення громадянського суспільства: діяльність, яка відображає суспільні процеси і обʼєднує нас”, — кажуть в URBAN бібліотеці.
Чернігівська центральна міська бібліотека ім. М. М. Коцюбинського, Чернігів
Найсвіжіші цифри від міністерства культури такі: за час вторгнення зруйновано 220 бібліотек, пошкоджено 400 — і вони не включають університетські й шкільні бібліотеки. До пошкоджених належить і бібліотека Коцюбинського у Чернігові, яка не лише відновила свою роботу, але й посилила її.
Фото: Чернігівська центральна міська бібліотека ім. М. М. Коцюбинського
“Бібліотеки оновлюються і це уже давно не та совкова система, про яку всі звикли думати. Сьогодні ти можеш прийти у бібліотеку і побачити книжки, походити поміж полиць, погортати, обрати самому, а не ритися у каталозі назв. І це найголовніше для читачів — бачити, що вони обирають”, – розповідає працівниця бібліотеки Інна Адруг.
Внаслідок ракетних ударів у чернігівській бібліотеці побило всі каталоги, проте оновлення каталогів (переліків книжок, які є в бібліотеці) потягнуло й оновлення залів. До важливих змін сьогодні належить й поява нових українськомовних книжок. Важливо розуміти, що бібліотечні фонди поповнююся по-різному: є державна програма від Українського інституту книги, є приватні ініціативи чи гранти, іноді (як-от у Запоріжжі) цим опікується місто.
“От у нас є новинка від Макса Кідрука “Колонія”, — каже Інна. — За ці кілька місяців її уже встигли прочитати двоє людей (а там 900 сторінок, тож є що читати). Іноді, через брак коштів, люди не можуть дозволити собі дорожчі книжки, але вони завжди можуть записатися у бібліотеку і отримати доступ до класної й красивої новинки”.
Фейсбук-сторінка бібліотеки