Щоденник Катерини Савенко з Маріуполя прозвучить на Венеційському кінофестивалі
Імерсивна інсталяція «Спомини» української мисткині Софії Булгакової, що включає щоденник Катерини Савенко з Маріуполя, буде представлена на 83-му Венеційському кінофестивалі. Фестиваль відбуватиметься на острові Лідо з 2 до 12 вересня 2026 року.
Записи Катерини Савенко для інсталяції озвучила акторка Дарія Творонович. Проєкт буде показаний у ювілейній, 10-й програмі Venice Immersive, серед 68 імерсивних робіт з 26 країн. Серед учасників програми – нові проєкти за участі відомих акторів, таких як Марго Роббі, Енді Серкіс, Марк Руффало, Омар Сі та Ізабель Юппер.
Софія Булгакова пояснила, що основу інсталяції складає нелінійна розповідь, зіткана з особистого досвіду мисткині, свідчень та розмов з людьми в Україні, а також матеріалів із соцмереж та новин. Щоденник Катерини Савенко доповнює цю розповідь, додаючи особистого свідчення про трагічні події.
«Спомини [Spomyny]» – це аудіозаписи особистих та колективних свідчень про повномасштабне вторгнення, втілені в інсталяції з десятків метрів труб. Матеріал для них був знайдений у 2018 році на верфі в Амстердамі, де тоді працювало багато чоловіків з української громади. Робота продовжує попередній проєкт Булгакової «Sonic Sprawl», виконаний із того ж матеріалу.
«Для музею «Голоси Мирних» важливо зберігати свідчення та давати їм можливість бути почутими далеко за межами України. Інтеграція щоденника в «Спомини» продовжує голос Катерини в міжнародному просторі. Її особисте свідчення стає частиною пам’яті про пережите українцями під час війни», – зазначила Наталія Ємченко, голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.
42-річна Катерина Савенко народилася і жила в Маріуполі. Вона працювала на металургійному комбінаті імені Ілліча, захоплювалася малюванням і мріяла присвятити життя мистецтву. У своєму щоденнику вона називала рідне місто «коханим квітучим містом».
Записи Катерина почала вести 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного вторгнення. Спочатку вона писала російською, якою розмовляла в побуті, але згодом перейшла на українську.
У 34 записах, зроблених у двох блокнотах, вона документувала життя своєї родини, сусідів та міста під час облоги. Записи містять розповіді про повітряні тривоги, пошуки їжі та води, страх за рідних, новини про загиблих, а також моменти повсякденного життя та прояви людяності в екстремальних умовах. Зі своєю сестрою Катерина була на зв’язку до 5 березня 2022 року.
29 березня 2022 року внаслідок обстрілу загинув чоловік Катерини, Віталій. Сама жінка отримала важкі поранення. Написаним від вцілілої руки повідомленням вона просила доньку зберегти щоденник і розповісти світові правду про Маріуполь.
2 квітня, внаслідок обстрілу лікарні, де перебувала Катерина, сталася пожежа. Жінці вдалося вибратися з будівлі, але 4 квітня 2022 року вона померла на руках у матері в підвалі власного будинку.
Записи Катерини зберегла її родина і передала їх музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. У 2024 році щоденник був вперше оприлюднений онлайн на сайті музею. 6 липня 2026 року він вийшов окремою книжкою українською мовою у видавництві «Агенція IPIO» за ініціативи та підтримки Фонду Ріната Ахметова, музею «Голоси Мирних» та групи «Метінвест».
«Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху й невідомості, але навіть тоді думала не лише про себе — вона хотіла зберегти правду про людей, які переживали облогу», — розповіла донька Катерини, Надія Савенко.
«Щоденник Катерини Савенко є особливим для нашого архіву: він був написаний під час облоги, у реальному часі, без знання фіналу», — зазначила Наталія Ємченко, голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова. За її словами, видання книги дозволяє цьому свідченню вийти за межі архіву та стати частиною суспільної пам’яті про Маріуполь як в Україні, так і у світі. Фонд працює над виданням щоденника за кордоном, ставлячи за мету зробити його світовим свідченням про війну, подібним до щоденника Анни Франк про Другу світову.
Нагадаємо, у 2026 році Олексій Ануля став лавреатом премії імені Михайла Коцюбинського за документальний щоденник «Jingle bellZ» про переживання в російському полоні. У 2023 році на Книжковому Арсеналі презентували воєнний щоденник письменника Володимира Вакуленка, убитого росіянами.