Marie Claire питає: актор і співак Артур Логай
Артур Логай — актор, відомий за серіалом «Ховаючи колишню», переможець шоу «Танцюють всі» та яскравий учасник «Зрадників», — розпочинає новий етап у своєму житті. Про творчість і музичний проєкт, про те, що його рятує від вигорання, куди він їздить за новими враженнями та на кого рівняється, Артур розповів ексклюзивно в інтерв’ю Marie Claire.
Ваша улюблена книжка?
Хай їх буде дві. Перша – «Атомні звички» Джеймса Кліра. Мені справді відгукується ідея про те, що навіть маленькі щоденні кроки з часом можуть кардинально змінити життя. Великі цілі – це чудово. Але іноді вони заганяють у прокрастинацію та зневіру. А Клір вчить, з чого почати. Він пояснює простими словами, як працює мозок, і як «зламати» звичний сценарій, аби стати ближчим до великих прагнень. Мені хочеться вірити, що це спрацює.
Друга – «Мартін Іден» Джека Лондона. Для мене це трагедія про лицемірство і марноту світу, адже головна цінність людини – в ній самій. Але, часто, це залишається непоміченим. Мене страшенно надихала відданість Мартіна власній справі попри все. Аж поки я не дочитав… Бо наприкінці до головного героя приходить вбивча зневіра. Найбільш вражаюча цитата звідти: «Робота зроблена вже давно». Для того, хто прочитає цю книжку – вона дуже промовиста.
Ваш улюблений фільм?
Запитати актора про єдиний улюблений фільм – поставити його перед непростим вибором… Мабуть, назву «Форрест Гамп». Це найдобріший фільм, який я коли-небудь бачив. І я його подивився у не найприємніший момент життя. Він настільки надихнув мене рухатися і просто робити своє. І вірити в те, що ти робиш. Неважливо, що саме, але вірити і рухатися. І щось точно вийде. Те, що тобі потрібно, справді вийде. І от така віра, наївна, але сильна, в те, що все буде добре. Він мені завжди дарує такий настрій. Ну і ще – це дуже сильна робота Тома Генкса.
Ваша коронна страва? Якщо можете, поділіться рецептом.
Я дуже непогано смажу стейки. Особливих рецептів там немає. Головне – просто не пересмажити і визначити правильну температуру всередині стейка. Ну і додати трошки олії, солі, перцю. Ще можна додати цибулю. Не знаю, чи хтось так робить, але саме це дає такий цікавий присмак маринаду, схожий на шашлик. А я люблю шашлик.
Також пасту карбонару люблю готувати, але без вершків. Бо в моєму коронному рецепті соус робиться тільки з яєць і бульйону, в якому вариться паста. Рецепт такий: усе зварити, усе посмажити, усе перемішати. Це поширений рецепт, мій – дуже наближений до оригінальної італійської карбонари. Але думаю, що можна загуглити, знайти різні варіації і взяти собі ту, яка подобається.
Ваше місце сили (в Україні або за кордоном)?
Моє місце сили – це будь-де біля води. Океан, море… І також гори. Вони для мене теж дуже сильне місце. Я так часто згадую свої поїздки в гори… І дуже хочу цієї осені змогти поїхати ближче до Карпат. Я був у Славському, там винайняв будиночок на схилі. А краєвид з нього був просто неймовірний. Я бачив світанки. Я бачив гори і відчував це дивовижне повітря, і це неймовірно наповнює.
Ваші улюблені речі в гардеробі?
Це все залежить від періоду. Але, загалом, я така людина, що можу вчепитися за одну річ просто і дуже довго її носити, поки не зношу зовсім. Якщо мені якась нова річ дуже сподобається, так і станеться, не сумнівайтесь. Але, якщо так глянути на мій гардероб, то, мабуть, найстаріша і найулюбленіша річ – це моя шкіряна куртка. Моя любов до неї вже триває років сім. Може, вона просто напрочуд міцна, і тому я не можу її зносити.
Пісня, яку зараз слухаєте найчастіше?
Зараз найчастіше слухаю Hozier – «Movement». Ця пісня випадково мені трапилася і, на диво, дуже сподобалась. Тому вона зараз топ мого плейлиста. Крім неї, мабуть, найчастіше слухаю гітарні медитації.
За ким стежите в Instagram чи в інших соцмережах? Чому саме за цими сторінками?
Слідкую за дружиною, за друзями. За родинним брендом «Спадщина». Слідкую за колегами з Театру на Лівому березі, партнерами по виставах. Наприклад, за Анастасією Пустовіт, Андрієм Ісаєнком чи Дмитром Соловйовим. Слідкую за тими акторами, з ким працювали на знімальних майданчиках, як от, за В’ячеславом Довженком, Сашею Рудинським чи Стасом Бокланом. Підписаний на сторінки сестер Завальських, з якими цього року випустили дебютний трек.
Окрім того, слідкую за соцмережами Sweet TV – платформи, на якій виходив серіал «Ховаючи колишню» і шоу «Зрадники», в якому я брав участь… Підписок в мене не так багато, не знаю, чи це багато розповідає про мене, але ви там точно знайдете слід кожного проєкту, над яким я працював. Ну і людей, які мене надихають. А ще якісь будиночки в Карпатах, сторінки з акторськими штуками або за вокальними коучами… Я не дуже люблю просто скролити стрічку, хоча інколи це трапляється і це жахливо затягує. Це замкнене коло. Але я його розірву, обіцяю.
Людина, яка є для вас взірцем (наш сучасник або історична постать)?
Не можу сказати, що я якось про це сильно думав… Але таких людей, насправді, немало. Як мінімум, українські військові, які роблять можливим цивільне життя в Україні зараз.
А ще мені дуже подобається те, як прокладає своєю працею свій шлях Саша Рудинський. Його успіхи в міжнародному кіно, те, як він транслює себе. Я думаю, що він багатьом українським акторам зробив велику послугу тим, що показав, як це взагалі можливо. От, тому можна його назвати. Його приклад мене надихає зараз і дає сили.
Що вас надихає зараз?
Музика, музика і те, що я роблю зараз. Наприклад, трек «Вона», ось-ось вийшов. Ця пісня, мабуть, найособистіша для мене з усіх, які зараз є в моїй голові і які найближчим часом вийдуть. А прем’єр найближчим часом буде чимало. І це дає мені сили, музика і творчість.
Нині не найкращий для мене період – емоційно, морально, можливо, це якась криза. Але саме в цій кризі я почав більше писати і більше створювати. І від цих дій я відчуваю себе все ж таки впевненішим і відчуваю, що можу боротися з цією кризою. Це вже такий мій особистий процес зараз. Але творчість, в цьому випадку музика, – це мене рятує.
Кіно залишається основною справою життя. І це моє незмінне натхнення. Цієї осені виходить одразу дві прем’єри. Фільм «Голос серця» – спільна робота над яким зрештою з’явився дуетний трек з The Alibi Sisters. Наше «Табу» і підтримка сестер Завальських, робота з продюсером Дмитром Саратським – дуже підтримали мою віру в себе як автора і виконавця.
Окрім цього, в жовтні також прем’єра фільму «Крашанка 2.0». І на цей фільм ми всією командою теж дуже чекаємо. Тому попереду кілька насичених місяців – і це не може не надихати.
Ваш найважливіший життєвий урок?
Мій найважливіший життєвий урок, здається, у тому, що не треба поспішати, адже на все свій час. Із цим важко змиритися, бо інколи хочеться пришвидшити якісь речі. Але я не хочу знову проходити уроки, які вчитимуть мене тому, що на все свій час.