Eurocon: Українська фантастика на європейській сцені
Eurocon – це щорічний фестиваль, що об’єднує професіоналів та аматорів фантастики з усієї Європи. Це не окремий захід, а радше престижний статус, який щороку отримує один із європейських конвентів. Цього року почесну місію господаря Eurocon 2026 виконав фестиваль MetropolCon у Берліні.
Саме туди вирушила авторка статті разом із Альоною Сіліною, кураторкою проєкту «Зоряна фортеця», за підтримки Українського інституту в Німеччині. Українську делегацію зустріли з особливим теплом, але й з непідробним здивуванням. Питання на кшталт «Ви приїхали аж з України? Ви не проживаєте тут, у Берліні?» або «А що, в Україні досі можна жити?» свідчили про складне сприйняття реалій війни за кордоном.
Український виступ та атмосфера фестивалю
MetropolCon, отримавши статус Eurocon, цього року зібрав близько тисячі відвідувачів. На тлі масштабних вітчизняних фестивалів, таких як київський Fancon, MetropolCon видавався радше камерним та затишним. Ця зміна масштабів і локацій – одна з привабливих рис щорічного Eurocon, але незмінним залишається фокус на фанатах.
Фестиваль проходив у старовинному крематорії, переобладнаному під івент-хол, із кількома залами та просторим підвальним приміщенням. Організатори, попри певну зібраність, створювали розслаблену атмосферу, жартували, допомагали відвідувачам, роздавали наліпки та позичали пледи. Навіть охоронці виглядали незвично спокійно, без напруги.
Частина учасників та делегацій інших країн вже добре знайомі між собою, адже відвідують Eurocon не вперше. Вони радісно відкорковували пиво, якого на фестивалі було вдосталь, та гуртувалися для спілкування.
Головна подія української делегації – презентація «Українська фантастична література» – була запланована на 17:00, що дало змогу детально оглянути територію фестивалю.
Фестивальна територія дозволяла легко обійти всі локації за годину. Тут було більше тематичних кімнат, ніж торговельних майданчиків. Основна активність зосередилася в підвальних приміщеннях.
На першому підвальному поверсі розташувалися промо-столи. Особливо вразив стіл Словенії, представники якої з ентузіазмом розповідали про свій фанзін, що здобув звання найкращого цього року. Стіл Хорватії також привернув увагу, адже саме ця країна виборола право приймати Eurocon у 2028 році (наступний, 2027-й, пройде в Португалії). Біля входу був стіл для автографів, де можна було придбати книжки почесних гостей Eurocon – Бекі Чамберс та Айкі Міро.
Другий підвальний поверх, окрім найбільшої зали для подій, містив торговельні стенди. Тут переважно були представлені автори самвидаву, магазини мерчу, видавці фанзінів та ілюстратори. Також були представлені комікси, ілюстрації та моделі з Lego.
Камерність фестивалю відчувалася й у тому, що окрім програми подій, локацій для перекусів та відпочинку було небагато.
Попри будній день та ранній час, розмова про українську фантастику зібрала майже п’ятдесят слухачів, що є значним показником.
Ця подія охопила ширкий спектр тем: стан української фантастичної літератури до 2014 року, дослідження української демонології XIX століття, зростання міжнародної уваги до української літератури та виклики, пов’язані з війною для видавництв. Презентація була спробою знайти різні точки дотику з аудиторією, не заглиблюючись у деталі, адже знання слухачів про Україну могли бути різними. Після панелі відбулося спілкування, фотографування та нові знайомства.
Перша бізнес-зустріч: номінації та заборони
Щоденна програма фестивалю була насиченою різноманітними темами. Однак дві події, хоч і на перший погляд непомітні, відігравали ключову роль – бізнес-зустрічі делегацій країн-учасниць.
На початку зустрічей ухвалювалося рішення про країни, які не зможуть мати власні делегації та номінувати твори на премію наступного року. Минулоріч це рішення стосувалося росії та білорусі, і цього року було продовжене.
Наступні чотири години були присвячені представленню країнами своїх номінантів на премію Eurocon. Загальні списки були оголошені заздалегідь, а тепер кожна делегація мала три хвилини на презентацію своїх кандидатів.
Авторка статті особисто вболівала за збірку «Легендарій міських див», номіновану на найкращий дорослий твір, та за свою київську фентезі-історію «Вандалізм», номіновану на найкращу книжку для дітей.
Особливо зворушливим моментом стало виступ італійської делегації, яка відмовилася номінувати власний фестиваль, натомість закликавши голосувати за «Аль Мор» – захід, проведений в Україні під час повномасштабного вторгнення (14–15 лютого в Києві).
Видавництво «Жорж» активно долучилося до літературної сцени: команда брала участь у журі конкурсу фентезі-прози, нагороджувала літкосплеєрів, організовувала інтерактивні події та ділилася досвідом роботи над графічним втіленням текстів і обкладинками.
Учасники активно записували виступи, приносили з собою книжки та буклети. Дух змагання був відчутним, проте залишався дружнім. Голосування було анонімним, а його результати підбивалися до наступної бізнес-зустрічі.
Друга бізнес-зустріч: вибір господарів Eurocon
Другий день зустрічей був більш інтригуючим, адже визначалися країни-господарі Eurocon на наступні роки.
Португалія отримала право на проведення Eurocon 2027. На 2028 рік претендували лише хорвати, які й здобули перемогу. Щоб отримати статус господаря, країни мали представити детальний план: зіркових гостей, тематику, масштаб та зручність для делегацій. За 2029 рік змагалися Польща, обіцяючи 700 годин програми, та Болгарія, зосередившись на збільшенні кількості фанатів фантастики. Право провести Eurocon у 2030 році оскаржували британці, роблячи ставку на масштаб англомовного ринку, та італійці, які вже мали досвід проведення фестивалю після ковіду і прагнули повторити успіх в атмосфері невимушеності.
Планування до 2030 року викликало в авторки роздуми про контраст між європейською стабільністю та українською реальністю.
Розмови поза бізнес-програмою
Однією з найцікавіших подій стала дискусія про розвиток наукової фантастики в країнах, що зазнали впливу радянського режиму. У ній взяли участь представники Грузії, Болгарії, Угорщини, Німеччини та України.
Дискусія переросла в пошук спільних тем: від впливу радянської пропаганди на різноманіття жанрів до бажання вітчизняних авторів використовувати англійські імена та назви для підвищення своєї «крутості».
Порівнюючи фінську та румунську панелі, авторка відзначила контраст: у Румунії гостро стояла проблема низького рівня читання, тоді як у Фінляндії говорили про вихід на міжнародні ринки та брак перекладів. Тема перекладів виявилася болючою для всіх. На церемонії нагородження найкращим перекладачем став Маріано Мартін Родрігез, іспанець, номінований Молдовою, який спеціалізується на перекладі менших європейських мов на англійську та іспанську.
Відсутність перекладів суттєво обмежує поширення національних історій. Проте, до кінця фестивалю вдалося обмінятися контактами та налагодити нові знайомства.
Церемонія нагородження
Неділя – це час прощань та від’їздів. Більшість учасників зібралися в центральному залі, щоб дізнатися імена переможців.
Українська делегація здобула статуетки за найкращу драматичну виставу – «Ти – космос» – та найкращу подію, організовану фанами – «Аль Мор 2025». Нагороду «Кризаліс» отримала Юлія Нагорнюк.