«Щотижневик АПТЕКА» завершує цикл публікацій «Вакцинація проти ВПЛ: від державної політики до клінічної практики», присвячений одному з найважливіших кроків у розвитку профілактичної медицини в Україні — включенню вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) до національного Календаря профілактичних щеплень. У першій частині спецпроєкту розглядалася державна політика у сфері профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань, у другій — клінічні аспекти, зокрема ефективність 9-валентної вакцини (Гардасил 9) та її роль у профілактиці раку шийки матки. Фінальна частина присвячена тому, що визначає успіх будь-якої програми імунізації на практиці: довіра суспільства, ефективна комунікація та якісна організація.
Ірина Волошина, докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, членкиня правління ГО «Академія сімейної медицини України».
Чому ВПЛ є критично важливим компонентом онкопрофілактики?
ВПЛ-вакцинація — це унікальний приклад первинної профілактики раку. Ми можемо не лише виявляти онкологічні захворювання на ранніх стадіях, а й запобігати їх розвитку. Саме тому вакцинація проти ВПЛ має бути одним із ключових елементів державної стратегії онкопрофілактики.
Як змінюється підхід держави до комунікації щодо вакцинації і які інструменти, на Вашу думку, найбільш ефективні для підвищення охоплення?
Щодо комунікації, то я бачу позитивні зміни. Сьогодні держава все активніше залучає професійні спільноти та міжнародних партнерів. Велику роль відіграють соціальні мережі. Не менш важливою є безперервна освіта медичних працівників. Саме рекомендація сімейного лікаря чи педіатра найчастіше визначає рішення пацієнта вакцинуватися, тому для успіху нам потрібні три складові: доступна вакцина, підготовлений медичний працівник та зрозуміла, чесна комунікація. Саме так ми зможемо суттєво підвищити охоплення вакцинацією проти ВПЛ в Україні.
Наталія Володько, онкогінекологиня, завідувачка кафедри онкології і медичної радіології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, професорка, докторка медичних наук, президентка ГО «Українська асоціація кольпоскопії та цервікальної патології», віце-президентка Всеукраїнської асоціації гінекологічних онкологів.
Як, на Вашу думку, сьогодні змінилася роль вакцинації у профілактиці раку шийки матки?
Вакцинація була і залишається основним методом первинної профілактики раку шийки матки. Це один із ключових інструментів, який дає людству реальну можливість досягти елімінації цього захворювання як проблеми громадського здоров’я. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцинація близько 90% підлітків дозволяє сформувати колективний імунітет, який суттєво обмежує циркуляцію ВПЛ. Це означає профілактику не лише раку шийки матки, а й інших ВПЛ-асоційованих злоякісних новоутворень. Для України особливо важливим стало включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря у 2026 р. та початок державної програми безоплатної вакцинації дівчат-підлітків 9-валентною вакциною (Гардасил 9).
Що, на Вашу думку, допоможе підвищити прихильність до вакцинації проти ВПЛ серед населення?
Передусім потрібно більше говорити про вакцинацію — із суспільством, у школах, у професійній медичній спільноті. Особливо важливо, щоб доказову інформацію активно доносили саме лікарі. На жаль, навіть сьогодні ще трапляються окремі сімейні лікарі, які не рекомендують своїм пацієнтам вакцинацію проти ВПЛ. Хоча таких випадків стає дедалі менше, саме позиція лікаря значною мірою впливає на рішення батьків. Україна може досягти високого охоплення вакцинацією проти ВПЛ за умови активної просвітницької роботи та підтримки медичної спільноти.
Марина Маменко, лікарка-педіатриня, провідна українська експертка в галузі дитячого здоров’я, докторка медичних наук, професорка, голова правління Української академії педіатричних спеціальностей.
Чи змінюється ставлення батьків до профілактичних щеплень останніми роками і які основні бар’єри вакцинації дітей ви відмічаєте у щоденній практиці?
Якщо говорити про ставлення батьків до вакцинації загалом, то я бачу позитивні зміни. Значною мірою вони пов’язані з тим, що останніми роками багато українських родин отримали власний досвід життя або навчання дітей за кордоном чи спілкувалися з тими, хто виїхав до інших країн. Батьки переконалися, що в більшості європейських країн національні календарі щеплень містять значно більше вакцин, ніж український, а вакцинація є невід’ємною частиною системи громадського здоров’я. Це допомогло зруйнувати поширений міф про те, що в Європі щеплення не є важливими або що їх роблять значно рідше. Це стосується й вакцинації проти ВПЛ.
Яку роль відіграє педіатр в ухваленні рішення про вакцинацію і чи достатньо сьогодні комунікації з батьками щодо профілактики ВПЛ?
Педіатр відіграє ключову роль. Якщо між лікарем і родиною сформовані довірливі стосунки, саме його рекомендація найчастіше стає вирішальною під час ухвалення рішення про вакцинацію. Водночас дуже важливо, щоб і сам лікар був переконаний у доцільності вакцинації. Батьки відчувають невпевненість навіть на невербальному рівні. Саме тому професійна освіта медичних працівників має надзвичайно велике значення. Професійна спільнота підтримує вакцинацію. Подолання бар’єра, коли певна частина медичних працівників не готова сприймати сучасні міжнародні рекомендації, є одним із важливих завдань системи охорони здоров’я.
Минуло вже кілька місяців від початку вакцинації проти ВПЛ 9-валентною вакциною (Гардасил 9) у межах Календаря. Які тенденції Ви бачите сьогодні: як просувається програма в регіонах, чи активно батьки вакцинують дітей та чи можна вже говорити про успішний досвід окремих областей?
Ситуація багато в чому залежить від конкретного регіону. Велику роль відіграють місцеві лідери думок і підтримка регіональної влади. Хорошим прикладом є Одеська обл., де програми вакцинації дівчат проти ВПЛ почали реалізовувати ще до того, як 9-валентна вакцина (Гардасил 9) була включена до національного Календаря. Місцева влада фінансувала закупівлю вакцини за рахунок регіонального бюджету. Саме тому після старту державної програми рівень готовності населення до вакцинації там виявився значно вищим. Загалом, батьки цікавляться вакцинацією навіть активніше, ніж ми очікували. Багато хто вже чув про ВПЛ як одну з причин розвитку онкологічних захворювань і сприймає вакцинацію як можливість захистити своїх дітей від раку в майбутньому.
Олена Колоденко, директорка Департаменту охорони здоров’я Одеської міської ради, докторка медичних наук.
З початку 2026 р. вакцинація проти ВПЛ стала частиною національного Календаря. Яких результатів уже вдалося досягти в Одеській обл.? Яке охоплення цільової групи вакцинацією наразі має регіон і чи відповідають ці показники очікуванням?
ВПЛ є однією з найпоширеніших інфекцій у світі та основною причиною розвитку раку шийки матки. Крім того, ВПЛ асоціюється з виникненням інших онкологічних захворювань. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцинація проти ВПЛ є найбільш ефективним та економічно доцільним методом профілактики ВПЛ-асоційованих онкологічних захворювань. Саме тому з 1 січня 2026 р. вакцинація проти ВПЛ включена до національного Календаря. Водночас в Одесі розпочато системну вакцинацію 9-валентною вакциною (Гардасил 9) дітей проти ВПЛ ще у 2023 р. за рахунок коштів міської цільової програми «Здоров’я», фактично випередивши державне впровадження цієї вакцинації на 3 роки.
- Закуплено понад 4,5 тис. доз вакцини проти ВПЛ.
- Вакцинацію отримали понад 2,3 тис. дітей віком 9–14 років.
- У 2024 р. завершений курс вакцинації отримали 732 дитини, ще 773 дитини були щеплені першою дозою.
- У 2025 р. закуплено та розподілено до дитячих міських поліклінік 2975 доз вакцини проти ВПЛ.
- У І півріччі 2026 р. за кошти державного бюджету вакциновано 1437 дівчат віком 12–13 років, що становить близько 25% від цільової групи.
Крім того, за кошти міської цільової програми «Здоров’я» триває вакцинація дітей тих категорій, які наразі не охоплені державним фінансуванням, зокрема хлопчиків, дітей старших вікових груп, дітей, які живуть з ВІЛ, та дітей з первинними імунодефіцитами. Місто Одеса забезпечило своєчасне впровадження нових вимог національного Календаря без організаційних труднощів.
Одеську обл. часто наводять як приклад успішної організації вакцинації проти ВПЛ. Які управлінські рішення, регіональні програми або комунікаційні заходи, на Вашу думку, найбільше сприяли таким результатам? Що з цього досвіду могли б запозичити інші регіони України?
Ключовим фактором успіху стала стратегія випереджального розвитку системи профілактики. Одеса стала одним із перших муніципалітетів України, яким ще у 2023 р. ухвалено рішення інвестувати кошти місцевого бюджету у вакцинацію дітей проти ВПЛ. Завдяки цьому було сформовано ефективну модель організації вакцинації, підготовлено медичних працівників, налагоджено логістику постачання вакцин та проведено масштабну інформаційно-роз’яснювальну кампанію серед населення ще до впровадження державної програми. Ключовими управлінськими рішеннями стали реалізація міської цільової програми «Здоров’я», своєчасне планування закупівель, ефективна координація роботи всіх служб, системний моніторинг та активна інформаційно-просвітницька робота.
Замість післямови
Вакцинація проти ВПЛ — це значно більше, ніж ще одне щеплення. Це приклад того, як сучасна система охорони здоров’я має працювати в цілому: держава ухвалює стратегічні рішення, наука забезпечує їх доказову основу, медична спільнота впроваджує їх у практику, а суспільство робить свідомий вибір на користь профілактики. З включенням вакцинації проти ВПЛ 9-валентною вакциною (Гардасил 9) до національного Календаря Україна зробила важливий крок до розвитку профілактичної медицини.
Справжній успіх цієї реформи визначатиметься тим, скільки дітей буде вакциновано, скільки родин отримають достовірну інформацію, наскільки впевнено лікарі рекомендуватимуть щеплення і, зрештою, скільки випадків раку шийки матки та інших ВПЛ-асоційованих захворювань вдасться попередити через 10–20 років. Саме в цьому й полягає головна цінність вакцинації проти ВПЛ: її результат не завжди помітний сьогодні, але він визначає здоров’я наступних поколінь.
Досвід країн, які першими впровадили такі програми, уже довів: рак шийки матки може перестати бути поширеною проблемою громадського здоров’я. Сьогодні Україна лише розпочала цей шлях. І від того, наскільки послідовними будуть держава, медична спільнота, місцева влада та суспільство, залежить, чи зможемо ми через кілька десятиліть говорити не про боротьбу з цим захворюванням, а про його успішне попередження.
Адже найкраща перемога медицини — це не вилікувана хвороба. Це хвороба, якої вдалося не допустити.