У видавництві «Жорж» виходить дебютний роман Євгена Товстонога, чию малу прозу можна зустріти у збірках проєкту «Бабай». Книжка українського автора вражає натуралістичністю, бʼє в слабкі місця суспільства, чиї представники звикли закривати очі на незручні речі. Роман пропонує подумати над корінням зла – прямолінійно, без прикрас.
Далі – про те, чим приваблює містичний трилер Євгена Товстонога, та чого в ньому більше: страху, життєвої мудрості чи відрази до людських слабкостей.
Неприємна правда про життя
Історія, розказана в романі «Куб», починається влітку, під час канікул. Друзі-підлітки Женя та Ігор знаходять загадковий куб – «ідеально рівний, граційний, стримано вишуканий», «чорний, як смола, гладенький, як скло». Хлопці вирішують знищити куб, передчуваючи, що нічого доброго з цієї знахідки не вийде. Але випадково предмет потрапляє до рук їхньої подруги Каті. Доторкнувшись до куба, дівчина бачить видіння, ніби потрапляє в інший світ. З Катею стається напад. Моторошний випадок закінчується тим, що компанія друзів – Женя, Ігор, його сестра Віка та Катя – йдуть до місцевого озера. Там на них чекає страшна подія: тоне хлопчик, в якому Катя впізнає людину з видіння, спровокованого кубом. Чи то він передбачає майбутнє? Показує тих, хто незабаром загине? У друзів зʼявляється ще більше запитань до знахідки.
Власне, такою є завʼязка сюжету роману Євгена Товстонога. Чи є тут місце неприємній правді про життя?
Літо, мальовнича Київщина – ніби зобовʼязують до настрою в стилі «Тореадорів з Васюківки», але з перших сторінок «Кубу» стає зрозуміло, що в цьому творі не буде ідилії, бо неідеальний світ і є тим, що провокує виникнення зла.
Читач зустріне Катю в кущах – за розгляданням засобів жіночої гігієни. Дівчинка зростає в родині алкоголіків, тож нема кому пояснити елементарні речі. Далі зʼявиться ще один персонаж – Андрій, або Розумний, який відсидів у вʼязниці за вбивство, якого не скоював. Автор і тут без прикрас розповідає, яким є життя в камері з ґвалтівником. Отже, в «Кубі» немає ані затишності, ані мальовничості – це роман-подразник, що порушує теми насильства в родині, булінгу в школі, сексуальних домагань неповнолітніх, недбалості правоохоронних органів тощо.
Гріхи батьків
З появою куба життя юних друзів стрімко змінюється. Здається, що навколо підлітків зло клубочиться, простягає свої мацаки, щоб вже не випустити. Розвиваючи історію, Євген Товстоног тримає інтригу й вводить у роман інші сюжетні лінії, які, зрозуміло, мають зійтися в одну. Тут і вихід на свободу із вʼязниці згаданого Андрія, який прагне помсти, і зникнення Леоніда Качура, батька Саші, останнього з компанії наших підлітків, і ще одне видіння від куба, яке щось жахливе показує Каті, а цьому ж Сашкові – чомусь стару шафу. Батьків все більше стає в оповіді як повноцінних персонажів, а не фонових і другорядних.
Після кількох видінь Катя дуже змінюється. Дівчина починає усвідомлювати, що куб нею керує, особливо тоді, коли в її руках опиняється ніж, щоб вбити татка-алкоголіка. Вона переконана, що бачила саме його в останньому видінні, що агресивний і злий Володька все одно має померти, то чом би їй не взяти цю справу на себе. Катю жахають власні думки, але події, запущені кубом, вже не спинити. За один вечір дівчина залишається сиротою, переживши жахливі події.
Паралельно Сашко шукає шафу. Куб веде його на пошуки якоїсь важливої інформації, деталі, що має нарешті пояснити, що відбувається. Але спершу в сусідньому будинку хлопець натрапить на таємну кімнату – моторошне місце, призначення якого важко пояснити. Врешті хлопці втрьох знайдуть ті загадкові меблі, а на полицях шафи – фото з іншою компанією підлітків: Льонею, Валею, Олею, Людою, Володькою та Андрієм. Двоє з них – батьки Саші, ще двоє – Каті. Тож діти мають дізнатися, що багато років тому сталося на тому ж озері, на тих самих вулицях. І, скоріше за все, правда їм не сподобається.
Закапсульоване зло
Буде несправедливо щодо самого гостросюжетного роману, якщо ми розкриємо всі його таємниці. Залишимо їхню розгадку читачу, який шукає українську жанрову літературу, що тримається наших же реалій. Наразі важливо зазначити, що у «Кубі» Євген Товстоног послідовно доводить, що розуміння причинно-наслідкових звʼязків – навичка корисна, як не крути. Те, що відбулося кілька десятиліть назад, особливо якщо йдеться про непокара́не зло, змову та несправедливість, впливатиме на життя безпосередніх винуватців та учасників тих чи інших подій, а, можливо, й навіть на долі їхніх дітей.
У романі Євгена Товстонога є місце чорній магії. У невмілих, наївних дитячих руках вона стає спершу забавкою, потім – способом закріпити дружбу, пізніше – засобом досягнення найрізноманітніших цілей. Але за будь-яке диво слід платити.
І коли жертва, яку слід принести, щоб бажання справдилися, стає надто серйозною, чари можуть вийти з-під контролю. Так сталося з героями роману «Куб», так стається і у реальному житті, якщо сприймати магію як метафору легкого досягнення тих чи інших цілей. Втім, у літературному творі зло можна закапсулювати, створити з нього ідеально правильний куб, заховавши там чиюсь бунтівну душу. А якщо в куб потрапить душа невинна, то «обурення несправедливістю, жага помсти та мрія про щасливе життя» допоможуть її звільнити. Головне, щоб для цього знайшовся сміливець, що не злякається літніх чаклунок, козлів, схожих на самого диявола, та інших життєвих обставин. Але про це вже, можливо, в наступній книжці Євгена Товстонога, яку цікаво дочекатися, бо «Куб» вийшов захопливим, безкомпромісним, з матюччям й суржиком – справжнім, наскільки можна так сказати про містичний трилер.