Сила слова: У Києві відгримів Фестиваль перших п’єс ветеранів
Сили територіальної оборони ЗСУ організували в Києві масштабний Фестиваль перших п’єс, створених ветеранами російсько-української війни. Ця подія стала фінальним акордом третього навчального курсу Театру Ветеранів, започаткованого ТРО Медіа.
Фестиваль представив прем’єрні сценічні читання текстів, авторами яких є безпосередньо ветерани та ветеранки. На освітньому курсі учасники опановують основи драматургії, а кульмінацією навчання стає презентація ескізу вистави за написаною п’єсою. Початківці-драматурги беруть на себе повну відповідальність: обирають режисера читання, формують акторську команду, беруть участь у репетиціях та впливають на кінцевий результат.
“Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо в те, що робимо”
Третій Фестиваль перших п’єс тривав у столиці з 17 по 26 липня. Цьогоріч він встановив власний рекорд: вісім фестивальних днів та майже тридцять подій. Започаткований у 2024 році, він поступово розширює свої рамки та програму, демонструючи сталість та зростаючу цікавість аудиторії.
“Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо в те, що робимо. Зараз все тримається на ентузіазмі й бажанні конкретних людей щось робити на межі власних можливостей, і це робиться не для годиться, а тому що ми справді вважаємо, що це важливо”, – наголосив у коментарі Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів, художній керівник освітнього курсу, військовослужбовець Максим Курочкін.
Проєкт реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та Goethe-Institut Ukraine, за фінансування в межах Фонду стійкості.
Здебільшого ветерани пишуть про найближче і найболючіше – досвід, здобутий на війні
Програма фестивалю включала три основні блоки: читання за п’єсами випускників цьогорічного освітнього курсу, роботи ветеранів-драматургів попередніх років, а також твори військових, які наразі перебувають на службі. Окремо були представлені п’єси першого освітнього набору у Львові, кураторкою якого стала ветеранка Аліна Сарнацька.
До фестивалю долучилися й досвідчені автори. Так, ветеран Максим Девізоров представив свою п’єсу “Лимони” як режисер та актор. Відомий автор-ветеран Валерій Пузік презентував нову п’єсу “Tengo frio” (“Мені холодно”), яка майже фотографічно відтворює обставини виходу з позиції, дії побратимів, їхні думки та переживання.
Наставники не ставлять жодних обмежень щодо жанрів чи тематики п’єс. Однак, найчастіше ветерани звертаються до власного досвіду, здобутого на війні, досліджуючи найближчі та найболючіші теми.
“Ми в жодному разі не обмежуємо драматургів у тематиці… Нам, звісно, цікаво, щоб вони максимально задіяли власний досвід. Тому зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні моменти боїв, втрати, ключові рішення, момент вибору йти до війська. Це можуть бути і комедії, і драми, і абсурд, і тексти з фантастичними елементами, і абсолютно документальні п’єси”, – розповідає Максим Курочкін.
Театр Ветеранів свідомо йде проти поширеної думки, що для осмислення війни потрібна значна часова дистанція. Організатори прагнуть зафіксувати правду “по гарячих слідах”, не даючи спотворити реальні події.
“Коли ветеран зараз напише щось неправдиве, йому відразу про це скажуть! Це ж дивляться свідки тих самих подій – побратими і люди, які живуть водночас із ними. Тобто ніхто вже не зможе сказати, що цього не було, чи було не так, розумієте? От цей момент визначальний для нас”, – наголошує Максим Курочкін.
Мріємо, щоб вистави за п’єсами ветеранів з’являлися в багатьох театрах України
Театр Ветеранів активно співпрацює з режисерами, оголошуючи відкритий набір для участі у фестивалі. Цього року на 28 подій фестивалю надійшло близько 50 заявок від режисерів. Далі тексти розсилаються зацікавленим митцям, а драматурги мають можливість обирати з кількох пропозицій. Іноді одна п’єса може отримати навіть дві різні режисерські версії, якщо концепції режисерів однаково цікаві.
Зокрема, п’єса Олени Шацевої “Діяти за обставинами” була поставлена одразу двома режисерками, кожна з яких запропонувала своє бачення історії трьох жінок у місті, що опинилося під загрозою окупації. Цей підхід, коли пріоритет надається драматургу, є особливістю Театру Ветеранів.
П’єси ветеранів розлітаються Україною, а осередки Театру Ветеранів вже є у Чернігові та Львові
Відкриття та фінал цьогорічного Фестивалю відбулися в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Організатори не виключають можливості появи вистав за п’єсами ветеранів на провідних театральних сценах.
Вже є успішні приклади. П’єса випускниці першого курсу Аліни Сарнацької “Баланс” була поставлена Національним драматичним театром імені Марії Заньковецької у Львові. Саму Аліну було визнано “Найкращою драматургинею року” за версією Київського рейтингу “Театральний інфобум”. На цьогорічному фестивалі глядачі побачили ескіз її нової вистави “Маленькі таємниці Вікторії”. Також Аліна започаткувала перший львівський освітній курс Театру Ветеранів.
За п’єсою Наталії Зарицької “Вийти за межу” (представленою на Другому фестивалі) поставлено виставу, з якою Театр Ветеранів здійснив перші закордонні гастролі до Чехії. Твір Сергія Іванова “На підвал!” був поставлений у Херсонському та Миколаївському театрах. Вистава за п’єсою Володимира Туки “П’єса 22, або Шлях героя” йшла на сценах Херсонського та Національної оперети України. Цього року на Третьому фестивалі за його п’єсою “Апельсин” було показано виставу.
Таким чином, твори драматургів-випускників знаходять своє втілення на театральних сценах по всій Україні, а регіональні осередки Театру Ветеранів успішно розвиваються у Чернігові та Львові.
Важливо, щоб якомога більше акторів брали участь у читках та підтримували творчість ветеранів
Організатори фестивалю прагнуть залучити якомога більше акторів до читок, аби підтримати рух та познайомити ширшу аудиторію з творчістю ветеранів. Фестиваль є відкритим майданчиком для акторів, створюючи нові творчі колективи.
Протягом року до Театру Ветеранів звертаються військовослужбовці та ветерани, які хочуть спробувати себе в акторстві. Для них це часто стає елементом реабілітації. Наприклад, актор Андрій Валенський, після важких поранень та контузії, взяв участь у читках п’єси Геннадія Удовенкова “Весна”.
“Перша п’єса Удовенка була про його важке поранення в бою, а от “Весна” – вже про його дитинство, про момент, що врятував його, коли знайшлася людина, яка почала давати книги хлопчику з проблемної сім’ї”, – розповів Максим Курочкін.
У планах Театру Ветеранів – видання збірок п’єс ветеранів, адже за три роки їх накопичилося чимало. Організатори прагнуть, щоб фестиваль був самопідживлюваною системою, яка приносить користь як авторам, так і суспільству.
“Наш пріоритет – не шоу, а користь для автора та творчої команди”, – підсумував Максим Курочкін.
Цей унікальний фестиваль – це не просто двадцять вісім п’єс від ветеранів. Це двадцять вісім доль, у які вплетена історія боротьби за збережені життя. Це новітня історія України – гірка, але правдива. Це гумор крізь сльози, надія попри морок, людяність у нелюдських умовах, сила людського духу. Це важливий досвід авторів, завдяки якому життя триває. І якщо спочатку їм потрібен аванс глядацької довіри, то згодом вони повернуть його талановитими, впевненими текстами, яким ми аплодуватимемо стоячи.