Національний театр імені Франка відкриває сезон виставою «Одіссея. Меотида»
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка розпочинає новий сезон прем’єрою вистави «Одіссея. Меотида». Це постановка режисера Івана Уривського, яка поєднує переосмислення класичної поеми Гомера з історією захисників Маріуполя в умовах російсько-української війни. Ідея вистави належить 1-му корпусу Національної гвардії України «Азов».
Вистава «Одіссея. Меотида» розглядає тему повернення, паралельно проводячи аналогії з давньогрецьким героєм Одіссеєм, який був змушений покинути свою землю. Автор п’єси, військовослужбовець 1-го корпусу НГУ «Азов» Олексій Доричевський (позивний Фіш), пояснює, що для «Азову» Маріуполь є домом, так само як Ітака була для Одіссея. Він наголошує, що, попри триваючу війну, вони обов’язково повернуться додому.
«Меотида» – це стародавня назва Азовського моря. П’єса має складну композицію, поєднуючи лінійний сюжет «Одіссеї» з численними рефлексіями щодо сучасної російсько-української війни, які не завжди відображені хронологічно.
Вистава використовує класичний текст у перекладі Бориса Тена, доповнюючи його свідченнями оборонців Маріуполя. Сучасна частина акцентує на переживаннях та почуттях. Текст навмисно створювався фрагментарним, аби передати відчуття втрати та постійного впливу війни, подібно до уламків чи обгорілих аркушів, що символізують вибухи та атаки.
«Одіссея. Меотида» пропонує подивитися на історію оборони Маріуполя очима військових, а не лише цивільних, підкреслюючи важливість розповіді власної історії в умовах російської пропаганди.
Олексій Доричевський, автор п’єси, також відомий за своїми роботами в Дикому театрі. У 2017 році за його п’єсою «Викрадення Європи» вже ставили виставу на камерній сцені Театру імені Франка.
Театр імені Франка активно порушує теми ветеранів та захисників у своїх постановках. Ще у 2016 році вийшла вистава «Трі товариші» за твором Еріха Марії Ремарка, в якій ролі виконували актори Євген Нищук, Андрій Романій та Олександр Печериця, які згодом стали добровольцями. Після демобілізації Євген Нищук очолив театр.
Станом на сьогодні 27 працівників театру мобілізовані, четверо вважаються зниклими безвісти. Деякі актори поєднують роботу на сцені з чергуванням у мобільних вогневих групах.
Режисер Давид Петросян представив дві постановки, що досліджують взаємодію тилового світу та тих, хто повертається з війни: «Поліандрія» та «Троянство». «Поліандрія» розглядає, як змінилося світосприйняття захисників і як це впливає на їхні стосунки. «Троянство», за мотивами «Енеїди», висміює героїзацію, цинічне використання ветеранів у політичних чи медійних цілях, показуючи фальш і лицемірство.
Режисер Іван Уривський у виставі «Одіссея. Меотида» зосереджується на образності та алегоріях, а не на документальному відтворенні подій. Вистава досліджує протистояння Любові та Смерті, а також тему фізичного і внутрішнього повернення героїв.
Маріуполь у виставі постає як символічна Ітака для бійців «Азову». Поєднання давньогрецької міфології та сучасної театральної мови підкреслює незмінність прагнення людини повернутися додому та віру в себе.
